Переклад Бориса Тена
ДІЙОВІ ОСОБИ
Влада й Сила — слуги Зевсові.
Гефест — бог-коваль.
Прометей — титан.
Океан — титан.
Хор Океанід — дочок Океанових.
Іо — діва-телиця, дочка Інахова.
Гермес — вісник Зевсів.
Пролог
Скеляста гірська пустеля. Три божества — Гефест з молотом і ланцюгом в руках, Влада і Сила — підводять в'язня Прометея до скелі.
ВЛАДА
От і прийшли ми аж на самий край землі,
В безлюдну далеч Скіфії пустельної.
Пора, Гефесте, повеління виконать
Отцеве і до кручі стрімковерхої
5] Оцього міцно прикувать зухвалого
Нерозривними ковами залізними.
Твій квіт укравши, на усе придатного
Вогню він сяйво смертним дав,— за гріх оцей
Повинен кари від богів зазнати він,
10] Щоб научився Зевсові коритися
І так прихильно до людей не ставився.
О Владо й Сило, волю вже ви Зевсову
Вчинили,— більше вам робити нічого.
А я прикути бога чи наважуся
15] Родимого до кручі буревійної?
Та зважитись повинен неминуче я,-
Отцевим страшно повелінням нехтувать...
(До Прометея).
Високодумний сину велемудрої
Феміди! Хоч недоброхіть, кайданами
20] Тебе припну я до бескету голого,
Де ти людського не почуєш голосу
Й обличчя не побачиш; сонцем палений,
Увесь ти почорнієш і радітимеш,
Що світло дня барвистошатна вкрила ніч...
25] Та знову сонце ранню росу висушить,
І знов тебе ця вічна мука гризтиме —-
Бо ще й не народився визволитель твій.
Ось плід твоєї до людей прихильності.
Ти богом бувши, гніву не боявсь богів
30] І понад міру смертним ти пошану дав —
Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти
Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи,
І марні будуть скарги всі і лементи, [27]
Бо невблаганне серце у Кропіона,-
35] Жорстокі завжди ці нові велителі!
ВЛАДА
(до Гефеста)
Для чого час на марні жалі гаєш ти
І бога не сахаєшся, ворожого
Богам, що видав людям твій почесний дар?
ГЕФЕСТ
Покровенство і приязнь — то велика річ!
ВЛАДА
40] Звичайно. А наказу не послухати
Отцевого — ще більше слід боятися?
ГЕФЕСТ
Жорстокий завжди і завзяття повен ти.
ВЛАДА
А сльози проливати — це не ліки теж,
І не трудися марно, не поможе це.
ГЕФЕСТ
45] Ох, та яке ж огидне ремесло моє!
ВЛАДА
Чого ти нарікаєш? Щиро кажучи,
Причина мук цих — не в твоїй умілості.
ГЕФЕСТ
Хай нею краще інший володітиме.
ВЛАДА
Все можуть боги, тільки не владарити.
50] Нікому не підлеглий тільки Зевс один.
ГЕФЕСТ
Я знаю це й не буду сперечатися.
ВЛАДА
Ти ланцюгами швидше прив'яжи його,
Щоб батько твого не побачив гаяння.
ГЕФЕСТ
Поглянь-бо, ось готові ланцюги йому.
ВЛАДА
55] Вклади злочинця руки в них і, молотом
їх заклепавши, міцно до скали прикуй. [28]
ГЕФЕСТ
Готово,— недаремно потрудився я.
ВЛАДА
Міцніше вдар, притисни, не ослаблюй пут,
Він і з кута тісного вміє вимкнути.
ГЕФЕСТ
60] Одна рука прибита невідривано.
ВЛАДА
Припни ж тепер і другу, щоб мудрій оцей
Дізнався, що від нього не дурніший Зевс.
ГЕФЕСТ
Чи зможе хто, крім в'язня, докорить мені!
ВЛАДА
Тепер ці груди простроми загостреним
65] Клином залізним і прибий міцніше їх.
ГЕФЕСТ
Ой леле, з мук я плачу Прометеєвих!
ВЛАДА
То ти над ворогом ридаєш Зевсовим?
Не довелось би й над тобою плакати.
ГЕФЕСТ
Очам нестерпне бачиш ти видовище.
ВЛАДА
70] Я бачу, що приймає він заслужене.
Та ланцюгами й ребра обв'яжи йому.
ГЕФЕСТ
Я знаю й сам, що треба,— не наказуй-бо.
ВЛАДА
Наказувати буду, ще й покрикну я.
Схилися вниз і в кільця гомілки закуй.
ГЕФЕСТ
75] Готово! Це зробити — невелика річ.
ВЛАДА
Прикуй тепер і ноги процвяховані,-
Суддю в цій справі матимеш суворого. [29]
ГЕФЕСТ
Із постаттю твоєю схожа й мова ця.
ВЛАДА
Сам — будь ласкавий, а моєю гнівністю
80] І вдачею твердою не кори мене.
ГЕФЕСТ
Ходімо звідси,— тож увесь у путах він.
ВЛАДА
(до Прометея)
Тепер зухвальствуй і кради богів дари
Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх
Здолають, може, смертні увільнить тебе?
85] Даремно Прометея прозорливого
Ім'я ти маєш — сам-бо потребуєш ти
В недолі Прометея-визволителя.
Гефест, Влада й Сила відходять.
ПРОМЕТЕЙ
(сам)
Ефіре божественний! О джерела рік!
О бистрокрилі вітри й незліченної
90] Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,
І всевидющий сонця круг,— вас кличу я,
Погляньте, що — сам бог — я від богів терплю!
Подивіться, ганебне яке
Мордування довгі тисячі літ
95] Терпітиму я!
Безчесні які мені вигадав пута
Блаженних богів новий володар.
Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх
Я ридаю... Коли ж буде край
Безбережному цьому стражданню?
100] Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я
Передбачаю завжди, й несподіваних
Нещасть нема для мене,— отже, легко
Повинен долю зносити присуджену:
105] То — нездоланна сила Неминучості.
Та як мені мовчати й як повідати
Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я
Почесний дар — за це мене й засуджено:
В сухім стеблі сховавши, джерело вогню
110] Я переніс таємно, й людям сталося [30]
Воно на всі мистецтва їх навчителем.
Оцей-бо злочин я тепер покутую,
В кайданах лютих просто неба висячи.
Чути шелест у повітрі.
А! а! а!
Наближається хор Океанід.
ПРОМЕТЕЙ
115] Але що то за шелест і подих незримий?
Чи то боги? чи смертні? чи інше то щось?
Хто до бескетів цих на край світу прийшов
Видивлятись на муки безмежні мої?
Погляньте ж па в'язня, бездольного бога,
120] На отцевого ворога, всім божествам,
Що входжають до Зевса в покої,
Осоружного тим, що не в міру
До смертних прихильності мав.
Ой, шелест я знову чую пташиний,
125] І ефір навколо дзвенить
Від помахів крил легковійних.
Та страшить мене все, що надходить.
На крилатій колісниці з'являється хор Океані д.