А вчора по дню суботньому посланець отамана з окіл Святої Мотрони мав доставить пергамент сотнику полуд-ніївському Івану Шпаку і був заживим схвачен хороброю вартою у тернешівськім вузвозі і доставлен і був допитан пергаменту не вказалося оний з’їв і велено було живіт пороть розбійник той по прізвиську Джміль Ох-рім і був закинутий до льоху так як задзвонили до вечерні і отець Яков не запричастив Охріма а по зірниці вечірній запричастив і розпороли живіт Охріму і знайшли пергамент оний був змаран і грамота розстала Охрім сконав не з’яснившись словом.
Сьогодні по дню воскресному був схвачен запізнаним що видавав з себе шляхтича Яна Думбеша як навмисне вештався в кріпості Калинівській і був допитан і яко з’яснив що мав намір поступити в жовнірство до війська наставного гетьмана Білявського але обман і був допитай синім залізом і з’яснив що оний не шляхтич а козак з хутора Р.аківки по прізвиську Хвиля Карпо і мав намір, чинити вивід у війську гетьмана Білявського а ще з’яснив що оний з війська Мотрони де отаман батько Максим і з’яснив що отаман Залізняк має намір забрати кріпості Медведівські та КалинівськІ а панів зі ксьондзами і схильних до них полковників та козачу знать виріже ножами ношносоннишними а ще з’яснив, що отаман універсали пише на податі на вдержання війська мотронівського і податі буде збирати з панів торгівців з костелів і всякої знаті а при опірі отаман буде спалювати маєтності вельможних та карати смертю опісля допиту козак Хвиля був закинут у кріпость під Тясмин а по ранішньому з’яснилося оний був вволений і утік і з ними вийшла сотня Федора Козюрського і забрано то зброї велико і коней в півних наретах зрадник шу-ляківськими берегами утік до табору самоправців в Мотрону.
Лист 40
А дня третього місяця с. Августа по сходу св. Сонця по битшій Мотрони і степниці Остапихи і з Полудніїв-ки і з околь св. Миколи храма Божого і з битшій Черкаській і через міст Гайдакський чорною хмарою обступило військо Мотрони славний город Медведівку задзвонили в усі дзвони сумно було в той день на вулицях ані душі тільки опріч титаря Стаська на цвинтарі оний дзвонив сумну вість військо втікало на Чигирин зрадницькі сотні іще зарано оставили стіни і в потайках перейшли на сторону розбійника Максима а опівдні хоробрі захисники кріпості Кончаківської зложили голови а полковник Скаржинський був страшно закатований яко оний десь заподів коханью Максима Олену Черемшину і сестру Василину пан В’яземський пан Броварський пан Єромаха пан Іванцюк ксьондз Крижевський і за веліко знаті сконали на крюках у стін города о півдні другого дня запалили кріпость Калинівську оная до вечірньої зірниці згасла накрив головешками хоробрі сотні гетьман же Білявський утік у монастирські плавні а опо-елі був схвачен Ніколаєвським гайдамацьким загоном в дубовому бору у Тясмина і повішен там.
Лист 41
А в АвгустІ яко мак одсвятили розбійник Максим Залізняк на цвинтарі Юрськім заприсягнувся перед військом Мотрони і підняв гетьманський бунчук на всі округи далекіе Чигиринськіе Черкаськіе Смілянськіє Уман-ськіе а опівдні у церкви Успенської гетьман гайдамак-ський Залізняк приймав присяги на вірність неньки України од полковників Хмари Андрія чигиринського У сачки Юрія черкського Стрільця Петра смілянського Зве-ніпола Михея уманського і оний за веліко шаноблевіс-тю видав полковникам хоругви золотом вишиті стяги гайдамацькі і бунчуки і допізна пиршество справляв і при тому черні за велика сила силенна веселилась і почтува-лась".
На цьому оповідь обривалася (нз чотирнадцятій сторінці учнівського зошита), а далі було написано": "Сія опрошеніе грішників великих по родословію (ілі родоначальству) Залізняка Максимія Гончар Степанида (тітка по вітцю)
Гончар Сечній (дядько по вітцю)
Бондар Яким (по матері)
Бондар Фомка (по матері)
Бондар Секлета (по матері)
Філони (по вітцю)
Кушніри (по вітцю)
Сагайдак Федір (по вітцю)
Куреняк Іван (брат січовий побратим)
Кошельник Гринька (брат січовий побратим)
Булава Юрій (брат січовий побратим)
Бугун Андрій (брат полудніївський побратим) Лисогора Охрім (брат боровицький побратим) Балазицький Ян (шляхтич пан чигиринський) Думковська Ядвіга (наречена шляхтянка яко з*яс-нено при войську Мотрони жоною не благословенною у Залізняка)
• Куди-Яр Артур (чи Артем) перший брат по війську Максима і генеральний писар..."
Далі вгорі стримів трикутничок зошита, з першими словами в рядках: "війська", "Шпак", "Філ..." і по дві літери, з яких не можна було навіть відгадати слів.
Розхвильований, Олег упав долілиць на пружинне ліжко, аж воно підкинуло його й лиховісно заскрипіло. Рій запитань, неначе рій бджіл з розтривоженого гнізда, наздогнав там його: "Коли і ким це писано? Де, й для чого? Якою мовою? Якщо це переписував хлопчиком Чорний, то чи не робив перекладу? Очевидно, не робив, він би просто не зміг цього зробити, та й більшість слів свідчили про свою первісність, первозданність,..
Слова українські... Якщо писано в монастирі?.. А може, й ні. Це — кінець століття, незабаром появиться "Енеїда". Писала людина, не зичлива до гайдамаків? Проте не зовсім. Можливо, писала під чиїмось наглядом або боячись, що літопис прочитають, і її симпатії окопі аться на ній же. Адже й відомі козацькі літописи написані за подібних умов. Це початок гайдамацької завірюхи чи якийсь її передпочаток, перші повіви снігового вітру? Майже всі імена — історії незнані. Жодне джерело не вказує, що Залізняка вкрили гетьманськими бунчуками й що він складав присягу на вірність Україні. Відтак повстання постає зовсім в іншому світлі. (Десятим чуттям, куцим житттєвим досвідом Олег вловлював, що такий перекрут небезпечний для нього—для його дисертації. "Але ж це істина. (Чи істина?)".
Прізвище наказного польського гетьмана БІлявсько-го вже десь впадало Зайченку в очі. Потрібно перевірити... Фортеця КончакІвська, Калинівська... В історичній літературі десь-то точилася суперечка з цього приводу. Хтось доводив, що КончакІвська.фортеця Існувала, хтось інший заперечував. Здається, в суперечці брав участь і Іван Франко. Перевірити! Родовід Залізняка, з одного боку, накликає на підозру, з другого — такого не вигадаєш. Перевірити ніде. За більшістю джерел повстання розпочалося в травні 1768 року. А тут — у серпні. Що це за юрський цвинтар, де заприсягнув Залізняк? Адже всім відомо, що святили шаблі й складали присягу в Мотронинському монастирі. Чи це ще одна, інша присяга? І інший виступ гайдамаків? Напевне, інший. Попередній. Про що зовсім невідрмо. Боже мій,— стискував руками голову... Хоч би ще кілька сторінок... Ще один епізод — інший, з інших аркушів літопису. Щоб — порівняти... Чорний пише, що далі розповідалося про розправу Залізняка над панами, про те, який він на взір... Хоча б клаптик у руки... Може, Чорний щось пригадає?...