— Щиро дякую.
У зв'язку з цим я мушу нагадати вам іншого важливого листа. Написав його король Валаам із Бреганцони. У своєму королівстві, та й поза ним, його здавна звуть Валаам Приємний. А кожний, хто з ним знайомий, запевняє, що це ще замало сказано. Його треба було б звати Валаам Найкращий.
Він носить золоту корону і чорного капелюха, ще й носить їх водночас. Оздоблену коштовним камінням корону міцно пришито до крис капелюха, і це виглядає зовсім непогано.
Отже, цей король Валаам теж надіслав листа. І він, і королева, і кронпринц, і принцеса були в захваті від тієї циркової телепередачі. Тепер вони сподіваються, що цирк
Штільке незабаром закриється на вакації. Тоді Чоловічок і професор повинні неодмінно погостювати в Бреганцоні, в королівському замку. Принцеса Юдіт і Осрам, десятирічний кронпринц, нетерпляче на них чекають. Обоє спорожнили свої скарбнички, аби надіслати Чоловічкові подарунок, і сподіваються, що він, можливо, цьому зрадіє.
Уже через два дні надійшли два великі пакунки з написом: "Королівський дарунок", і це не перебільшення. В одному пакунку виявилося ціле іграшкове помешкання: вітальня, спальня, кухня з електроплитою і ванна кімната з холодною і гарячою водою. Невеличкі лампи, баки для води, запасні батарейки — все тут було, нічого не забули. Одне слово, справжнє диво!
У другому пакунку виявився чималий низенький стіл, на якому зручно розміщалися всі чотири кімнати. Роза та Йокус, розпаковуючи стіл, не помітили целофаного пакета і мало не викинули його разом зі стружками. А в тому пакеті виявилася вузенька шовкова драбинка, яка закріплювалася край столу, щоб по ній Максик вилазив з підлоги до свого комфортабельного помешкання.
Це він і зробив, тільки-но подарунок приладнали на столі. Який він був щасливий, коли гуляв по кімнатах, засвічував лампи, а тоді вмикнув електроплиту і засмажив на маленькій сковорідці шматочок телячого філе, яке приніс йому кельнер разом із маслом і дрібно посіченою цибулею. Потім усі це покуштували, кельнер теж, і всім дуже смакувало.
Тільки не Максикові, бо йому нічого не залишилось.
Після вистави в цирку він скупався у власній ванні і сказав Йокусові, який весело дивився на нього:
— Звісно, це зовсім інша річ, ніж ота стара мильниця. Після ванни Максик ліг у божественно м'яке ліжко
у власній спальні, щасливо позіхнув і пробурмотів:
— Звісно, це зовсім інша річ, ніж ота сірникова коробка. Але наступного ранку він уже знову лежав у старій сірниковій коробці на старій нічній тумбочці.
— О, що ж сталося? — спитав Йокус. Чоловічок зніяковіло всміхнувся:
— Я переліз сюди вночі.
— А чого?
— Ця стара сірникова коробка, звісно, зовсім інша річ,— пояснив Максик.
Розділ шістнадцятий
ЧОЛОВІЧОК БІЛЯ ВЛАСНОЇ ЕЛЕКТРОПЛИТИ. СЛАВА СТОМЛЮЄ. СЛАВА ПРИСИПЛЯЄ. ДРУГИЙ ЛИСТ ІЗ ПІХЕЛЬ-ШТАЙНА. НЮРНБЕРЗЬКА ІГРАШКА. ПІСНЯ СТАЄ ПОПУЛЯРНОЮ. ЙОКУС РОБИТЬ ЖАХЛИВЕ ВІДКРИТТЯ: МАКСИК
БЕЗСЛІДНО ЩЕЗ!
Подарунок короля Валаама і його двох нащадків став для фоторепортерів, як то кажуть, справжньою знахідкою. Вони понабивалися в готельний номер із фотоапаратами, клацали ними, знімаючи звідусіль подарунок, і ощасливили увесь світ серією фотознімків із шикарними підписами: "Чоловічок у фартусі й кухарському ковпаку біля власної плити", "Чоловічок відпочиває після обіду в гойдалці", "Чоловічок перед стелажем зі своєю міні-бібліотекою", "Чоловічок у розкішному ліжку з Бреганцо-ни", "Чоловічок уперше в житті купається в ванні", "Чоловічок показує горлицям Мінні та Еммі свої покої",— і так без упину.
Коли ті незворушні хлопці із камерами нарешті щезли, Максик потяг себе за чуприну і тричі крикнув:
— Чого я не невидимка?
— Слава стомлює,— зауважив Йокус.— Це вже закон. А всі фото ми зберемо й наклеємо в альбом, а тоді пошлемо до Бреганцони. Король і королівські діти цьому, напевне, зрадіють.
— Гаразд,— погодився Чоловічок.— Але запрошення треба нам тим часом відхилити. Слава стомлює.
Він убрався в тренувальний костюм і якусь годину лазив по красеню Вольдемарові. Тоді вклався в сірникову коробку, голосно позіхнув і промимрив, засинаючи:
— Слава присипляє.
За кілька днів надійшов другий лист із Піхельштайна. Фердінанд Піхельштайнер, голова Гімнастичної спілки, писав вельмишановному почесному членові спілки, що в їхньому селі немає ні дівчинки, ні хлопця Максикового зросту. Адже в них молоді подружжя завжди йдуть у широкий світ.
"Що з більшістю сталося, ми, на жаль, не знаємо. Вони ніколи нас не повідомляли, чи вони ще живуть, чи померли. Не кажучи вже про те, вийшло щось із них, чи ні.
Коли ми про них щось почуємо, то водночас почуєш і ти. Це я тобі обіцяю, даю слово честі гімнаста. Мені п'ятдесят років, і я ще й досі бадьорий, а надто на турніку.
Твій вірний однофамілець Фердінанд Піхельштайнер".
Йокус повільно згорнув листа і сказав:
— Не журися, малий!
— Та ні,— озвався Максик. Він сидів у своїй мініатюрній вітальні на зеленому дивані й чеберяв ногами.— Звісно, то було б дуже славно. Та ще тепер, коли маю таке помешкання. Дівчинка могла б спати в моєму ліжку. Бо мені більше подобається сірникова коробка.
— Але нове ліжко набагато зручніше.
— Авжеж, авжеж,— сказав Максик,— тільки воно стоїть задалеко від твого ліжка.
Здається, я вже згадував про адвоката, який розмовляв із Йокусом у готельному холі. Він приїздив за дорученням нюрнберзької іграшкової фабрики. Чоловіки порозмовляли, дійшли згоди й підписали папери. І от одного дня нюрнберзька фабрика надіслала пакуночок із десятьма сірниковими коробками.
З десятьма сірниковими коробками? Так. Наповненими сірниками? Ні. У кожній коробці на білій ваті лежав чоловічок! Десятеро чоловічків, схожих як краплини води на Максика. У десяти піжамках у сіру й синю пере-смужку, точнісінько як Максикова піжамка, яку він особливо любив. Усі десять Максиків рухали руками й ногами. їх можна було вийняти з коробок і поставити в ряд. А тоді посадовити на стільці чи покласти спати.
Одне слово, це була нова дитяча іграшка, яку незабаром стали продавати в усіх країнах, у всіх крамницях і навіть у касі цирку. Вона принесла чималі гроші іграшковій фабриці. Але не тільки їй, а й "Великому злодію і Чоловічкові". їм мали відраховувати вісім відсотків прибутку. Саме про це і домовлявся Йокус із нюрнберзьким адвокатом у готельному холі. Адже професор Йокус фон Покус був не тільки уславлений цирковий чарівник, але й непоганий ділок.