Поезії (збірка)

Сторінка 9 з 12

Багряний Іван

Це за діла "во врем'я оно" —

Й на всіх розпуттях говоріть,

Чому не орден "Скорпіона".

Тому що:

Ви ж "герой в бою",—

Я по доносах впізнаю!

Тому для вас — борця такого –

Цей орден

"Дмитрія Донського".

Ні, ні, не воїна того,

А хама — вчителя твого.

"МУЖИЦЬКИЙ" КУКЛУКСКЛАН

Запишайко й Завивайко,

Замотайко й Заховайко,

Заплювайко й Заригайко,

Бігомор і Моше-здир,—

А попереду — Давайко,

Славний "лідер" — підривайко,

Заховайський бригадир.

На вавілонських ріках, на горі крутій

Ридаєм ми: "Покинув нас Крутій!"

Відчаю повінь, море сліз тече:

"Що зробимо, як і Ф-ф-вертій втече?!"

Старий холуй при "Новом мірє"

Біля смашного пирога,

Не подавіться,—

Кочерга.*

Чого Крутій крутнув у "рай" щосили?

Перепродукція вождів в екзилі!

А хто ж на черзі так покине нас?

Можливо,

друг його і також вождь без мас.

ЕДИТАЦІЯ НАД СПРОБАМИ

ЗРОБИТИ КРИЗУ В ВО**

Як прикро, як прикро читати,

Що син не вродився у Тата!

Що Тато в житті величав,

Синочок ламати почав!

Від цього Крутія до того Крутія

Дистанції на бачу я.

Але й від того пішака до цього аса.

Пробачте,

пробачте,

пробачте,

Це ж не ас, а "Маса!"

Крутив Крутій, вертів Крутій,

Ішов по стежечці крутій.

Не визнають вождем ніде!

Пішов по славу в МВД.

Від Йосипа до Панаса,

Як від Короля до аса.

Але від цього Крутія до того Крутія

Дистанції не бачу я.

АПЕЛЬ АНТОНА*

Щоби не сміли друзі й я

Чіпати Крутія,

Крутійський друг крутій Панас

Подав у суд на нас.

І от тепера, що робить,

Не знаю, братці, я,—

Чи вести розповідь, а чи

Злякатись крутія.

Чекаю вашого суда.

З пошаною —

Антон Біда.

Липень, 1955

ГІМН УРСР

(Текст Павла Тичини, Миколи Бажана та Івана Багряного)

Живи, Україно! Живи, непоборна!

Змагайся, уярмлена в "братнім" "раю"!

Тепер ти велика і в муках соборна,—

Здобудь же свободу в жорстокім бою!

Приспів:

Слава відважним, незломленим слава!

Горе напасникам, сльози катам!

Гряде Україна — Велика Держава,

На страх Джугашвілі й подібним

"братам"!

Нам завжди у битвах за долю народу

Був братом усякий, хто братом тим був!

А Ленін "великий" украв нам свободу,

А Сталін поетів в рабів обернув.

Розіб'єм усі ми ворожі навали

Народного гніву священним мечем,

Щоб наші поети страждать перестали,

Щоб з нами співали, примкнувши плечем:

Вставай, Україно! Вставай, непоборна!

Зривай геть кайдани, надіті в "раю"!

У горі єдина, у муках соборна! —

Здобудем свободу в жорстокім бою!

Приспів:

Слава відважним, незломленим слава!

Слава робучим і вірним синам!

Гряде Україна — Велика Держава!.,

(останній рядок залишаємо, в надії,

що його колись гідно допише сам

Павло Тичина, автор "Сонячних Кларнетів").

ПРИМІТКА ІВАНА БАГРЯНОГО:

Ось так ми й написали Гімн втрьох. Наш варіант гимну вийшов на одну строфу довший, але ми конче пропонуємо її увазі двох попередніх авторів, що не мають свободи слова і що вічно загрожені перспективою помандрувати "велично" на Колиму.

МИКОЛІ БАЖАНОВІ

(памфлет-пародія)

Моя многомовна земля,

Я чую, як ти встаєш.

Я чую, як ти ідеш,

Я чую, проходиш ти.

Для моря твоїх людей

Вже мало старих узбереж,

Для росту твоїх людей

Вже мало тобі висоти...

т. д.

М. Бажан

Я чую, як ти встаєш,

Я чую, як ти ідеш,

Я чую, як ти дріжиш,

Як з орденом ти стоїш

І, втративши спокій і сон,

Щось там говориш в ОЗОН.

І дивно, і страшно мені:

Для зливи твоєї брехні

Вже мало тобі узбереж

І мало тобі висоти.

Про нас ти там горло дереш

І я вже не знаю — хто ж ти?

Чи то ти вже "сам собі пан"?

Чи то ти вже Бєдний Дем'ян?

Чи то ти уже Сулейман?

Чи ти Кочубей чи Гапон?

Чи царський опричник в ОЗОН?

Скажи мені — хто ж ти, о гер?!

Бо вже не Бажан ти тепер.

І чую я відгук з ОЗОН:

"Хто я?.. Я тепер все разом: Нарком,

Кочубей і Гапон, Гармонь,

Балабайка й Пістон,

Цар-пушка і Цар-барабан,

Придворний "шутнік" і "болван",

В цілому ж — совєтський Боян —

Дем'яно-Сулеймо-Бажан".

З вересня 1946 р.

НА ОЛЕКСАНДРА КОПИЛЕНКА

Він романовини писав,

Як от, скажім,

"Народжується місто".

Потому корифеєм став,

Хоч сам, як був, так і лишивсь

без змісту.

Він пнувся щонайменше на Золя,

Як жаба на вола.

Агов, маестро! Де ж ти?

НА ЮРІЯ ШЕРЕХА (ШЕВЕЛЬОВА)

Плачте, веселі,

Смійтесь, похмурі,—

Стряслося лихо в літературі:

Шерех упився,—

Вертеп на МУРі*.

ЕКСПРОМТ НА ВАСИЛЯ ЧАПЛЕНКА

Писайло — Критик — і Читайло:

"В.С." —"Чапленко" і "Світайло"

Одної мами три сини —

Улізли втрьох в одні штани,

Чорнила напилися здуру

Та й ну "творить літературу".

БОГОМІЛЬНІ ФАРИСЕЇ

Ти не йди сюди, Месіє!

В цій ганебній Одіссеї

Розіпнуть тебе за марку

Богомільні фарисеї.

ПОПІЛОТРЕСТ

Гумільов, Бурхард і Блок

Після смерти склали блок:

І тепер той б л о к в Европі

Перегонить все на попіл.

...Маркс... Петлюра... Чемберлен...

Зветься фірма — Юрій Клен.

НАПИС НА ПАМ'ЯТНИКОВІ В 2946 РОЦІ

І. Спереду

Тут два Державіни лежать,

Мужів великих два заснуло,—

Один — що Пушкіна любив,

Другий — що так кохався в К у л о.

II. Ззаду

Один був велетень державний,

ДРУГИЙ був велетень Ді-Пі,

Але обидва вельми славні

І на однім стоять стовпі.

Ріжниці ж тільки трішки й було,

Як межи Пушкіним і Куло.

СИЛА ПРОКЛЯТТЯ

"Пропадем, как фунт мьла в бане..."

З прокльонів слідчого

"Пропадьом, як фунт мила у лазні"...

Ту молитву десь небо почуло.

І тепер — не приб'ють тебе блазні,

То напевне приб'є тебе

Куло.

ЕПІТАФІЯ ПО БЛОКОВІ

Був Блок... І немає Блока,—

Пропав, загинув в прокляті роки.

Плачте, о музи небесних прерій,

Присипав Блока "П о п е л імперій".

Поетів орди візьмуть лопати,

Будуть, ой будуть Блока шукати.

Сміх буде, крик буде, гей буде морока,

Як з "Попелу імперій" відкопуватимуть Блока.

ПАНІКА НА ПАРНАСІ

Гумільов кричить до Блока:

"Через тебе ця морока.

Наплодив з своїх містерій

Стільки "Попелу імперій ..."

І тепер обом нам тут

Під тим попелом капут".

КАТАСТРОФА

Хмарами попелу надра поезії випер шалено

В е з у в і й... чи то пак Клен.

І попелом впали, і тяжко присипали Клена

Блок, Гумільов і Верлен.

ВІРНІСТЬ ПОЕТІВ

"В стороне чужой и дальней

Как ты вспомнишь обо мне?.."

А. Блок

Дуже просто, що за мова,—

Гостряком твого ж пера —

Рима в риму, слово в слово,

Ямб у ямб... етцетера.

Де ж забракне твого слова,

Там позичу в Гумільова.

СПРОСТУВАННЯ МАЯКОВСЬКОГО

Не я є автор "Бумерангу",

Хай чують всі, хто має вуха,