Джонс випив кухоль грогу, дістав із схованки свій журнал, сів за стіл і наготувався переписати відомості з грифельної дошки, а заразом і вгамувати власну цікавість. Бенджамін панібратськи сперся однією рукою на бильце крісла шерифа, а друга лишалася вільною, щоб можна було вказівним пальцем, скарлюченим, як і його ієрогліфи, водити по них, розтлумачуючи їхнє значення.
Перше, що привернуло увагу шерифа, було зображення компаса, яке він сам вирізав у кутку дошки. На шкалі були позначені румби, так що будь-хто, кому траплялося стояти за стерном, не міг би помилитися щодо їх значення.
— О, — мовив шериф, улаштовуючись зручніше, — у вас тут, я бачу, цілу ніч віяв південно-східний вітер. Я думав, що він нажене дощ.
— Ані краплини, сер, — відповів Бенджамін. — Здається, бачок там, нагорі, зовсім спорожнів; за три тижні опадів було стільки, що води не вистачило б утримати пірогу індіанця Джона, хоч осадка у тої посудини всього лиш один дюйм.
— А хіба вітер не змінився вранці? Там, де я був, він змінився.
— Аякже, змінився, сквайре; але ж я зазначив цю зміну.
— Щось я не бачу де, Бенджаміне.
— Не бачите? — сказав управитель трохи буркотливо. — А це що — риска проти норд-норд-осту, і тут я домалював схід сонця? Значить, то було під час ранкової вахти.
— Так, так, цілком зрозуміло. Але де ж позначено зміну вітру?
— Як де? Хіба ви не бачите чайник, а від нього йде пряма — вона, правда, вийшла трохи кривою — на зюйд-зюйд-вест! Оце і є зміна напрямку вітру. Он, бачите, голова борвію — ви ж самі дали мені цю позначку…
— Борвію? Ага, ти хочеш сказати — Борея! А чому ти провів від його рота чотири лінії на всі сторони світу?
— Це не моя провина, сквайре Дік, — це ваш клятий клімат. Вітер спочатку віяв у всіх цих напрямках…
— Так, так, Бенджаміне, я, здається, зрозумів, — мовив шериф, записуючи в журнал. — Але тут я бачу хмару над сонцем, — це що, вранці було хмарно?
— Так точно, сер, — відповів Бенджамін.
— Ага! Ось неділя — позначки тривалості проповіді: одна, дві, три, чотири… Що таке? Невже містер Грант проповідував аж сорок хвилин?
— Атож, десь так: півгодини за моїм піщаним годинником. Ще додайте той час, який я витратив, щоб перевернути годинник, та ще накиньте кілька хвилин, бо я не дуже вправно це зробив…
— Слухай, Бенджаміне, за твоїми розрахунками Щось дуже довга виходить проповідь, як у пресвітеріанців. Невже ти перевертав годинник десять хвилин?
— Бачите, сквайре, священик. говорив дуже врочисто, і я заплющив очі, аби краще обміркувати його слова, — ну, як, приміром, запинають ілюмінатор, щоб було затишніше, — а коли розплющив, дивлюся — люди вже розходяться. То я зміркував: десять хвилин я перевертав годинника, ну… а заплющив я очі всього на якусь хвильку.
— Еге, Бенджаміне, та ти ж просто заснув! Але я не збираюся потурати твоїй безвідповідальності й зводити наклеп на благочестивого священика. — Річард записав у журналі, що проповідь тривала двадцять дев'ять хвилин, і розпитував далі: — А що це ти поставив тут проти десятої години ранку? Місяць уповні! Хіба було видно місяць удень? Я чув про такі явища, проте… А це що, поруч із місяцем? Піщаний годинник?
— А це, — мовив Бенджамін, заглядаючи через плече шерифа й незворушно жуючи тютюн, — це так, дрібні приватні справи. То не місяць уповні, сквайре, а обличчя місіс Бетті Голлістер. Бачите, сер, довідавшись, що вона одержала нову партію ямайського рому, я завітав до "Хороброго драгуна" о десятій годині ранку, — коли йшов до церкви, і хильнув чарочку, а тут позначив, щоб не забути розплатитися, як належить порядній людині.
— Он воно що! — сказав містер Джонс, трохи незадоволений цим нововведенням. — Можна було б намалювати чарку трохи пристойніше, а то вона скидається на череп з піщаним годинником.
— Бачите, сер, річ у тім, що мені припало до душі те питво, тож, повертаючись додому, я ще перехилив чарочку, яку поставив на першу, ось воно й вийшло, ніби піщаний годинник. А що ввечері я випив ще одну чарочку й за все розрахувався сповна, то можете все це витерти губкою.
— Я куплю тобі окрему дошку для твоїх приватних потреб, Бенджаміне, — зауважив шериф. — Мені таких позначок не потрібно в журналі.
— Не треба, сквайре, не треба. Мені, очевидно, доведеться частенько заходити до Бетті Голлістер, поки те барильце не спорожніє, то я і домовився, що вона робитиме зарубки на одвірку, а я — ось на цьому, — Бенджамін показав шерифові дрючка з п'ятьма глибокими, рівненькими зарубками.
Шериф глянув скоса на цей новий вид обліку й вернувся до розпитів:
— А тут що? Субота, друга година пополудні, — та це ж справжня пиятика! Дві перекинені чарки!
— Це не чарки, а наші панночки — ось це міс Ліззі, а то — священикова дочка.
— Кузина Бесс і міс Грант! — здивовано вигукнув шериф. — А чого вони потрапили у мій журнал?
— Як же їм туди не потрапити, коли вони ледь не потрапили в пащу пумі, — незворушно відповів управитель. — Ось ця звіринка, сквайре, — трохи, правда, схожа на пацюка, — то вона і є та пума, а ось лежить догори лапами наш сердешний Воїн, він загинув геройськи, наче адмірал, що бився за короля й вітчизну. А це…
— Опудало?
— Може, він і вийшов трохи схожий на опудало, але, як на мене, кращого портрета я ще не малював. Це Натті Бампо, він застрелив пуму, яка загризла собаку й хотіла з'їсти обох панночок.
— Що це все, з біса, означає? — нетерпляче вигукнув Річард.
— Як "що означає"? Тут усе занотовано точно, як у судновому журналі "Боадіцеї".
Тут шериф перейшов до прямих запитань і зрештою таки більш-менш з'ясував, що саме сталося. Коли Річард надивувався і — що робить йому честь — перехвилювався, він знов глянув на дошку, де побачив ще кілька незрозумілих ієрогліфів.
— А це що таке? — вигукнув він. — Бійка? Значить, було порушення громадського порядку? Ну, звісно, — досить лише на хвилину залишити вас, як…
— Це суддя і молодий містер Едвардс, — досить безцеремонно перепинив його управитель.
— Дюк бився з Олівером? Який у вас усіх біс вселився? За ці півтори доби, що мене не було, сталося більше подій, ніж за останні півроку!
— Правда, сквайре, — погодився Бенджамін. — Я пригадую одну славну битву, після якої в судновий журнал було записано менше, ніж на мою дошку. Але до кулаків у них не дійшло, вони лише добряче посварилися.