Хрипатий, сидячи на столі біля вікна, чаклував над сигарою. Він був ще в піжамі, з мокрим ріденьким волоссям, утім, ретельно зачесаним на проділ, хворобливе одутле обличчя було гладенько виголене.
— Ага, — промовив він, не підіймаючи очей. — Точність — ґречність королів. Добридень, мій хлопчику!
Він закінчив відстригати в сигари кінчик, узяв її двома руками, підніс до вусів і поводив носом уздовж неї взад і вперед.
— А де ж наш старий добрий Барбридж? — запитав він і звів очі.
Очі в нього були прозорі, голубі, ангельські.
Редрік поставив портфель на диван, сів і дістав сигарети.
— Барбридж не прийде, — сказав він.
— Старий добрий Барбридж, — проказав Хрипатий, узяв сигару двома пальцями й обережно підніс її до рота. — У старого Барбриджа розладналися нерви...
Він дивився на Редріка чистими голубими очима і не кліпав. Він ніколи не кліпав. Двері прочинилися, і в номер протиснувся Кістлявий.
— Хто був цей чоловік, з яким ви розмовляли? — запитав він просто з порога.
— А, добридень, — привітно сказав йому Редрік, струшуючи попіл на підлогу.
Кістлявий запхав руки в кишені, наблизився, широко переступаючи величезними, скошеними всередину стопами, і зупинився перед Редріком.
— Ми ж з вами сто разів говорили, — докірливо промовив він. — Ніяких контактів перед зустріччю. А ви що робите?
— Я — вітаюся, — сказав Редрік. — А ви?
Хрипатий розсміявся, а Кістлявий роздратовано сказав:
— Добридень, добридень... — Він перестав свердлити Редріка докірливим поглядом і гримнувся поруч на диван. — Не можна так робити, — сказав він. — Розумієте? Не можна!
— Тоді призначайте мені побачення там, де я не маю знайомих, — сказав Редрік.
— Хлопець правий, — зауважив Хрипатий. — Наш промах... То хто був цей чоловік?
— Це Річард Нунан, — сказав Редрік. — Він представляє якісь фірми, що постачають обладнання для Інституту. Мешкає тут, у готелі.
— От бачиш, як просто! — сказав Хрипатий Кощавому, взяв зі столу колосальну запальничку, оформлену під Статую Свободи, з ваганням подивився на неї і поставив назад.
— А Барбридж де? — запитав Кістлявий уже зовсім приязно.
— Накрився Барбридж, — сказав Редрік.
Ці двоє швидко перезирнулися.
— Мир праху його, — сказав Хрипатий насторожено. — Чи, може, він арештований?
Якийсь час Редрік не відповідав, повільними затяжками докурюючи сигарету. Потім він кинув недопалок на підлогу і сказав:
— Не бійтеся, все чисто. Він у лікарні.
— Нічого собі — чисто! — сказав Кістлявий знервовано, підхопився і пройшов до вікна. — В якій лікарні?
— Не бійтеся, — повторив Редрік. — У якій треба. Давайте ближче до справи, я спати хочу.
— У якій саме лікарні? — вже роздратовано запитав Кістлявий.
— Так я вам і сказав, — озвався Редрік. Він узяв портфель. — Будемо ми сьогодні справою займатися чи ні?
— Будемо, будемо, мій хлопчику, — бадьоро сказав Хрипатий. З несподіваною легкістю він зіскочив на підлогу, швидко присунув до Редріка журнальний столик, одним рухом змахнув на килим стос журналів та газет і сів навпроти, вперши в коліна рожеві волохаті руки. — Показуйте, — сказав він.
Редрік розкрив портфель, витяг список із цінами і поклав на столик перед Хрипатим. Хрипатий поглянув і нігтем відсунув список убік. Кістлявий, зайшовши йому за спину, втупився у список через його плече.
— Це рахунок, — сказав Редрік.
— Бачу, — озвався Хрипатий. — Показуйте, показуйте!
— Гроші, — сказав Редрік.
— Що це за "кільце"? — підозріло поцікавився Кістлявий, тицяючи пальцем у список через плече Хрипатого.
Редрік мовчав. Він тримав розкритий портфель на колінах і, не відриваючись, дивився в голубі янгольські очка. Хрипатий нарешті осміхнувся.
— І за що це я вас так люблю, мій хлопчику? — промуркотів він. — А ще кажуть, що любові з першого погляду не буває! — Він театрально зітхнув. — Філе, друзяко, як у них тут висловлюються? Відваж йому капусти, відслинь зелененьких... і дай мені нарешті сірника! Ти ж бачиш... — І він потрусив сигарою, все ще затиснутою у двох пальцях.
Кістлявий Філ пробурчав щось нерозбірливе, кинув йому сірникову пачку, а сам вийшов до сусідньої кімнати через двері, заслонені портьєрою. Було чутно, як він з кимось там розмовляє, роздратовано і нерозбірливо, щось про кота в мішку, а Хрипатий, розкурюючи нарешті свою сигару, все розглядав Редріка впритул із застиглою усмішкою на тонких блідих губах і ніби розмірковував про щось, а Редрік, поклавши підборіддя на портфель, теж дивився йому в обличчя і теж намагався не кліпати, хоча повіки пекло як вогнем і на очі набігали сльози. Потім Кістлявий повернувся, кинув на столик дві обандеролені пачки банкнот і, надувшись, сів біля Редріка. Редрік лінькувато потягнувся за грошима, але Хрипатий жестом зупинив його, обдер із пачок бандеролі і пхнув ці бандеролі собі до кишені.
— Тепер прошу, — сказав він.
Редрік узяв гроші і, не рахуючи, порозпихав пачки по внутрішніх кишенях піджака. Потім він узявся викладати хабар. Він робив це повільно, даючи можливість їм обом роздивитися і звірити зі списком кожний предмет зокрема. В кімнаті було тихо, тільки важко дихав Хрипатий, і ще з-за портьєри долинало слабке дзенькання — нібито ложечки об край склянки.
Коли Редрік нарешті закрив портфель і клацнув замками, Хрипатий підняв на нього погляд і запитав:
— Ну, а як стосовно головного?
— Ніяк, — відповів Редрік. Він помовчав і додав: — Поки що.
— Мені подобається оце "поки що", — ласкаво сказав Хрипатий. — А тобі, Філе?
— Мудруєте, Шухарте, — сказав невдоволено Кістлявий Філ. — А чого темнити, питається?
— Спеціальність така: темні справи, — сказав Ред. — Важка у нас із вами спеціальність.
— Ну добре, — сказав Хрипатий. — А де фотоапарат?
— О, чорт! — проговорив Редрік. Він потер пальцями щоку, відчуваючи, як кров приливає йому до обличчя. — Винуватий, — сказав він. — Геть забув.
— Там? — запитав Хрипатий, роблячи невизначений рух сигарою.
— Не пам'ятаю... Напевно, там... — Редрік заплющив очі й відкинувся на спинку дивана. — Ні. Геть не пам'ятаю.
— Шкода, — сказав Хрипатий. — Але ви, принаймні, хоч бачили цю штуку?
— Таж ні, — з досадою сказав Редрік. — У тому-то вся справа. Ми ж не дійшли до кауперів. Барбридж вляпався у "холодець", і мені довелося відразу ж повертати голоблі... Вже можете бути певні, якби я її побачив, я б не забув...