— Яке щастя! — повторював крізь сльози Семен Іванович. — Яке щастя!
Пашка подивився на Алісу й пішов до флаєра, що стояв біля млина.
— Ви куди? — здивувався Семен Іванович. — Обід на столі!
Аліса, яка пішла слідом за Пашкою, обернулась і сказала:
— Ми згодом прилетимо. Завтра. А сьогодні ми дуже втомилися.
Гарольд притиснувся щокою до ліктя молодшого брата і махав їм услід ручкою. Він швидко осмілів.
— І не сподівайтеся! — крикнув Пашка. — Ми неодмінно завтра прилетимо.
Він засунув дверцята флаєра і підняв машину в повітря.