Але найдивніше те, що Остін так коротко і ніби між іншим повідомляє про "космічну поліцію". Мені здається, це та тема, якій він мав би присвятити принаймні кілька сторінок. Ключ щодо причини такої мовчанки можна знайти в рукописі Дагоберта Ферріса, ще одного члена отієї попередньої експедиції і автора книжки "До психології Золотого Віку". Ферріс зник разом з усією командою "Палади", але залишив запис розмови між ним та професором Райхом після того, як вони довідалися про існування "космічної поліції". Ось уривок з того запису.
"Ми довго думали про появу цих істот. Чи вони такі самі, як і ми, з руками й ногами? Чи, може, вони схожі на якусь дивну тварину чи рибу — наприклад, на спрута? Чи вони просто візьмуть владу на Землі в свої руки і відновлять мир, чи вживуть суворих репресивних заходів проти таких людей, як Газард і Гвамбе?"
Сам цей уривок — досить дивний. Чому Ферріс вважав, що "поліція" захопить владу на Землі? Чи справді Остін говорив з нею про таку можливість? Чи, може, Остін і його спільники дійшли врешті-решт висновку, що вони самі мусять упоратися з кризою, яку спричинив Гвамбе?
Перспектива мати новий "уряд" на Землі здавалася мені привабливою. Від часу "смерті бога" у XIX сторіччі людина почувала себе самотньою у Всесвіті, у неї виникло відчуття, що нема чого звертати свій погляд у небо і чекати звідти підтримки й допомоги. Вона тепер схожа на дитину, що прокинулася одного ранку й довідалася, що її батько помер і вона сама мусить стати главою сім'ї. Відчуття безбатьківства й осиротілості, поза всяким сумнівом, є одним з найдужчих психологічних шоків, який тільки може спіткати людину. Ми всі дуже добре пам'ятаємо оте відчуття в школі, коли важка праця приносила негайні нагороди та заохочення з боку класного керівника і прихильність старости класу. І ось ви залишаєте школу, і над вами немає вже більше нікого. Ви мусите покладатися тільки на себе. (Зізнаюсь, що мені хотілося піти в армію після закінчення школи тільки тому, аби знову мати оте відчуття "приналежності" до якоїсь групи.) І у вас виникає дивне відчуття порожнечі, беззмістовності всього, що ви робите. Саме це й лежить в основі "морального банкрутства" XX сторіччя.
І ось тепер усе це позаду. Тепер перед нами — могутніші сили, ніж людина, сили, до яких ми можемо звертати свої погляди. Життя знову стане по-справжньому значущим, порожнечу буде заповнено... Людство зможе знову ходити до школи. А чому б і ні — адже воно здебільш складається із школярів!
Райх не погодився зі мною. Він запитав: "Ти вважаєш, що це наша робота?" Я відповів: "Ні, я волію вчитися, а не навчати". У цю мить Остін зауважив: "Райх має рацію. Немає нічого небезпечнішого для людства, як віра в те, що його справи в руках надлюдей".
Я вважаю, що саме в цьому причина того, чому Остін відмовився від допомоги "космічної поліції". Я вважаю також, що з цієї ж таки причини він вирішив, що настав час, коли йому самому треба зникнути — зникнути так, щоб людство ніколи не було впевнене в його смерті.
Оскільки нових даних стосовно даної теми ми, очевидно, більше не матимемо, то нам не залишається нічого іншого, як об'єктивно викласти всі наявні факти.
[1] Август Дерлет (1909 — 1971) — американський письменник-фантаст.
[2] Здебільшого випущених у цьому популярному виданні.
[3] Едмунд Гуссерль (1859 — 1938) — німецький філософ-ідеаліст.
[4] Г. Ф. Спенсер — .
[5] Шпенглер Освальд (1880 — 1936) — німецький філософ-ідеаліст. У своїй праці "Присмерк Європи" заперечував історичний прогрес, проголошував занепад сучасної європейської цивілізації.
[6] Ці зауваження щодо творчості Лавкрафта взято з лекції "Лавкрафт і кадатські написи", яку прочитав доктор Остін перед членами Нью-Йоркського історичного товариства 18 червня 1999 року.
[7] Домисел К. Вілсона. У С. Я. Надсона дітей не було. а відтак не було і внуків.
[8] Див.: Dalgleish Fuller, А Study in Fanaticism, by Daniel Atherson, New York 2100.
[9] Ангедонія — відраза до життя.
[10] Чарлз Хой Форт (1874 — 1932) — американський письменник. У своїх домислах спирався на явища, які наука не могла пояснити.
[11] Детальний опис можна знайти в тритомнику Макса Вібіга. Див.: Philosophy of Karel Weisman. Northwestern University 2015.
[12] Де Сад (1740 — 1814) — французький письменник, у романах якого жорстокість поєднується із сексуальними збоченнями. Від його імені утворилося слово садизм.
[13] Артур Шопенгауер (1788 — 1860) — німецький філософ, що пропагував зневіру до життя.
[14] Фрідріх Ніцше (1844 — 1900) — німецький філософ, створив культ сильної особи. Його вчення, так зване "ніцшеанство", було використане ідеологами німецького фашизму.
[15] Девід Герберт Лоуренс (1885 — 1930) — англійський письменник, який у своїх творах обстоював природність сексуальних стосунків.
[16] Едвард Даєр (1543 — 1607) — англійський поет-лірик.
[17] Кататонія — нервово-психічний розлад
[18] Мається на увазі одна з найвідоміших симфоній Моцарта.
[19] Альфред Норт Уайтхед (1861 — 1947) — англо-американський математик, логік і філософ.
[20] Натяк автора на самого себе. Він-бо народився в місті Лестері.
[21] Нікола Бурбакі — збірний псевдонім групи французьких математиків, які, починаючи з 1939 р, видавали багатотомний трактат "Елементи математики".
[22] Комічна опера Артура Саллівена (1842 — 1900) на лібрето Вільяма Гілберта (1836 — 1911).
[23] Якоб Беме (1575 — 1624) — німецький філософ-містик. Проповідував пантеїзм.
[24] "Обрії майбутнього" (франц.).
[25] П'єр Тейяр де Шарден (1881 — 1955) — французький філософ і біолог, автор праці "Феномен людини".
[26] Моріс Мерло Понті (1908 — 1961) — французький філософ, автор феноменологічних досліджень.
[27] Жозеф-Артур де Гобіно (1816 — 1882) — французький соціолог, один із засновників расово-антропологічної школи.
[28] Гаустон Стюарт Чемберлен (1855 — 1927) — англійський філософ, проповідував вищість арійської раси.
[29] Г. І. Гурджієв (? — 1949) — філософ-оккультист, вихований на ідеях суфізму (мусульманської містичної течії). Працював у Росії, а після революції — на Заході.
[30] Гербігер Ганс (1860 — 1931) — австрійський інженер, який висунув теорію багатьох місяців.