Скажи мені получче бідного невольника доглядати,
З ряду до ряду саджати,
По два, по три старії кайдани і новії справляти,
На руки, на ноги надівати,
Червоної таволги по два зубці брати,
По шиях затинати,
Кров християнську на землю проливати!"
Скоро-то теє зачували,
Од пристані галеру далеко відпускали,
До города до Козлова,
До дівки-санджаківки на зальоти поспішали.
То до города Козлова прибували, —
Дівка-санджаківка навстрічу виходжає,
Алкана-башу в город Козлов зо всім військом затягає.
Алкана-башу за білу руку брала,
У світлиці-кам'яниці зазивала,
За білу скамню саджала,
Дорогими напитками напувала,
А військо серед ринку саджала.
То Алкан-баша,
Трапезунтське княжа,
Не барзо дорогії напитки уживає,
Як до галери двох турчинів на підслухи посилає:
Щоб не міг лях-потурнак Кішки Самійла одмикати,
Упоруч себе саджати.
То скоро ся тії два турчини до галери прибували,
То Кішка Самійло, гетьман запорозький,
Словами промовляє:
"Ой ляше-потурначе, брате старесенький!
Коли і ти був у неволі, як ми тепера:
Добро нам учини,
Хоч нас, старшину, відомкни,
Хай би і ми у городі побували,
Панське весілля добре знали".
Каже лях-потурнак:
"Ой Кішко Самійле, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Добро ти вчини:
Віру християнську під нозі підтопчи,
Хрест на собі поламни.
Аще будеш віру християнську під нозі топтати,
Будеш у нашого пана молодого за рідного брата пробувати.
То скоро Кішка Самійло теє зачував,
Словами промовляв:
"Ой ляше-потурначе, сотнику переяславський,
Недовірку християнський!
Бодай же ти того діла не діждав,
Щоб я віру християнську під нозі топтав!
Хоч буду до смерті біду та неволю приймати,
А буду в землі козацькій голову християнську покладати.
Ваша віра погана,
Земля проклята".
Скоро лях-потурнак теє зачуває,
Кішку Самійла у щоку затинає.
"Ой, — каже, — Кішко Самійле, гетьмане запорозький!
Будеш ти мене в вірі християнській укоряти,
Буду тебе наче всіх невольників доглядати,
Старії й нові кайдани направляти,
Ланцюгами за поперек утроє буду тебе брати".
То тії два турчини теє зачували,
До Алкана-баші прибували:
"Алкане-башо, Трапезунтське княжа,
Безпечно гуляй!
Доброго і вірного клюшника маєш:
Кішку Самійла в щоку затинає,
В турецьку віру ввертає".
То Алкан-баша,
Трапезунське княжа,
Великую радість мало,
Пополам дорогії напитки розділяло:
Половину на галеру одсилало,
Половину з дівкою-санджаківкою уживало.
Став лях-потурнак дорогії напитки підпивати,
Стали умисли козацькі голову клюшника розбивати:
"Господи! Єсть у мене що іспити і сходити.
Тільки ні з ким об вірі християнській поговорити..."
До Кішки Самійла прибуває,
Поруч себе саджає,
Дорогого напитка метає,
По два, по три кубки в руки наливає.
То Кішка Самійло по два, по три кубки в руки брав,
То в рукава, то в пазуху, крізь хустку третю, додолу пускав.
Лях-потурнак по єдиному випивав,
То так напився, що з ніг звалився.
То Кішка Самійло та й угадав:
Ляха-потурнака до ліжка вмісто дитини спати клав;
Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав,
На п'яти чоловік по ключу давав:
"Козаки-панове! Добре дбайте:
Один другого одмикайте,
Кайдани із рук, із ніг не скидайте,
Полуночної години дожидайте".
Тоді козаки один одного одмикали,
Кайдани із рук, із ніг не скидали,
Полуночної години дожидали.
А Самійло Кішка чогось догадав,
За бідного невольника ланцюгами втроє себе прийняв,
Полуночної години дожидав.
Стала полуночная година наступати,
Став Алкан-баша з військом до галери прибувати,
То до галери прибував, словами промовляв:
"Ви, турки-яничари, помаленьку ячіте,
Мойого вірного клюшника не збудіте;
Самі ж добре поміж рядами проходжайте,
Всякого чоловіка осмотряйте,
Бо тепера він підгуляв,
Щоб кому пільги не дав".
То турки-яничари свічі у руки брали,
Поміж рядів походжали,
Всякого чоловіка осмотряли...
Бог поміч: за замок руками не торкали!
"Алкане-башо, безпечно почивай;
Доброго і вірного клюшника маєш:
Він бідного невольника з ряду до ряду посаджав,
По три, по два старії кайдани посправляв.
А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв".
Тоді турки-яничари у галеру входжали,
Безпечно спати лягали,
А котрії хмільні бували, на сон знемагали,
Коло пристані Козловської спати полягали.
Тоді Кішка Самійло полуночної години дождав,
Сам між козаків устав,
Кайдани із рук, із ніг у Чорне море пороняв;
У галеру входжає, козаків пробуджає,
Шаблі булатні на вибір вибирає,
До козаків промовляє:
"Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте,
Ясини не вчиніте;
Ні которого турчина в галері не збудіте!.."
То козаки добре зачували:
Самі з себе кайдани скидали,
У Чорнеє море метали,
Ясини не вчинили,
Ні одного турчина в галері не збудили.
Тоді Кішка Самійло до козаків промовляє:
"Ви, козаки-молодці, добре, браття, дбайте:
Од города Козлова забігайте,
Турків-яничарів у пень рубайте,
Которих живцем у Чорнеє море метайте!"
Тоді козаки од города Козлова забігали,
Турків-яничарів у пень рубали,
Которих живцем у Чорне море метали.
А Кішка Самійло Алкана-башу із ліжка взяв,
На три часті розтяв,
У Чорнеє море пометав,
До козаків промовляв:
"Панове-молодці! Добре дбайте:
Всіх у Чорнеє море метайте,
Тільки ляха-потурнака не рубайте, —
Міждо військом для порядку за яризу
військового зоставляйте".
Тоді козаки добре дбали:
Всіх турків у Чорнеє море пометали.
Тільки ляха-потурнака не зрубали, —
Міждо військом для порядку за яризу
військового зоставляли.
Тоді галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли.
Та ще у неділю, барзо рано-пораненьку,
Не сива зозуля закувала,
Як дівка-санджаківка коло пристані походжала
Та білі руки ламала, словами промовляла.
"Алкане-башо, трапезунське княжате!
Нащо ти на мене такеє великеє пересердів маєш,
Що од мене сьогодні барзо рано виїжджаєш?
Коли б була од матері
Сорому і наруги прийняла,
З тобою хоч єдину ніч перебувала!"
Скоро ся тоє промовляли,
Галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли.
А ще у неділеньку
У полуденну годиноньку,
Лях-потурнак од сна пробуждав,
По галері поглядає, що ні єдиного турчина
в галері немає.
Тоді лях-потурнак із ліжка вставав,
До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає.
"Ой Кішко Самійле, гетьмане запорозький,