Як уві сні Марк Кедлі підібрав берданку, узяв Паркера на руки й поніс у хату до Мусія. Його оточили напіводягнені хлопці — Паркер уже не дихав, шротовим стовпом йому розшматало горло.
Мовчки стояли дядьки в Мусієвій хаті, коли Марк складав товаришеве тіло на лаву. Він узяв у руки берданку.
"Brothers,— сказав він,— We shall avenge his death. We shall break them, as I break this here bloody rod!"
Він кинув берданку об коліно і зломив її надвоє.
— Правильно сказав омарканець потвердив Терешко.
— Не дамо насміятися з чоловіка...
І як вовки вони кинулися в ніч.
[1] Тато.