— Ніколи нікого не любити.
— Що ти сказала, мамо? Ніколи… нікого… не любити? Це ж неможлива річ!
— В тому і вся біда, моя дитино!
ВЕСНЯНЕ
— Тук-тук-тук, — травинки вистукують під снігом телеграми від ластівок.
* * *
Танець — єдина форма людської безпосередності, що ще вціліла перед навалою цивілізації.
І ЩО З ТОГО?
І що з того, що я мужньо не відчиняю дверей на твій стук, що гордо відішлю нечитаного твого листа, що з байдужим виглядом "не помічу" тебе у вуличному натовпі, коли туга моя однаково побіжить за тобою, як собака за хазяїном.
* * *
Майже відкриття: час можна не тільки вимірювати, але й важити. Воно ж бо й слушно: одна вага часові в дитинстві, друга — в юності, своя — у зрілому віці, а зовсім інша — у старості. Ця остання, до речі, найвагоміша… Либонь, тому і ціна на нього — найвища.
АХ, ТІ ДИПЛОМАТИ!
Не поважаю жінок і дипломатів, які обіцяють більше, ніж можуть дати.
МАЛА ХИТРІСТЬ
Люди, не нарікайте на старість та пов'язані з нею хвороби! Її хитро придумала природа для того, щоб людині було менш боляче розлучатися з білим світом.
ВИЧЕРПАВСЯ ЗАПАС
Витративши усю щедрість слова на просьбу, мимоволі стаємо скупими в подяці.
ЗАСТАРІЛІ МОТИВИ В НАРОДНИХ ПІСНЯХ
Чорні брови в наш час — не проблема.
ТАК!
І все ж таки найщиріші — анонімні подарунки.
* * *
Патріотизм — теж одна з рис порядної людини.
* * *
Треба бути до краю втомленим, щоб не відчути різниці між чужим і своїм ліжком. (Варіації на цю тему пребагаті!)
* * *
Вдячність з любові і любов з вдячності — зовсім інші речі.
БЕРЕЖЕНОГО І НАЧАЛЬСТВО БЕРЕЖЕ
Був такий обережний, такий уже обережний, що, викреслюючи прізвище начальника при таємному голосуванні, надівав про всяк випадок рукавички.
КРАЩЕ ПІЗНО, АНІЖ НІКОЛИ
Літературно-меморіальний музей — це часто ті "творчі умови", яких бракувало письменникові за життя.
ЗРАЗОК АЛЬТРУЇЗМУ
Сміливість думки — чеснота, яку ми воліємо подивляти в інших.
* * *
Ностальгія — це теж одна з тих недуг, проти якої ще не винайдено ліків.
НЕ ЗАВИДУЙ НІКОМУ
(з Шевченка)
Доки людство не винайшло середника проти раку, немає людини, якій можна б завидувати.
* * *
— Ювілей з нагоди вісімдесятиріччя — репетиція похоронів, — сказав один злостивий чоловік.
ГРІХ НА СОВІСТІ
Маю гріх на совісті: по жорстокій битві з своїм минулим залишила в живих самі ласкаві спогади.
А НЕ КОЛЬОРОВІ?
Слова — наче кольорові камінці. Мало назбирати їх в купу. Треба ще й вміти викладати узори з них.
ДАВАЙТЕ МЕНШЕ ДРІЖДЖІВ
Почуття часто нагадують дріжджове тісто: чим скоріше росте, тим більша небезпека, що може "сісти".
ЯКА КРАСА!
Стовбури старих дерев після дощу покриваються оксамитом. Твої губи тонкошкірі і сочисті, як скибочка помаранчі. Ліловий квіт картоплі пахне дитинством. Кішка з серйозним виглядом закінчує свій ранковий туалет. Чоловік в комбінезоні несе в зашкарублих пальцях букет підсніжників. У відчиненому вікні вітер надуває фіранку, наче парус. Піонер допомагає старенькій перейти вулицю.
Питається: до якого біса абстракціоністам "абстракція"?
* * *
Твої слова: "Я нікого так не любив, як тебе, і нікого так не образив, як тебе".
Що на це славетна "чоловіча логіка"?
ЧИ НЕ ЗАМАЛИЙ ПОДАРУНОК?
"Барвінковий погляд твоїх очей" — дарую цей образ поетам в заміну на прийом мене в секцію поезії.
ЦЕ ТАК В НАРОДІ…
В народі "зичать" не лише хліба чи сірника, ба навіть щастя та здоров'я.
МАЙЖЕ АВТОБІОГРАФІЧНЕ
Настає пора в житті жінки, коли ще бувають успіхи в чоловіків, але хвалитися ними вже ніяково.
А МОЖЕ, НЕ ХОЧУТЬ ЗНАТИ?
Сміх бере, як деякі "жони" оміщанюють побут під приводом "створення умов для роботи" своїм ученим мужам. Забувають, сердеги, що справжні учені — аскети по натурі.
ЗАЗДРІСТЬ І РОЗУМ?
Заздрити таланту чи вроді нерозумно хоч би тому, що їх не можна відняти в тих, хто має ці дари природи, і використати для себе.
З ЛИСТА ДО ПОДРУГИ
— …Після танцю — забувся, чи що? — він не поцілував мене в руку, як інших жінок, а у вижолобину долоні. Розумієш? Начеб хотів води напитися з неї. І — все. Все, моя дорога! З тієї хвилини гріх кружляє довкола мене, наче вовк довкола отари овець…
ВТОМА ВІД… СИЛИ
— О, ви сильна натура! — доводиться іноді чути.
Люди добрі, коли б ви тільки знали, як часом хочеться мені відпочити від тієї "сили"!
ДЛЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ
Дозвольте молоді погаласувати привселюдно, аби не давати їй приводу шепотітися потаємно.
ТЕЖ МЕНІ ЗАБАГАНКА!
Не знаю, як кому, а мені подобається чути старі істини з молодих уст.
УСТАРІЛА ЗБРОЯ
Цивільна зброя старіє так само, як і військова техніка. Зброя анонімів, наговорів та наклепів до того стала непридатною в наш час, що при пострілі може попасти не в намічений об'єкт, а в того, хто орудує нею.
* * *
Скільки горя в минулому спричинила моєму народові плутанина двох етимологічно споріднених слів: "національний" і "націоналістичний"!
ТЕМА ДЛЯ ПЛАКАТА
Найкращий антибіотик проти бацили космополітизму — національна гордість.
* * *
Найбагатша на материнство пора року все ж таки весна. Згадаймо хоч би мільйони яєчок у пташиних гніздах.
А ДЕ СКРОМНІСТЬ, ДАРИНО ДМИТРІВНО?
Подобається мені бути собою.
* * *
Знати діагноз — ще не вміти вилікувати хворобу. Між іншим, це правило стосується не самої лише медицини.
ПРИНЦИПОВА
"Чужого не хочу, але й свого не дам", — сказала жінка, маючи на думці не річ, а чоловіка.
* * *
Як би ми не захоплювались архітектурою пам'ятників на кладовищі, але "жити" там не поспішаємо.
ДЕСЬ…
Десь є вулиці, якими ти ходиш.
Десь є дім, в якому ти живеш.
Десь є стіл, за яким ти вечеряєш.
Десь є ліжко, в якому ти спиш.
Десь є жінка, якій ти назустріч посміхаєшся.
Десь є ти — мій і не мій.
ЖІНОЧІ ХИМЕРИ
Коханий, важливе не те, що я сказала, а те, що подумала при тому.
МОЯ ЛЮБОВ
Скільки любові є на світі, а кожна має свій окремий колір і запах. Моя любов до тебе має колір густої травневої ночі й пахне малиною.
ХТО "ЗА"?
Давайте, товариство, розжалуємо таке кохання, що не має сили перетворити будні у свято.
* * *
Аби "товариський лікоть" був ефективніший, треба його дозувати, тобто подавати з перервами.
ЗЛОДІЙ У МАЙБУТНЬОМУ
З великими пертурбаціями у майбутньому багато слів теж мінятимуть свій зміст. Наприклад, словечко "злодій" означатиме людину, яка вкрала у тебе гарний настрій, пригасила вогник твоєї надії, підсипала чорного сумніву під твою мрію, чим, ясна річ, заподіяла тобі великого зла. Отже, людина та — злодій.