– Я сама не розумію, – зітхнула жінка. – Я ж сказала, що Віктор вдався до наркотиків. Останнім часом йому подобалося на все це дивитися. От він так і з Юлею вчинив... А тепер хотів і зі мною.
– Я чув вашу фразу, сказану Юрію про те, що він вже одержав Юлію, але не зовсім зрозумів, що ви мали на увазі.
– А те й мала. Вони ж були знайомі давно. Але після того, як Віктор захопився наркотиками, він став "уступати" її своєму молодшому брату. Вона нічого не розповідала мені, горда. Я потім від дівчат про все дізналася. А я, отже, зайняла її місце. І тепер Віктор весь час хотів, щоб ми... словом, він любив різного роду збочення, груповуху. А мені все це було огидно.
– Розумію, – кивнув Дронго, – уявляю ваш стан.
– Останнього разу ми з ним через це дуже посварилися, і я вирішила, навіть, піти від нього. Однак, він умовив мене поїхати сюди, обіцяючи виправитися. І ось вже тут стався цей скандал з Рауфом.
– Я сидів за сусіднім столиком і все чув. Як ви думаєте, Рауф міг його вбити?
– Взагалі то він запальний, але навряд. Вся комерція Рауфа йшла через компанію Віктора. Пощо було вбивати людину, котра допомагала йому заробляти такі гроші? Ні, я в це не вірю.
– А Кіра? Вона могла зробити що-небудь подібне?
– Чому ви питаєте саме про Кіру? – злякалася жінка.
– Справа в тому, що Кіра виходила з басейна, коли там купались решта її подруг, – пояснив Дронго, – і в неї немає алібі. Тому я хочу знати. У неї які стосунки були з Віктором?
– Вона його зневажала, – трохи подумавши, відповіла Інна. Взявши чашечку, вона стала обережно пити гарячий чай.
– Може, її теж "уступили" кому-небудь? – припустив Дронго.
– Ні, – твердо сказала Інна, – не може бути. Вони, Олег і Кіра, – єдині серед нас, котрі були знайомі дуже давно, кілька років. Зустрічалися давно. Кіра вважала Віктора підлим і боялася за Олега, котрий працював з ним. Коли Віктор починав розповідати свої похабні анекдоти, вона завжди виходила з кімнати, щоб не слухати. І дуже жаліла мене і Юлю. Вони ж вчилися з Юлею в одній школі. І тому Юлю з братами познайомила саме вона. Але вона не могла вбити. Ви ж бачили Кіру. Хіба вона здатна на таке? Ні. Вона б не змогла.
– А Свєта?
– Не знаю, – знизала плечами Інна, – я її взагалі мало знаю. Іноді вона буває якоюсь істеричною, нервовою, а іноді навпаки – стає замисленою, тихою. Не розумію, для чого б їй було вбивати Віктора? Хіба що через Рауфа. Останнім часом Віктор дуже доводив його. Вони весь час лаялися, і Свєта дуже переживала.
– А Юрій? – раптом запитав Дронго. – Він міг убити свого брата?
– Так, – відповіла вона відразу, не задумуючись. – Цей міг все, що завгодно. Він дуже заздрив брату, вважав, що був у нього в "шістках". Весь час через те лаявся і з Юлею, і зі мною. Адже він тому до мене й приставав так нахабно, щоб укріпитися, показати, що він не гірший за Віктора. Так, цей міг убити. Ви знаєте, що тепер він стане президентом і всі гроші будуть належати тільки йому?
– Знаю, – кивнув Дронго, – як на мене, ви його не дуже любите.
– Я його ненавиджу, – зізналася жінка, – він справжній покидьок. У тисячу разів гірший за свого брата. Адже мого брата теж звати Юрієм. І мені завжди так подобалося це ім'я. Таке красиве і рідне. Але коли я згадую про цього, мене всю перевертає. Так, він міг убити свого старшого брата, і він мав привід для вбивства.
– Розумію, – кивнув Дронго. – Вчора я мимоволі опинився свідком і вашої розмови біля басейна, і вашої сварки з Юрієм позаду мого дому. І вашої вечері, котра завершилася скандалом Віктора з Рауфом, і спільного купання п'ятьох членів вашої групи. Просто Олег і Юлія весь час були перед моїми очима, і тому я про них не запитую. У них абсолютне алібі. А от решта не мають такого алібі. А як Юлія ставилася до братів?
– На мою думку, не дуже добре, – чесно зізналася Інна, – але у неї маленька дочка, і їй треба було її якось забезпечувати.
– А Олег? Він же фінансовий директор фірми. Він повинен був ладнати з обома братами?
– Повинен був, проте також не ладнав. Олег розумник, фінансист від Бога. І ось має працювати на цих типів. Вони ж були пов'язані з мафією. Не робіть здивованого обличчя, як наче не знаєте, що всі наші підприємці так чи інакше пов'язані з мафією. Ось і Віктор був пов'язаний з мафією, котра допомагала йому на перших порах.
– Невесела історія, – підсумував Дронго. – Виходить, що в вашій компанії Віктора міг убити хто завгодно. Від його рідного брата до, даруйте, улюбленої жінки.
– Я його не вбивала, – заперечила гостя, – це не я.
– Я не сказав, що вбили ви. Я сказав, що його ненавиділи всі члени вашої групи. Інтересний він був тип, якщо зумів викликати таку колективну ненависть.
– Справді, – погодилася Інна, – саме колективну ненависть. Якщо хочете, це було навіть не море, а цілий океан ненависті.
– Пийте чай, – запросив Дронго, – і давайте домовимося, що сьогодні ви залишитеся у мене. Тут дві спальні, ви можете розміститися в одній з них.
– Дякую, – посміхнулася молода жінка. – А ви не боїтеся, що потім комісар почне підозрювати і вас? Я ж могла приїхати на курорт зі своїм знайомим, котрий і прибрав потім Віктора.
– У вас загострена фантазія, – усміхнувся Дронго. – Ні, я нічого не боюсь. По-перше, тому, що у мене теж є алібі. Я весь час знаходився вдома і сидів на балконі, не виходячи зі своєї вілли. А по-друге, у мене не вийшов би такий удар, яким убили Віктора. Подивіться на мене і на мої руки! Якби я наніс удар такої сили, то просто протикнув би хлопця, як метелика. Та й потім, мені не треба було його убивати таким способом. Я міг би його просто викинути з балкона.
– Ви серйозно? – прошепотіла Інна.
– Звісно, ні. Просто я хотів вас заспокоїти. Допивайте свій чай і йдіть спати, вже третя година ночі. Підозрюю, що завтра комісар буде знову всіх вас допитувати, терзаючи своїми підозрами.
– Дякую, – схлипнула молода жінка, – я так боялася туди йти.
Вона знову дістала сигарети. Дронго згадав про запах у кімнатах, котрий допоміг визначити йому присутність чужої людини в домі.
– А яким чином ви потрапили до мене на віллу? – запитав він. – Невже ви маєте другий ключ, чи ви вмієте користуватися відмичками?