Після закінчення першого танцю капітан Тілні знову підійшов до них і, на превелике невдоволення Кетрін, відвів від неї свого брата. Вони відійшли, перешіптуючись, і, хоча вона не відчула небезпеки й не запідозрила капітана Тілні в намірі повідомити Генрі якісь новини, що могли б розлучити їх навік, її все одно не могло не засмутити, що її позбавили партнера. Їй довелося чекати цілих п'ять хвилин, які здалися їй вічністю, доки обидва повернулись. Усе з'ясувалося, коли Генрі спитав Кетрін, як поставиться її подруга міс Торп до запрошення на танець, коли його брат матиме щастя бути їй відрекомендованим. Кетрін без вагань відповіла, що міс Торп ні в якому разі не погодиться танцювати. Ця відповідь, що могла збентежити будь-кого, була передана капітанові, і він одразу ж від них відійшов.
— Вашого брата це не засмутило, я впевнена, — сказала Кетрін. — Я чула, як він сказав, що терпіти не може танців. З його боку було дуже великодушно про це подумати. Гадаю, він помітив Ізабеллу серед глядачів і подумав, що вона хоче танцювати, але в неї немає партнера. Та він помилився — вона б не стала танцювати нізащо у світі.
Генрі усміхнувся й відповів:
— Як легко ви пояснюєте мотиви чужих вчинків.
— Тобто як? Що ви маєте на увазі?
— Для вас не існує питань: "Як це могло б вплинути на когось?", "Що могло б керувати людиною певних поглядів, віку, суспільного стану і звичок?". Ви тільки думаєте: "Як би це вплинуло на мене?", "Якими міркуваннями керувалась би я?" тощо.
— Я вас не розумію.
— Тоді ми зараз у дуже нерівному становищі, бо я вас чудово розумію.
— Мене? Звичайно. Я не вмію говорити так тонко, щоб мене не стриймали.
— Браво! Добрячі кпини над сучасною манерою висловлюватися.
— Але розкажіть мені, будьте ласкаві, що ви мали на увазі.
— Сказати вам? Вам справді цього хочеться? Але ви не усвідомлюєте наслідків. Вам стане дуже незручно, і між нами виникне відчуження.
— Ні, ні, не буде ні того, ні іншого! Я не боюся.
— Ну що ж, я всього лише мав на увазі, що, пояснюючи бажання мого брата танцювати з міс Торп його добротою, я переконався в тому, що у вас більше доброти, ніж у будь-кого іншого.
Кетрін почервоніла й запротестувала, чим підтвердила думку джентльмена. Проте в його словах було щось таке, що винагородило її за пережите збентеження, і це на якийсь час опанувало її думки. Вона замкнулася в собі, переставши слухати й розмовляти і майже забувши, де вона перебуває. З цього стану її вивів голос Ізабелли. Підвівши очі, Кетрін побачила свою подругу поряд з капітаном Тілні, який приготувався поєднати з нею руки в танці.
Ізабелла знизала плечима й посміхнулася — це було єдиним поясненням, яке вона могла дати надзвичайній зміні, що в ній відбулася. Але цього було недостатньо, щоб Кетрін зрозуміла причини такої зміни, і вона простодушно висловила кавалерові своє здивування.
— Не розумію, як це могло статися! Ізабелла твердо вирішила не танцювати.
— А хіба Ізабелла до цього часу ніколи не змінювала своїх рішень?
— Але ж… А ваш брат! Як він міг запросити її після того, як ви передали йому мої слова?
— З цього боку я не бачу нічого дивного. Вам хотілося, щоб мене здивував вчинок вашої подруги, і я здивувався. Але щодо мого брата, його поведінка здається мені саме такою, якої в цьому випадку й слід було від нього чекати. Врода вашої подруги привернула його увагу; а стосовно її твердості, то тут уже вам бути її суддею.
— Ви жартуєте. Але, можу вас запевнити, Ізабелла звичайно тверда у своїх рішеннях.
— Це можна сказати про кого завгодно. Бути твердим часто означає бути впертим. Уміння робити розумні поступки свідчить про здоровий глузд; і безвідносно до мого брата я справді не вважаю, що міс Торп зробила помилку, вибравши для своєї поступки саме цей випадок.
Подруги не могли побути разом і поговорити між собою до самого закінчення танців; але потім, коли вони гуляли під руку по залі, Ізабелла все пояснила таким чином:
— Я розумію, як ви здивовані. Справді, я до смерті втомилася. Який балакун! Коли б я не була так поринута у свої думки, з ним було б цікаво. Але я б віддала все на світі, щоб посидіти в тиші.
— Чому ж ви так не зробили?
— О, моя люба, це виглядало б так дивно. А ви ж знаєте, я цього терпіти не можу. Я відмагалась, як тільки могла, але він і чути не хотів. Ви не уявляєте, як він мене вмовляв. Я благала його вибачити мені й запросити якусь іншу леді. Але ні, хто завгодно погодився б, тільки не він. Прагнучи танцювати тільки зі мною, він і думати не міг про іншу леді. І він не тільки хотів танцювати зі мною, але й хотів бути зі мною поруч! Яка нісенітниця! Я йому сказала, що, намагаючись мені сподобатися, він обрав невірний шлях, бо понад усе на світі я ненавиджу лестощі й компліменти. І ось… І ось я зрозуміла, що, поки я не поступлюся, він не дасть мені спокою. Крім того, я боялася, що місіс Х'юз на мене образиться, — адже вона мені його відрекомендувала. І ваш любий брат — адже йому, я впевнена, було б неприємно, якби я просиділа весь вечір серед глядачів. Яка я рада, що танці закінчилися! Я просто змучилася, слухаючи його безглузді балачки. А він такий елегантний джентльмен! На нас, я це відчувала, дивилися всі в залі.
— Він і справді дуже вродливий.
— Вродливий! Так, мабуть. Він, певно, багато кому подобається. Але це не мій смак. Терпіти не можу чоловіків з яскравим рум'янцем і темними очима! Однак він зовсім непоганий. Страшенно пихатий, я в цьому впевнена. Я його кілька разів осадила, ви ж знаєте, як я це вмію.
Коли молоді леді зустрілися наступного разу, у них була набагато цікавіша тема для розмови. Прийшов другий лист від Джеймса, де докладно викладалися чесні наміри його батька. Ввірена містерові Морланду парафія, що приносить приблизно чотириста фунтів щороку, буде передана його синові, як тільки Джеймс досягне певного віку. Ніяких дрібних відрахувань від сімейних прибутків, ніяких скупих подачок одному з десятьох дітей. Більше того, Джеймсові в спадок залишався майже рівноцінний маєток.
Джеймс відчував у зв'язку з цим вдячність до батька і покірливо погоджувався з цим, що, хоч як це сумно, — проте не гірше, ніж можна було очікувати, — одруження їм треба було відкласти на два чи три роки. Кетрін, чиї сподівання були такими ж непевними, як і уявлення про батьківські прибутки, цілком покладалася на брата й була також задоволена, тож й сердечно привітала Ізабеллу з тим, що все так добре влаштувалось.