— Як же хмари посипати порошком?
— Ну, піднімуться вгору на літаку й посиплять.
— Але ж без хмар і дощу не буде, — сказала Кнопочка.
— А для дощу є інший порошок, — відповів шофер. — Посиплють трошки цього порошку, й одразу почнеться дощ. Тільки дощ ми робимо там, де треба — в садах, на городах. У місті теж робимо дощ, тільки не вдень, а вночі, щоб нікому не заважав. А коли треба квіти полити на вулиці, то просто поливаємо з гумової кишки.
— Видно, в Сонячному місті розумні коротульки живуть? — сказав Незнайко.
— О, в Сонячному місті всі мешканці такі розумні, що ніяк і не збагнути!
— А ви теж у Сонячному місті живете? — запитала Кнопочка.
— Еге, я теж, — сказав шофер.
Відповівши так, він став обдумувати свої слова і, обдумавши як слід, зрозумів, що, розхваливши мешканців Сонячного міста, він розхвалив і себе. Знітившись од своїх хвастощів, він почервонів, як редиска, й сказав, щоб приховати збентеженість:
— Ну, мені час. До побачення! — І, натиснувши на педаль, швидко поїхав уперед.
— Може, він і хороший коротулька, а може, й просто хвалько, — сказав Незнайко. — Не дуже віриться в те, що він тут про порошок молов.
Кнопочка сказала:
— Він почервонів наприкінці, а це означає, що в нього совість ще не зовсім пропала. А якщо совість є, то він може виправитись.
Розділ восьмий
Циркулина й Планетарка
Дорога знову пішла вгору, а коли підйом закінчився, перед очима мандрівників відкрилась картина, якої нікому з них раніше не доводилось бачити. Можна було подумати, що хтось велетенський забрався на текстильну фабрику й розкатав по землі тисячі сувоїв яскравих полотен. Найдальші пагорби були ніби застелені смужками ситцю у дрібну цяточку: чорну, білу, жовту, зелену, червону. Ближче лежали смужки в горошину. Вони лежали так щільно одна до одної, що закривали всю землю. Ще ближче земля була покрита великими різнокольоровими смугами. Особливо яскраво виділялися жовті й червоні круги, що так і виблискували серед зелених полів.
— Наче хтось нарочито розкреслив землю циркулем і пофарбував, — сказала Кнопочка.
— Кому ж це заманулося розкреслювати землю циркулем? — відповів Незнайко. — Ось під'їдемо ближче — дізнаємось.
Що нижче спускався автомобіль згори, то гірше було видно круги, а потім вони й зовсім зникли. Дорога, по якій мчала машина, стала рівною, мов лісова просіка. Обабіч її тягнулися зарості маку. Це було схоже на те, як би ми з вами їхали лісом, тільки тут замість стовбурів дерев стояли довгі зелені стебла, а вгорі спалахували на сонечку червоні квіти маку.
Потім машина поїхала серед заростів моркви, полуниць, жовтої кульбаби. Потім знову почалися зарості маку.
— Тут, мабуть, якісь макоїди живуть, — сказав Пістрявенький.
— Це які ще макоїди? — запитав Незнайко..
— Ну, котрі мак люблять. Це вони, напевно, посіяли тут усе: — і мак, і моркву.
— Хто ж це стане так багатенно сіяти? Цього й за вік не з'їсти.
Скоро автомобіль виїхав із макових заростей, і наші мандрівники побачили недалеко від дороги якусь дивовижну машину, що скидалася чи то на механічну снігочистку, чи на трактор. Ця снігочистка повільно ходила по колу й косила траву. Незнайко навіть зупинив автомобіль, щоб подивитися, як вона працює.
Підійшовши ближче, наші подорожні побачили, що в передній частині був механізм, схожий на машинку, яка стриже волосся. Ця машина безперервно стригла траву, яка одразу потрапляла під ніж. Цей ніж безперервно сік траву на шматочки, після чого вона попадала на рухому стрічку, пливла вгору й опинялася між двома зубчастими барабанами, які швидко оберталися й ніби жували її зубами. Пережована трава зникала всередині механізму.
Земля позаду машини виявлялася зораною, тому можна було подумати, що всередині механізму є плуг, але зверху його не було видно. Ззаду були прироблені механічні граблі, які розпушували зорану землю, неначе борона. Збоку на машині був напис: "Циркулина".
Але найдивніше було те, що машиною ніхто не керував… Місце за кермом було порожнє. Незнайко і його товариші старанно оглянули машину з усіх боків, але не виявили ніяких ознак живої істоти.
— Оце так штука! — сказав Пістрявенький.
Він уже хотів був здивуватися, але вчасно схаменувся й замовк.
Кнопочка, яка не дуже цікавилась машинами, сказала, що вже пора їхати далі. Та Незнайко будь-що хотів таки дізнатись, у чому тут річ. Придивившись уважніше, він помітив, що серед поля стояв стовп, на який було намотано металевий трос. Кінець цього троса було прив'язано збоку до машини, яка ходила, таким чином, по колу, мов на прив'язі.
Трос поступово розмотувався і довшав, завдяки чому машина описувала дедалі більші кола.
— Ах, он в чому тут річ! — зрадів Незнайко. — Ану подивимося, що буде, коли весь трос розмотається.
Чекати довелось не дуже довго. Машина описала останнє, найбільше коло, сама зупинилась і загула: "Ту-у! Ту-у! Ту-у!"
Наче у відповідь на ці гудки, звідкись здалеку пролунав свист. Гудки припинилися. За хвилину почулося стрекотання, і наші мандрівники побачили коротульку, котрий їхав на якомусь кумедному мотоциклі на гусеничному ходу. Зіскочивши з мотоцикла, коротулька привітно поздоровкався з мандрівниками й запитав:
— Ви, мабуть, зацікавились роботою Циркулини?
— Це — сінокосилка, чи що? — спитав Незнайко.
— Ні, це так званий універсальний круговий самохідний посадочний комбайн, — сказав коротулька. — Цей комбайн скошує траву, потім зорює землю плугом, саджає зерна за допомогою механічної саджалки, що є всередині, і, нарешті, боронує. Але це ще не все. Ви вже, напевно, помітили, що скошена трава надходить усередину комбайна. Там вона подрібнюється, розтирається, змішується з хімічним добривом і зразу ж загортається в землю, завдяки чому створюється так зване комбіноване добриво, дуже корисне для рослин. Разом з добривом у землю при оранці вноситься активоване підживлення, яке сприяє швидшому проростанню посівів, завдяки чому нам вдається збирати два, три й навіть чотири врожаї за літо. Я забув сказати, що в передній частині машини, якраз за ріжучим пристроєм є ще пилосос. Його призначення — всмоктувати насіння бур'янів, яке може бути на землі разом з пилом. Насіння бур'янів розтирається жорнами й також іде на удобрення. В розтертому вигляді воно прорости не може й тому для посівів уже не страшне. Таким чином, комбайн не тільки оре, сіє і боронує — він ще удобрює землю, вносить підживлення і бореться з бур'янами. Тому він і називається універсальним.