— Мама не "колеться", в неї хвороба! — закричав Колін. — І не називай її Тессою!
— Я знаю, що ти не любиш голки, Стю, — сказала Тесса, якій запекло в очах; вона поранилася і її аж тіпало зі злості на них обидвох, і цього почуття вона не позбулася й досі.)
Тесса дивувалася, чому Парміндер зовсім не цінує того, як турбується про неї Вікрам. Колін, наприклад, ніколи не помічав її стресів. "Можливо, — сердито подумала Тесса, — є таки щось у цих шлюбах за домовленістю… моя мати ніколи в житті не вибрала б для мене Коліна…"
Парміндер розставляла на столі миски з фруктами на Десерт. Тесса трохи ображено подумала, що господиня запропонувала б гостеві, який не є діабетиком, але заспокоїла себе, згадавши про плитку шоколаду, залишену вдома в холодильнику.
Парміндер, встигнувши за вечерю наговорити вп'ятеро більше за всіх, почала тепер нарікати на свою дочку Суквіндер. Вона вже розповідала Тессі по телефону про доньчину зраду, а тепер зачепила цю тему за столом.
— Офіціанткою в Говарда Моллісона! Не знаю, я справді не знаю, що вона собі думає. А Вікрам…
— Вони не думають, Міндо, — озвався нарешті після довгої мовчанки Колін. — Це підлітки. Їм наплювати. Вони всі однакові.
— Що за дурниці, Коліне, — огризнулася Тесса. — Зовсім вони не однакові. Ми були б раді, якби Стю пішов шукати собі підробіток на суботу… але про це можна тільки мріяти.
— …а Вікрам цим не переймається, — вела далі Парміндер, немовби їх не чуючи. — Він не бачить у цьому нічого поганого!
Вікрам легко парирував:
— Це буде для неї досвід. Може, вона й не вступить до університету. Нічого страшного. Вища освіта — не для всіх. Я можу уявити, що Веселушка рано вийде заміж і буде щаслива.
— Працюючи офіціанткою…
— Ну, не всім же бути професорами.
— Яка там із неї професорка, — відрізала Парміндер, що мало не тремтіла зі злості й напруження. — У неї просто кошмарні оцінки… ні тобі прагнень, ні амбіцій… офіціанткою… "Я до універу не потраплю, змиріться з цим"… та, ясно, що не потрапить, з таким оце ставленням… у Говарда Моллісона… о, він, мабуть, просто захоплений… моя донька жебрає собі на хліб. Що вона собі думала… що вона собі думала?
— Тобі б теж не сподобалось, якби Стю почав працювати в когось такого, як Моллісон, — сказав Тессі Колін.
— Яка мені різниця, — відповіла Тесса. — Я була б рада, якби він виявив бодай якийсь інтерес до праці. Наскільки я знаю, зараз його цікавлять тільки комп'ютерні ігри і…
Але Колін не знав, що Стюарт курить. Вона замовкла на півслові, а Колін додав:
— Якщо чесно, це якраз те, що міг би вчинити Стюарт. Податися до когось, кого ми не любимо, назло нам. Йому таке сподобалося б.
— Заради Бога, Коліне, Суквіндер не робить це назло Мінді, — заперечила Тесса.
— То ти вважаєш, що я дію нерозсудливо? — напала Парміндер на Тессу.
— Ні, ні, — почала виправдовуватися Тесса, нажахана тим, як швидко вони втяглися в сімейну сварку. — Я просто кажу, що в Пеґфорді не так багато робочих місць для дітей.
— А навіщо їй працювати взагалі? — роздратовано здійняла руки Парміндер. — Може, ми їй даємо замало грошей?
— Гроші, які сам заробляєш, — це завжди інакше, ти ж сама це знаєш, — сказала Тесса.
Крісло Тесси стояло якраз навпроти стіни, обвішаної фотографіями дітей Вікрама і Парміндер. Вона часто сиділа на цьому місці і встигла вже порахувати, скільки разів кожна дитина з'являється на світлинах: Джасвант — вісімнадцять разів, Раджпал — дев'ятнадцять, а Суквіндер — дев'ять. Тільки одна з цих фотографій була присвячена особистому успіху Суквіндер: то було фото вінтердаунської команди з веслування в той день, коли вони перемогли команду школи Святої Анни. Баррі роздав усім батькам збільшені копії цієї фотографії, на якій Суквіндер і Кристал Відон були в центрі групи з восьми дівчат, які обнімали одна одну за плечі, радісно усміхалися і так завзято стрибали, що вийшли на фото трохи розмиті.
"Баррі, — подумала Тесса, — допоміг би Парміндер побачити все у правильному світлі". Він був таким собі мостом між матір'ю і донькою, які його обожнювали.
Вже не вперше Тесса задумалася про те, наскільки інакше могло б усе бути, якби вона сама народила свого сина. Чи не важче було б їй сприймати його як окрему особу, якби він народився з її плоті і крові? З її перенасиченої цукром протухлої крові…
Жирко останнім часом перестав називати її "мамою". Вона мусила вдавати, ніби їй усе одно, бо Коліна це страшенно злостило; але щоразу, як Жирко називав її "Тесса", — це було, як ніж у серце.
Четверо співрозмовників доїли фрукти, не проронивши й слова.
VII
У маленькому будиночку, що височів над містечком, сидів у схвильованій задумі Саймон Прайс. Минали дні. Звинувачувальний допис зник із веб-форуму, але Саймон і досі був наче паралізований. Він розумів, що, знявши свою кандидатуру, він таким чином ніби визнає свою провину. Поліція так і не з'явилася з розпитами про комп'ютер. Саймон тепер уже й почав шкодувати, що викинув його з того старого мосту. Та з іншого боку, він ніяк не міг вирішити, привиділася чи ні йому ота хитра посмішка на обличчі чоловіка за касою автозаправки біля підніжжя пагорба, коли Саймон простягнув йому кредитну картку. Останнім часом було багато розмов про скорочення штату на роботі, і Саймон досі боявся, що зміст того повідомлення сягне вух його босів, і ті їх негайно звільнять — і його, і Джима, і Томмі — без ніякої компенсації.
А от Ендрю й далі вичікував, з кожним днем усе більше втрачаючи надію. Він спробував відкрити світові очі на свого батька, але світ, як здавалося, лише стенув плечима у відповідь. Ендрю уявляв, як хтось на типографії або в раді встає й каже Саймонові рішуче "ні", стверджуючи, що він не гідний змагатися з іншими кандидатами, що він — звичайна посередність, що він не має права ганьбити себе і свою сім'ю. Але нічого цього не сталося, хіба що Саймон перестав говорити про раду і видзвонювати різним людям у надії отримати їхні голоси, а передвиборні листівки, які він друкував у позаурочний час на роботі, просто лежали тепер у коробці на ґанку.
І раптом, без попереджувальних фанфар, прийшла перемога. У п'ятницю ввечері, спускаючись темними сходами вниз у пошуках їжі, Ендрю почув, як Саймон сухо розмовляє з кимось по телефону у вітальні, і зупинився, прислухаючись.