Він відвернувся і весь аж зіщулився. Краще б його застрелили.
— Я відчайдушно хотіла тебе всиновити, — вела далі Тесса. — Відчайдушно. Але тато був дуже хворий. Він сказав мені: "Я не можу цього зробити. Боюся нашкодити дитині. Спершу мушу видужати: я не зможу і лікуватися, і піднімати дитину на ноги".
— Але я так сильно хотіла тебе всиновити, що натиснула на нього, аби він збрехав соцпрацівникам, щоб сказав, що почувається добре, що цілком здоровий і щасливий. Ми привезли тебе додому, ти був малюсінький і недорозвинений, а на п'яту ніч батько вислизнув з ліжка, пішов у гараж, надів шланг на вихлопну трубу і спробував покінчити з собою, бо йому здалося, що він тебе задушив. Він дивом не загинув.
— Тому за поганий початок ваших з батьком стосунків можеш звинувачувати мене, — додала Тесса, — а може, й за все, що сталося відтоді. Але слухай, що я тобі скажу, Стюарте. Твій тато все життя брав на себе відповідальність за те, чого ніколи не вчиняв. Не думаю, що ти зможеш оцінити таку його відвагу. Але, — її голос нарешті задрижав, і він почув ту маму, до якої звик, — він любить тебе, Стюарте.
Вона додала цю брехню, бо просто не могла інакше. Того вечора Тесса уперше зрозуміла, що це й справді брехня і що всі її вчинки, усі самонавіювання, мовляв, так буде краще — не що інше, як сліпий егоїзм, що сіяв довкола безлад і біду. "Та чи легко дізнатись, котрі зірки уже мертві? — подумала вона, глянувши на небо. — І яка людина зможе витримати, дізнавшись, що вони всі — мертві?"
Вона завела мотор, перемкнула передачу, і вони знову виїхали на об'їзну дорогу.
— Я не хочу на Поля, — сказав Жирко, смертельно налякавшись.
— Ми не їдемо на Поля, — відповіла Тесса. — Я везу тебе додому.
IV
Поліція нарешті підібрала Кристал Відон, коли вона, як причинна, бігала уздовж берега річки на краю Пеґфорда і надірваним голосом кликала братика. Поліціянтка, що підійшла до неї, назвала її на ім'я і спробувала обережно повідомити їй про трагедію, та Кристал все одно дала волю рукам, і її, врешті-решт, довелося майже заштовхувати в машину. Кристал не помітила, як Жирко зник між дерев: він для неї більше не існував.
Поліцейські привезли Кристал додому, але коли вони постукали в двері, Террі відмовилася відчиняти. Вона помітила їх крізь вікно нагорі і подумала, що Кристал скоїла непоправне й непростиме: випатякала копам, що в них удома переховують принесені Оббо сумки з гашишом. Террі витягла важезні сумки нагору, поки поліція стукала у двері, і відчинила аж тоді, коли зрозуміла, що вже нема куди подітися.
— Шо вам треба?! — закричала вона крізь шпаринку в дверях.
Поліціянтка тричі просила Террі дозволу зайти, але та відмовлялася, допитуючись, чого їм треба. Вже й кілька сусідів почали визирати з вікон. Навіть коли поліціянтка сказала: "Ми з приводу вашого сина, Роббі", — Террі так нічого й не зрозуміла.
— З ним всьо о'кей. Шо з ним може статись? Він гуляє з Кристал.
Але тут вона побачила Кристал, яка не схотіла сидіти в машині і вже дійшла майже до середини садової доріжки. Погляд Террі опустився на ноги Кристал: туди в присутності чужаків завжди чіплявся Роббі.
Террі кулею вилетіла з хати, простягши руки-клешні; поліціянтка мусила схопити її за стан і відтягти від Кристал, щоб Террі не подряпала їй обличчя.
— Ах ти сучко мала, стерво, шо ти зробила з Роббі?
Кристал відсахнулася від них, прожогом метнулася до хати і затраснула за собою двері.
— Йо-пе-ре-се-те!.. — пробурмотів поліцейський.
За кілька миль звідти, на вулиці Надії, Кей і Ґая Бадени стояли одна навпроти одної в темному коридорі. Їм обом бракувало зросту, щоб замінити лампочку, яка перегоріла ще кілька днів тому, а драбини в них не було. Увесь день вони сварилися, тоді майже мирилися, тоді знову сварилися. І ось, у мить, коли вони вже були на межі згоди, коли Кей погодилася, що вона теж ненавидить Пеґфорд і що переїзд був помилкою, і що вона спробує повернутися з Ґаєю назад до Лондона, задзвонив її мобільний.
— Втопився братик Кристал Відон, — прошепотіла Кей по короткій розмові з Тессою.
— Ох! — видихнула Ґая.
Розуміла, що варто висловити співчуття, але боялася, що розмова про Лондон піде котові під хвіст, доки мама не дала твердої обіцянки, тому стиха, здушеним голосом додала:
— Це сумно.
— Це сталося тут, у Пеґфорді, — сказала Кей. — Біля дороги. Кристал була з сином Тесси Вол.
Ґаю пройняв ще більший сором, що вона дозволила Жиркові себе поцілувати. Від нього гидко смерділо пивом і цигарками, і він намагався її мацати. Вона усвідомлювала, що достойна кращого, ніж Жирко Вол. Навіть якби замість нього був Енді Прайс, і то було б ліпше. Суквіндер цілий день не відповідала на дзвінки.
— Це її просто знищить, — мовила Кей з осклілим поглядом.
— Але ж ти нічим їй уже не поможеш, — відповіла Ґая. — Правда?
— Ну… — мовила Кей.
— Тільки не починай! — крикнула Ґая. — Знову ти за своє, знову! Ти вже не маєш до них жодного стосунку! А про мене, — крикнула вона, тупнувши ніжкою, як завжди робила, коли була мала, — про мене ти забула?!
Поліцейський на Фолей Роуд уже викликав їхню соцпрацівницю. Террі корчилась, верещала і намагалася проламати двері будинку, а зсередини тим часом долинали звуки пересування меблів: це Кристал барикадувалася. Сусіди один по одному виходили з будинків і вражено спостерігали за істерикою Террі. Якимось чином крізь нерозбірливі крики Террі і лиховісну присутність поліції до натовпу докотилася причина.
"Хлопчик загинув", — переказували вони одне одному.
Ніхто не ступив ані кроку, щоб пожаліти чи заспокоїти Террі. У Террі Відон друзів не було.
— Їдемо зі мною, — вмовляла Кей свою бунтівну доньку. — Я поїду туди й побачу, чи зможу щось зробити. Я в нормальних стосунках з Кристал. У неї нікого нема.
— Стопудово, що вона трахалася в той час із Жирком Волом! — закричала Ґая, але це вже був її останній протест, і за кілька хвилин вона вже прив'язувалася ременем безпеки у старому "воксхолі", втішена, попри все, тим, що Кей довелося її вмовляти.
Але доки вони дісталися об'їзної дороги, Кристал знайшла те, що шукала: пакетик героїну, схований у комірчині, — другий з двох, якими Оббо заплатив Террі за годинник Тесси Вол. Разом з інструментарієм Террі Кристал взяла його з собою до ванної кімнати, бо тільки там замикалися двері.