Серед зелених вод, що пе́стують Тавріду, На вранішній зорі я бачив Нереїду. Сховавшись між дерев, дихнуть я ледве смів: Напівбогиня та край тихих берегів Грудьми, за лебедя білішими, зринала І піну з кіс важких струмками вижимала.