Не співай нам, бандуристе,
Дум-пісень гучних
Про козацькії події,
Про татар лихих.
І про славу України
Годі голосить,—
Слава — хвиля: піднялася
Та і зникла вмить.
Заспівай лиш нам, кобзарю,
Про наш тихий край,
Надто тихий, як в безвітря
Над річкою гай;
Про обідрану хатину
У ріднім селі,
Як красується пшениця
На чужій ріллі;
Як старанно хлібороби
Чужий переліг
Орють з досвіта до ночі,
Збиваючись з ніг;
Як дівчина, мов пташина,
На зорі співа,
Поспішаючи до дуки
На чужі жнива.
Заспівай про те, як діти
По рідних хатах
Пухнуть з голоду без ліку
Матерям на страх.
Нехай завжди твоя кобза
Нам про се бринить,
А вже серце, наше серце,
Знайде, що робить.