— Та дівчина в будинку Клюга... — сказав я. — Щось відбулося. Можливо, нам варто зателефонувати в поліцію?
— А що трапилося? — запитала Бетті, дивлячись поверх мого плеча. — Схоже, вона ще не повернулася.
— Що ти маєш на увазі?
— Я бачила, як вона виїхала з годину тому. Машина в неї що треба!
Почуваючи себе повним ідіотом, я спробував вдати, що чогось особливого й не трапилось, однак встиг помітити, яким поглядом подивилася на мене Бетті. Немов їй хотілося погладити мене по голові або щось на зразок того. Я відчув, що починаю злитися.
Ліза залишила одяг, отже, вона повинна повернутися. Продовжуючи запевняти себе, що це дійсно так, я заліз у ванну з обпалююче гарячою водою.
Почувши стукіт, я відкрив двері і побачив Лізу. З пакетами в обох руках і зі звичайною сліпучою посмішкою на обличчі.
— Я збиралася зробити це ще вчора, але забула і згадала, тільки коли ти прийшов. Мені так хотілося зробити тобі сюрприз, що я з'їздила і купила дещо, чого немає в тебе як в саду, так і на кухні...
Вона продовжувала говорити, поки ми вивантажували з пакетів їстівне. Я мовчав. На Лізі була нова майка, напис на якій говорила: V + L — I. Я навмисно не став запитувати, що це означає.
— Ти любиш в'єтнамську кухню?
Я глянув на неї, і тільки тепер до мене дійшло, що вона дуже схвильована.
— Ще не випадало спробувати, — сказав я. — Але я люблю китайську, японську і індійську. Я взагалі люблю пробувати все нове.
В останній частині я лицемірив, але не так щоб дуже сильно: хоча іноді я і пробую нові рецепти, але смаки до їжі в мене взагалі ж цілком католицькі.
— Не уявляю, що в мене вийде, — засміялася вона. — Моя мати була наполовину китаянкою. Так що сьогодні на вечерю буде щось безпородне.
Вона звела очі й, побачивши моє обличчя, знову розсміялася.
— Я забула, що ти бував в Азії. Не бійся, собачого м'яса я готувати не буду.
Єдине, що було цілком нестерпно, це палички. Я мучився з ними, скільки міг, потім відклав вбік і взяв виделку.
— Вибач, — сказав я, — але це мені не під силу.
— Ти цілком пристойно з ними попорався.
— Був час навчитися.
Кожна нова страва сприймалася мною як одкровення: чогось подібного я в житті не пробував.
— Ти мене боїшся, Вікторе?
— Спочатку боявся.
— Через моє обличчя?
— Просто узагальнена азіатофобія. Напевно, я все-таки расист. Проти своєї волі.
Вона кивнула. Ми знову сиділи в патіо, хоча сонце вже давно сховалося за обрієм. Я не можу пригадати точно, про що ми говорили раніше, але, у всякому випадку, нам було цікаво.
— У вас, американців, комплекс з приводу расизму. Немов ви його винайшли, і будь-хто інший, крім, може ПАР і нацистів, не знає пристойно, що таке расизм на практиці. Ви не в змозі відрізнити одне жовте обличчя від іншого і вважаєте всі жовті нації монолітним блоком. Хоча насправді в азіатів расова ненависть вкрай сильна. — Вона задумалася, потім додала: — Як я ненавиджу Камбоджу, ти б знав! Я втекла туди з Сайгона і на два роки потрапила в трудові табори. Напевно, мені треба ненавидіти тільки цього покидька Пол Пота, але ми не завжди владні над своїми почуттями...
Наступного дня я зайшов до неї біля полудня. На вулиці стало холодніше, але в її темній печері ще трималося тепло.
Ліза розповіла мені дещо про комп'ютери, але коли вона дала мені попрацювати з клавіатурою, я швидко заплутався, і ми вирішили, що мені навряд чи варто планувати для себе кар'єру програміста.
Один із пристроїв, що вона мені показала, називався "модем". З його допомогою Ліза могла зв'язуватися з якими завгодно іншими комп'ютерами практично у всьому світі. Коли я прийшов, вона саме спілкувалася з кимсь у Стенфорді; з людиною, яку вона будь-коли не бачила й знала лише за його позивним "Bable-Sorter". З моторошною швидкістю вони перекидалися своїми комп'ютерними слівцями. Під кінець Bable-Sorter надрукував "Bye-I". У відповідь Ліза надрукувала "T".
— Що означає "T"? — запитав я.
— "True". Тобто "так", але звичайне "так" для хакера занадто прямолінійно.
— А що таке "Bye-I"?
— Це питання. Додаєш до слова "I", і виходить питання. "Bye-I" означає, що Bable-Sorter запитує, чи закінчена наша розмова.
Я задумався і подивився на її майку, потім — в очі, серйозні і спокійні. Вона чекала, склавши руки на колінах.
V + L — I
— Так, сказав я. — Так.
Ліза поклала окуляри на стіл і стягла майку через голову.
До вечора ми вирішили, що Лізі варто перебратися в мій будинок. Деякі операції їй необхідно було виконувати в Клюга, але інше вона цілком могла робити в мене за допомогою переносного термінала й оберемку дисків. Ми вибрали один з кращих комп'ютерів, дюжину периферійних пристроїв і установили все це господарство в одній з моїх кімнат.
Звичайно ж, ми обидва розуміли, що цей переїзд навряд чи врятує нас, якщо ті, хто "прикінчив" Клюга, вирішать зайнятися Лізою. Але все-таки я відчув себе спокійніше, і вона, сподіваюся, теж.
Наступного дня до будинку підкотив вантажний фургон, і двоє хлопців взялися вивантажувати відтіля здоровенне ліжко.
— Слухай, — сказав я, — може ти випадково скористалася комп'ютерами Клюга щоб...
Ліза розреготалася.
— Заспокойся. Як ти вважаєш, чому я можу дозволити собі "Феррарі"?
— Зізнатися, я задавав собі це питання.
— Якщо людина дійсно вміє писати гарні програми, вона може заробляти дуже багато грошей. У мене є власна компанія, але жоден хакер не відмовиться від можливості познайомитися з якимось новим трюком. Деякі з прийомів Клюга я колись застосовувала сама.
— А зараз? Ні?
Ліза знизала плечима.
— Один раз збрехавши...
Спала Ліза мало.
Ми піднімалися в сім, і я готував сніданок. Годину-дві ми працювали на городі. Потім Ліза йшла в будинок Клюга, і біля полудня я приносив їй сандвіч. Потім я зазирав до неї кілька разів, але швидше задля власного спокою, і будь-коли не залишався довше хвилини. Вдень я відправлявся за покупками або займався домашніми справами, а годин у сім ми по черзі бралися за готування вечері. Я вчив її американській кухні, а вона мене всьому потроху. Іноді вона скаржилася, що в Америці не продають якихось необхідних їй продуктів. Малося на увазі, звичайно, не собаче м'ясо, хоча Ліза стверджувала, що знає чудові рецепти з мавп, змій і пацюків. Я будь-коли не міг зрозуміти, жартує вона чи каже всерйоз, однак від питань утримувався.