— Не думаю, що вони проблемні, — сказала вона. – Запитайте Джеймса та Сару. Їх найкращі друзі – Патрік та Тельма О'Флаерті. Дозвольте мені отримати пошту. – Але місіс Платт залишилася та вмовляла місіс Вілліс до сімнадцятої години. У шістнадцять тридцять прибув містер Платт із декількома брошурами, кажучи, що він та місіс Платт подумали, що місіс Вілліс повинна їх передрукувати. Коли Сара та Джеймс та містер Вілліс повернулися до дому о п'ятій вечора, містер Платт все ще був там, а місіс Вілліс була у сльозах.
— Зробіть щось! – сказав містер Вілліс.
Джеймс та Сара осідлали своїх поні та процокали униз, стежкою для їзди верхи, до футбольного поля, де Тельма та Патрік ганяли на велосипедах.
— Що таке? – сказав Патрік, спираючись о живопліт.
— Зробіть так, щоб Деніел Емануел учинив щось Платтам, — сказала Сара.
— Якщо зробите, то ми позичимо вам поні, і ми влаштуємо подорож на великах та поні, — сказав Джеймс.
Тельма та Патрік замріяно подивилися один на одного. Це була пропозиція, від якої вони не могли відмовитися. Це коштувало Патріку багато, щоб сказати:
— Ми не можемо нічого йому зробити.
Так само багато коштувало Тельмі, щоб додати:
— Його наставник Лінда.
— Попросіть її, і ми влаштуємо подорож, у будь-якому випадку, — сказала Сара.
Протягом останнього місяця Лідні, радше, дошкуляли. Холлі Сміт, Террі Мур та Алістер Дуглас також робили пропозиції, які Брендан, Морін та Брайан О'Флаерті не могли відхилити.
— Він ще ні до чого не готовий, — сказала вона Тельмі та Патріку. – Але я спробую.
Наступної суботи, Сара та Джеймс дотрималися обіцянки та поїхали до Пагорбу Маяка. Лінда дотримала свою та відвела Деніела Емануела до Завершення Ткачів. Але це був один з праведний днів Деніела Емануела. Нічого не трапилося, окрім того, що місіс Платт побачила їх та прибігла кажучи:
— Малюсенькі діточки як ви не повинні гуляти самі! – Вона відвела їх у котедж, де було акуратно, просто та дратівливо, та всадила їх. Лінда озиралася, із надією побачити хоча б печиво, але місіс Платт також всілася та розповіла їм історію про Ісуса. Лінда її знала. Її відіслали додому у її перший шкільний день, оскільки вона плакала через Ісуса. Вона ставала все бліднішою та бліднішою.
— Йому дуже боліло? – прошепотіла вона.
— Що, люба? – запитала місіс Платт.
— Коли його прибили цвяхами до дерева, — прошепотіла Лінда.
Місіс Платт, радше, була захоплена зненацька.
— Ну…, — оскільки вона не знала що саме слід відповісти Лінді, то відвела їх двох до дому, відчуваючи, що дала їм обом матеріал для роздумів.
Так і було. В той час, як місіс О'Флаерті намагалася зупинити потік сліз у Лінди, Деніел Емануел взяв чотири цвяхи, молоток та вервечку та промарширував до дуба на футбольному полі, для того, щоб виявити самому: наскільки боляче бути розп'ятим.
На його щастя, перш ніж забити перший цвях, він заплутався у вервечці. Йому пощастило навіть більше, Сара, Джеймс, Патрік та Тельма, лише через годину, поверталися до дому, після майже ідеального дня. Вони почули тонесеньке скиглення – усе на що був здатний у ту мить Деніел Емануел.
— Це — Деніел Емануел! – сказала Тельма та спромоглася пустити Чантера у галоп. І було дуже вдало, що із ними були поні. Деніел Емануел був досить високо, підвішений, головним чином, за руку. Вони змогли дотягнутися до нього, поставивши поні під гіллям, Джеймс стояв на поні — одна нога на Чантері, а інша – на Бені — та підтримував Патріка на рівні гілля, поки той перерізав вервечку. Сара тримала поні, а Тельма впіймала Деніела Емануела, коли той впав. У нього усе боліло, він задерев'янів, і він був дуже сердитий.
— Це не добре для людей! – казав він весь час, поки вони поверталися до дому, сидячи перед Тельмою. Вони поклали його у ліжко, і він розмірковував. Він був дуже сердитий на обох Платтів. Вони прикидалися добрими, а казали вам погані речі.
Містер та місіс Платт ходили від будинку до будинку з петицією про те, що слід зрубати дуб. Вони казали, що той дуже небезпечний.
— Може буде краще відвести Деніела Емануела до ветеринара? – солодко запитала місіс Вілліс.
Містер Платт зовсім не зрозумів її; але він зрозумів містера О'Флаерті, коли містер О'Флаерті сказав, що йому слід зробити із своєю петицією.
Деніел Емануел все ще розмірковував.
— Він майже готовий, — сказала Лінда решті. Майже щодня Деніел Емануел ходив біля Завершення Ткачів та стояв, дивлячись на котедж, розмірковуючи, що ж робити. Коли містер Платт та місіс Платт виходили, щоб відвести його до дому, він зникав перш ніж вони опинялися на дорозі. Але одного дня Плати виїхали на своїй машині. Деніел Емануел побрів через сад на задній двір. Він задумливо брів крізь усі теплиці. Містер Платт не зупиняв будівництво теплиць. На той час їх було шість. Деніел Емануел з'їв томати в одній та відщипнув пучок квітів у другій. Він зробив пиріжки у горщиках для квітів у інших трьох, думаючи, думаючи. Ніщо із зробленого не принесло йому жодної ідеї, і він пішов геть.
Містер Платт не хотів зустрічатися із містером О'Флаерті особисто, знову. Він зателефонував та вказав, що з таким ставленням Деніел Емануел стане зіпсованим. Тут йдеться не про томати, сказав він, але заради добра дитини… Особа на тому кінці повісила трубку.
— Йди сюди, Денні! – заревів містер О'Флаерті. Містер Платт був би шокований бурею, яка тоді спалахнула.
Коли все закінчилося, містер О'Флаерті пішов до машини, щоб охолонути. Місіс О'Флаерті лежала та читала "Граф Монте-Крісто", щоб заспокоїти свої нерви. Деніел Емалуел, дуже хворий та похмурий, пішов дивитися телевізор.
Показували програму про птахів. Навшпиньки, на екран вийшла курка, тонесенька та коричнева та нервова, смикаючи своєю маленькою головою у тій самій манері, як це робила місіс Платт, коли вона пояснювала щось, заради вашого добра. Півень красувався та вигинав шию назад, просто так само, як це робив містер Платт. Тоді він розпушив свого великого круглого хвоста та став виглядати точнісінько як містер Платт, коли захоплювався теплицею.
— Платт, Платт! – заверещав Деніел Емалуел та побіг шукати Лінду.
Лінда куховарила. Вона висипала пакет борошна та пакет цукру, та як раз намагалася розбити виделкою з дюжину яєць, перш ніж місіс О'Флаерті закінчить читати та знайде її.