— Ну, Оксано, прощай,-сказав Мартин, простягнувши їй Руку.
Смутні, зажурені очі підвела на нього.
— Прощай, Мартине! — І кріпко поцілувала його.— Пиши. Відчалив баркас. На березі залишилась Оксана з Пальмою.
Зняла з голови косинку, майнула нею в повітрі раз і вдруге, потім безвольно опустилась її рука.
— Я знаю, Мартине,— озвався Микола,— вона вас полюбила. ..
Мартин глянув Миколі в очі, болісно всміхнувся і нічого не відповів.
Уже пересіли вони на рибальське судно "Комсомолець". Уже запрацював мотор. Взято курс па Гопічсськ.
На кормі судна стоїть зажурений Мартин, не відриваючи очей від берега, де залишилась Оксана з Пальмою. Оксана, прощаючись, махає знайомою косинкою, а в Мартина гострим болем стискається серце. Все далі відпливає судно. Уже білолоба Пальма зливається з черепашками. Все меншою й Меншою стає постать Оксайй1.
З густої трави здіймається степовий орел і летить у небо.
— Прощай... Прощай, Оксано...— вимовляє тихо Мартин, дивлячись на острів.
— На повний хід!' — лунає команда шкіпера.
І рибальське судно "Комсомолець", злегка погойдуючись, бистріше пливе по взятому курсу.
Де-не-де на воді здіймаються піняві гребені, літають над морем сріблясті чайки і кигичуть, кигичуть, жадібно припадаючи до зеленої води.
1938