Юрій ЯЧЕЙКІН
НА ФАНТАСТИЧНІЙ ХВИЛІ
Космонавти лежали нерухомо у незграбних позах, продиктованих невблаганною Смертю.
Капітан Аеровіл ще відчайдушно борсався у борні з незкінченним і таємничим Небуттям.
Раптом у мозок стрімко ринула зоряна безодня і згасила залишки свідомості.
Аеровіл більше не ворушився: Великий Космос має свої незбагненні Таємниці.
ЛЕДАР (лічильно-експериментальний довгодіючий автономний робот) спокійно спостерігав за агонією капітана: він не був запрограмований на вияв будь-яких емоцій. ЛЕДАР знав: так і має бути згідно байдужих до людських доль законів Природи.
Його холодний електронний мозок зробив логічний висновок:
— Космічні актиніди виділили три основні види все-проникаючої радіації: альфа-, бета— та гамма-промені або кванти енергетичних струменів Космічних Течій. Актиніди зруйнували функціональні вектори в біологічній системі органічної конструкції людей.
ЛЕДАРеві здалося дивним, що Капітан мовчить.
Аеровіл завжди був напрочуд балакучим. Він залюбки сипав добірними формулами, щедро оздоблюючи їх примхливими квітами нездійсненних гіпотез.
І ще Капітан полюбляв водити на прогулянку по зовнішній оболонці зорельота "Пошук Істини" песика Гавка, улюбленця Екіпажа. Пес завжди перебував у самодіючому скафандрі, аби кожної миті бути готовим до казкових мандрівок між зоряними свічадами галактичних скрутнів. Гавко й зараз перебував у скафандрі і тихо скавучав, врятований нітрооболонкою від смертоносних для живої органіки променів.
Тепер тільки з його допомогою ЛЕДАР міг виконати Програму.
— Гавко — друг Людини, — пригадав ЛЕДАР. — Він виконає завдання Програми!
Робот замислено блимав кольоровими елементами усієї шкали сонячного спектра, а Гавко тоскно дивився на нього і майже розумно скавучав.
— Недолік системи нижчих тварин, — згадував ЛЕДАР, — відсутність комплексу організованої думки. А що таке мислення? Це пульсація у біотоках орбітальних електронів у неймовірно складному нейросплетінні нервових каналій та аномалій. Відтак, я забезпечу Гавку необхідну інтенсивність розумової пульсації!
Як невловима мить, минали для читача загублені в обширах Простору тисячоліття невловимого Часу.
ЛЕДАР наполегливо впроваджував своє героїчне рішення в життя. Гавко вже добре розумівся на приладах астронавігації, керуючись непомильними умовними рефлексами, прищепленими йому дбайливим роботом. Але впертий пес ніяк не бажав розмовляти по-людськи. Але розумів мову! Це ж по очах було видно. За тисячі років навіть ЛЕДАРю набридло одноманітне:
— Гав-гав!
Зореліт "Пошук Істини", впевнено долаючи тиражні парсеки, наближався до заповітної мети — Великого Гонорару.
ПРИМІТКА АВТОРА ДО НЕЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ:
ГАВКО — гіпотетичний нащадок легендарних собак (Лайки, Бєлки або Стрєлки).
КАЗКА — науково-фантастичний твір древності.
МОЗОК — біологічний дублікат електронно-лічильної машинки з уповільненою швидкістю дії.
ТИРАЖНИЙ ПАРСЕК — обсяг, з якого гонорар видно під кутом у сто тисяч примірників.
© ЯЧЕЙКІН Ю. Д. Рандеву зі смертю: Гумор, сатира. — Молодь, 1990. — 240 с.