У густих тропічних заростях чорти грали на кото і танцювали, читали вірші древніх поетів – жили в мирі і спокої. Дружини і дочки чортів ткали, варили саке, плели вінки – загалом. Жили так, як живуть наші дружини і дочки. А сиві, з втраченими кликами відьми няньчили онуків і розповідали про те, які страшні ми, люди:
Якщо будете балуватися, вас відправлять на Острів Людей. Усіх чортів, які потрапляють на Острів Людей, там обов'язково вбивають, як убили у старі часи Сютен-додзі. Що? Хто такі люди? Люди – це страшні істоти, безрогі, з білими руками і ногами. А жінки у них мажуть обличчя, руки і ноги білилами. Уже цим усе сказано. Чоловіки і жінки у людей завжди брешуть, вони жадібні, ревниві, самозадоволені, вбивають своїх друзів і однодумців, здійснюють підпали, крадуть, безпросвітні невігласи…
4
Момотаро нагнав на ні в чому не винних чортів такий жах, якого їм не доводилося переживати з дня існування своєї держави. З криками: "Людина! Людина!" — чорти кинулися врозтіч.
— Вперед! Вперед! Переб'ємо всіх чортів до одного!
Це командував своїми слугами – собакою, мавпою і фазаном – Момотаро, розмахуючи прапором із зображення персика і віялом з зображенням висхідного сонця. Собака, мавпа і фазан, як ми знаємо, не були зразковими слугами. Але, однак, на всьому світі не знайти солдат більш доблесних, ніж голодні тварини. Вони вихором помчали за чортами, що розбігалися. Собака своїми сильними кликами загризала молодих чортів. Фазан гострим дзьобом загризала молодих чортів. Мавпа душила юних відьом …
Після того як усі мислимі і немислимі злочини були здійснені, вожак і кілька вцілілих живих чортів здалися на милість Момотаро. Але чи дійсно міг торжествувати Момотаро? Онігасіма уже не була раєм, де щебетали райські птахи, як це було вчора. Кокосова діброва була усіяна трупами чортів. Момотаро у супроводі трьох слуг, розмахуючи прапором, вийшов до упалого долу вождя чортів і оповістив:
— Керуючись почуттям жалю, дарую вам життя. Але за це ви повинні піднести мені всі які не є скарби Онігасіми.
— Згодні, піднесемо…
— Крім того, ви дасте мені в заручники своїх дітей.
— Слухаємо, виконаємо і це.
Вождь чортів знову утнувся лобом у землю, а потім з оглядкою звернувся до Момотаро:
— Ми знаємо, що наказані за нанесену вам образу. Але ні я, ні чорти з нашого острова Онігасіми не маємо поняття. Яку саме образу ми нанесли вам. Чи не будете ви ласкаві пояснити, чим ми вас образили?
— Момотаро безсоромно кивнув.
— Кращий із усіх японців, Момотаро, найняв трьох вірних слуг: собаку, мавпу і фазана, — ось чому він прийшов підкоряти Онігасіму.
— Зрозуміло, але навіщо ви найняли цих трьох слуг?
— Я уже давно задумав підкорити Онігасіму і тому з допомогою просяних коржів найняв слуг. Ну як? Якщо ти скажеш, що і тепер не розумієш, я всіх вас переб'ю.
Вождь чортів злякався і, відскочивши на безпечну відстань, зігнувся в поклоні.
5
Кращий із усіх японців, Момотаро, і його слуги – собака, мавпа і фазан – впрягли в повозки зі скарбами чортенят, узятих у заручники, і з тріумфом повернулися на батьківщину… Це добре відомо кожній японській дитині. І все ж життя Момотаро не було щасливим. Чортенята, посміливішав, убили фазана, який їх сторожив, і втекли назад в Онігасіму. Але цього мало. Чорти, які залишилися на острові, час від часу переправлялися через море і то намагалися вбити сплячого Момотаро. То підпалювали його палац. В усякому разі, мавпу, як стверджують, убили помилково. Момотаро лише тяжко зітхав, коли на нього обрушувалося чергове нещастя.
— Як я страждаю від мстивості цих чортів.
— Дійсно, негідники, — забути про благодіяння господаря, який подарував їм життя, — побивалося собака, з участю дивлячись на скорботне обличчя Момотаро.
А в цей час на набережну Онігасіми молоді чорти, облиті світлом прекрасного тропічного місяця, робили із кокосових горіхів бомби, щоб добитися незалежності свого острова. Вони забули навіть про любов до прекрасних юних відьом і працювали мовчки, недобре світячи великими, як блюдця, очима…
6
В незвіданій людям глухій хащі далеко в горах і тепер як у старі добрі часи росте підняте до захмарної висоти величезне персикове дерево, суцільно всіяне плодами. В гірську річку упав і поплив по ній, нам відомо тільки той, один персик, у якому був Момотаро. Але в порослих на дереві плодах спить незліченна кількість майбутніх героїв. Коли ж на гілці персикового дерева знову з'явиться величезний священний ворон? Так, у порослих на дереві плодах спить незліченна кількість майбутніх героїв…
1924, липень
ПРИМІТКИ
Країна мороку – місце, куди, згідно японської міфології, відправляються душі померлих.
Бог Ідзанагі – один із головних персонажів космогонічних міфів Японії.
Вік богів. – Згідно японської міфології, Японія веде свою історію від так названого "віку богів", які ніби являються прабатьками японських імператорів.
Фазан, тямущий у сейсмології… — Згідно легенди, фазан передбачає землетрус.
…загинула б тут же, на місці, ще до того, як їй помстився краб. – Мається на увазі відома японська казка "помста краба", в якій розповідається, як краб за допомогою своїх друзів – каштана, оси, морської капусти і ступки – помстився мавпі, яка вбила його батька.
…зображення сонця, яке сходить… — Червоний диск сонця на білому фоні – державний прапор Японії.
Повість про позбавлення від горба. – Повість із "Удзісюі-моногатарі", т.І.
Сютен-додзі – знаменитий у середньовічній Японії злодій, який, відправляючись на пограбування, виряджався в чорта.
Ібарагідодзі – його підопічний.
Райко – знаменитий полководець, герой багатьох відомих легенд.
Кото – тринадцятиструнний японський музичний інструмент.