Я улещував птаха досить довго і, коли він трохи заспокоївся, знову спробував узяти його на руки. Цього разу Алеко недвозначно показав свій характер. Я й нестямився, як він довбнув по моїй простягнутій руці. Немовби хто сильно цюкнув мене льодорубом. Мені було нестерпно боляче, з глибокої рани цебеніла кров. А в Алеко був такий зухвалий, такий самовдоволений вигляд, що мені терпець увірвався. Схопивши сачок для метеликів, я спритно збив птаха з ніг і накрив його сачком.
Мерщій стрибнув на нього, міцно стиснув дзьоб рукою, обгорнув його кілька разів носовиком і зав'язав мотузком. Потому скинув сорочку й прикрутив йому крила до тіла, щоб він ними не лопотів.
Алеко лежав, мов зв'язане на продаж порося, свердлив мене очима, приглушено кричав од люті. Я мовчки зібрав спорядження, схопив Алеко в оберемок і посунув додому. Я отримав таку гарну чайку і тепер не збирався втрачати її через якісь дурниці, не дійшовши навіть до садиби. Дорогою Алеко ні на секунду не вгавав, з-під носовика чулися його приглушені істеричні крики, так що насамкінець я добряче розізлився на нього.
Вдома, у вітальні, я опустив Алеко на підлогу і під його невгамовний хрипкий акомпанемент заходився розмотувати сорочку. Зачувши галас, з кухні прибігли мама й Марго. Алеко, звільнений від сорочки, але все ще з зав'язаним дзьобом, стояв посеред кімнати і нестямно кричав.
– О господи, що воно таке? – видихнула мама.
– Який велетенський птах! – зачудувалась Марго. – Це орел?
Мене завжди дратувала вбогість орнітологічних знань моїх рідних. Ледве стримуючись, я розтлумачив їм, що це ніякий не орел, а морська чайка. І розповів, яким чином птах потрапив до мене.
– Але, синку, чим ми будемо годувати його? – запитала мама. – Він їсть рибу?
– Алеко, – сказав я з оптимізмом, – їстиме все, що дадуть.
Я зробив спробу зняти носовик з його дзьоба, але він чомусь
вирішив, що я хочу відлупцювати його, і знову заверещав крізь носовик. На цей новий вибух люті прибігли Ларрі й Леслі.
– Хто це тут, хай йому грець, завів волинку? – вигукнув Ларрі, вриваючись до вітальні.
Алеко на мить затих, холодно зміряв очима новоприбулого і, склавши йому ціну, голосно й зневажливо пирхнув.
– Боже мій! – скривився Ларрі і квапливо відступив назад, наштовхнувшись на Леслі. – Що це за диявольське поріддя?
– Джеррі приніс нового птаха, – сказала Марго. – Правда ж, лютий?
– Це чайка, – сказав Леслі, виглядаючи з-за плеча Ларрі. – Ну й здоровило!
– Дурниці, – сказав Ларрі. – Це альбатрос.
– Ні, чайка.
– Не будь йолопом. Де ти бачив таких великих чайок? Кажу тобі, це збіса дорідний альбатрос.
Алеко зробив кілька кроків у бік Ларрі і знову вискнув на нього.
– Забери його геть! – скомандував Ларрі. – Ти чуєш, Джеррі, забери його геть, а то цей чортяка кидається на мене.
– Стій спокійно, він тебе не зачепить, – порадив Леслі.
– Добре тобі говорити, коли ти стоїш за моєю спиною. Джеррі, негайно приборкай цього птаха, доки він не скалічив мене.
– Не кричи так, синку, ти злякаєш її.
– Де ж пак! Цей вогнедишний дракон розперізується тут, сваволить, кидається на всіх, а ви кажете не лякати його.
Мені вдалося непомітно підкрастись і схопити Алеко ззаду. Незважаючи на нестямний вереск протесту, я примудрився стягнути з нього носовик. Коли я відпустив птаха, він аж затіпався од злості і двічі чи тричі клацнув дзьобом, ніби батогом ляснув.
– Ви чуєте? Зубами скрегоче! – обурювався Ларрі.
– У них немає зубів, – зауважив Леслі.
– Ну то дарма, скрегоче чимось іншим. Сподіваюсь, мамо, ви не дозволите тримати його в домі? Він, безсумнівно, вкрай небезпечний, – самі очі он чого варті. До того ж, альбатроси накликають біду.
– Та невже? – стурбувалась мама, яка добре розумілася на прикметах.
– Це загальновідомо. Навіть коли принести в дім тільки перо від нього, на родину обрушується чума, або шизофренія, або ще яке нещастя.
– Ти маєш на увазі павичів, синку.
– Ні, таки альбатросів. Це всім відомо.
– Ні, синку, біду накликають павичі.
– Ну, хоч би там як, ми все одно не можемо тримати вдома цю поторочу. То було б справжнє божевілля. Нам всім доведеться спати з арбалетами під подушкою.
– Далебі, Ларрі, ти все ускладнюєш, – сказала мама. – Мені здається, вона зовсім ручна.
– Ви діждетесь, що одного чудового ранку всі прокинуться з видовбаними очима.
– Які дурниці ти мелеш, синку. У неї такий сумирний вигляд.
В цей момент Додо, яка завжди всі поточні події сприймала дещо загальмовано, вперше запримітила Алеко. Пихкаючи
і вибалушивши від цікавості очі, вона причалапкала до нього і стала обнюхувати. Алеко миттю змахнув дзьобом, і, якби Додо в цю секунду не обернула голову на мій несамовитий зойк, носа її було б відтято, а так ковзний удар припав лише на вилицю. Додо так здивувалась, що нога її одразу вискочила з суглоба. Задерши голову, собака пронизливо заверещала. У Алеко, як видно, склалося враження, що це розпочався вокальний конкурс. Він, надриваючись, силкувався перекричати Додо і лопотів крилами так затято, що загасив одну з ламп.
– Ну от, бачите! – тріумфував Ларрі. – Що я казав? П'яти хвилин не пробув у хаті, а вже вбив собаку.
Мама з Марго кинулись масажувати ногу Додо, тим часом Алеко з цікавістю спостерігав за цією процедурою. Він голосно клацав дзьобом, немовби дивуючись кволості собачого племені, потім щедро поцяцькував підлогу і бундючно помахав хвостом, ніби зробив щось вельми розумне.
– Як мило! – прокоментував Ларрі. – Тепер ми ще маємо бабратись по пояс в гуано.
– Може, краще винести його надвір, синку? – запропонувала мама. – Де ти збираєшся його тримати?
Я сказав, що хочу розгородити клітку Сорок і тримати Алеко там. Мама схвалила цей план. А я поки що прив'язав птаха на веранді, оповістивши всіх членів сім'ї по черзі про його місцезнаходження.
– Ну от що, – заявив Ларрі, коли ми сіли обідати. – Не звинувачуйте мене, якщо наш дім буде знесено циклоном. Я вас застерігав. Все інше понад мої сили.
– До чого тут циклон, любий?
Альбатроси завше приносять з собою погану погоду.
– Перший раз чую, щоб циклон називали поганою погодою, – зауважив Леслі.
– Але ж біду накликають павичі, синку. Скільки я тобі вже про це торочу, – жалібно сказала мама. – Я це добре знаю, бо в однієї з моїх тіток були вдома павичеві пера, і в них померла кухарка.