– Усе набагато складніше. Я – один з багатьох варіантів твого майбутнього, а ти – один з моїх минулих варіантів. Я гадаю, ти – Річард Бах десь із середини фінансового шторму, чи не так? Популярний письменник? Дев'ять літаків, щоправда... й на додачу бездоганна ідея про досконалу жінку? Ти беззастережно відданий цій ідеї, а вона ніяк не стає тобі в пригоді?
Ми торкнулися правим крилом висхідного потоку, і я різко нахилив літак, щоб не загубити повітряну течію.
– Не треба так різко, – сказав він. – Все одно в літака дуже малий радіус повороту. Щоб залишитись у потоці, досить незначного маневру.
– Гаразд. – Треба було сповна натішитися цим літаком, як і його власник. А він – це я. Скільки ж усього він знає!
– Розумієш, – сказав я, – виникає багато запитань. Наскільки ти далеко в майбутньому? Років на двадцять попереду?
– Можна сказати, я випереджую тебе на п'ять років. Але з іншого боку – на всі п'ятдесят. Я б міг заощадити тобі сорок дев'ять, якщо б ти вислухав мене. Між нами є різниця. Я знаю відповіді, яких потребуєш, але немає таких слів, до яких прислухався б, перш ніж по тобі не пройдеться Великий Коток Досвіду.
Защеміло серце.
– Ти гадаєш, я боюся того, що ти мені скажеш? Ти впевнений, що я не послухаю тебе?
– А ти зможеш?
– Кому ще, крім тебе, зможу довіряти? – сказав я. – Звичайно, послухаю, що ти скажеш!
– Вислухати мене ти справді зможеш, а от діяти – ні. Ми зустрілися зараз, бо нам обом цікаво, але я сумніваюся, що ти дозволиш допомогти собі.
– Я дозволю!
– Ні, – заперечив він. – Це так само, як з моїм літаком. У твоєму часі для нього не існує назви, його ще не винайшли. Коли спроектують, то називатимуть надлегким, і це означатиме революцію в авіаспорті. Але ти, Річарде, не можеш придбати цю машину в готовому вигляді, не наймеш нікого, щоб її збудували для тебе. Будуватимеш її сам: деталь за деталлю, крок за кроком. Так само й з твоїми відповідями, абсолютно так само. Ти не можеш купити їх готовими, не відмовишся брати, якщо я віддаватиму їх тобі за так, якщо викладу, нічого не пропускаючи.
Я був певен, що він помиляється.
– Ти забув, – сказав я, – як швидко я засвоюю усе нове! Ти тільки дай мені відповідь і – побачиш, що я з нею зроблю!
Він узявся за штурвал, чим дав зрозуміти, що перебирає на себе управління нашим повітряним змієм. У висхідному потоці ми піднялися ще на тисячу футів – аж до нижньої межі хмар. Поля, луки, ліси, пагорби, ріки пливли під нами блискучим оксамитом. Жодних доріг унизу. Наш підйом супроводжувало м'яке шерехтіння ніжних дотиків вітру.
Зі спокійною усмішкою, яка буває на обличчі блефуючого гравця, він кинув:
– Хочеш розшукати споріднену душу?
– Так. Я завжди цього хотів, сам знаєш!
– Твої лати, – сказав він, – надійно захищають тебе від жінок, які б неодмінно зруйнували твоє життя. Але якщо ти не скинеш лат, вони так само надійно захищатимуть від тієї єдиної, яка може тебе покохати, плекати тебе; порятують від необхідності захищатися. Для тебе є одна досконала жінка. Але вона справді тільки одна. Відповідь, якої ти домагаєшся, полягає в тому, щоб відмовитись од Свободи та Незалежності й одружитися з Леслі Перріш.
Добре, що, перш ніж сказати мені таке, він перебрав на себе управління літаком.
– То ти кажеш... ЩО? – Від однієї тільки думки про це мені забракло повітря.
– Ти... ти сказав... ОДРУЖИТИСЯ? Я навіть не можу... Знаєш, що я думаю про шлюб? Хіба ти не знаєш, що я завжди повторюю жінкам: за своєю шкідливістю шлюб стоїть на третьому місці після війни й релігійних організацій. Гадаєш, сам я не вірю своїм словам? Відмовитись од СВОБОДИ!! Від НЕЗАЛЕЖНОСТІ? Ти кажеш, що... ОДРУЖИТИСЯ? Ти, що... тобто... ЩО?
Він засміявся. Я ж не бачив нічого потішного. Я відвів погляд.
– Ти справді налякався? – спитав він. – Але це твоя відповідь. Якби ти більше прислухався до того, що тобі вже відомо, а не до своїх страхів...
– Я тобі не вірю.
– Можливо, ти маєш рацію. – Він стенув плечима. – Я твоє ймовірне майбутнє, але не єдине. – Він обернувся на сидінні, простяг руку й відрегулював рівень збагачення палива. – Але, гадаю, дуже схоже на те, що моя дружина Леслі колись стане й твоєю дружиною. Зараз, у моєму часі, вона спить. Так само, як Леслі з твого часу на протилежному кінці континенту. Кожна з твоїх багатьох жінок, якщо, звичайно, ти розумієш це, дає тобі в дар цю єдину жінку. Ти мене розумієш? Є ще якісь запитання?
– Якщо всі відповіді такого ґатунку, – сказав я, – то не знаю... Відмовитись од свободи? Та ви, любий, не маєте про мене найменшого уявлення. Без таких відповідей я можу спокійно обійтися. Непотрібні вони мені.
– Не переймайся. Ти забудеш про цей політ і через якийсь час майже нічого не пам'ятатимеш.
– Тільки не я. Моя пам'ять схоплює все навічно.
– Мій друже, – спокійно промовив він. – Я ж тебе дуже добре знаю. Ти ніколи не втомлюєшся сперечатись?
– Смертельно втомлююсь. Але задля того, аби прожити життя так, як мені хочеться, я не перестану сперечатись.
Він засміявся й дозволив машині зісковзнути з висхідного потоку. Ми повільно пропливали над землею, – це було більше схоже на мандрівку кулею, а не літаком. Мене не цікавили його відповіді, вони загрожували, лякали й лютили. А от деталі надлегкого літака, – алюмінієві конструкції та кріплення, кривизну крила, з'єднання тросів з неіржавіючої сталі, навіть дивну емблему у вигляді викопного птеродактиля, – я зафіксував у пам'яті, щоб відновити пізніше, якщо буде нагода.
Він розшукав холодний потік і став спускатися по ньому колами. Так само, як ми підіймались у висхідному. Наша зустріч мусила небавом закінчитися.
– Гаразд, – сказав я, – здивуй мене ще якимось одкровенням.
– Не буду, – відповів він. – Я хотів тебе попередити, а тепер не хочу.
– Будь ласка. Мені шкода, що я сперечався з тобою, Згадай, хто я.
Він довго мовчав. Нарешті вирішив поновити розмову.
– З Леслі ти будеш набагато щасливішим, ніж до зустрічі з нею, – сказав він.
– Це дуже добре, Річарде, бо все решта піде під укіс. Вас обох переслідуватиме уряд за гроші, які втратять твої порадники. Ти не зможеш і слова написати, щоб Федеральна податкова служба не наклала на нього руку. Тебе зітруть на порох, ти станеш банкрутом. Утратиш усі свої літаки. Будинок, гроші, все. Багато років не зможеш підніматися в небо. Але поряд з цим зазнаєш найщасливіших хвиль. У порівнянні з минулим і з майбутнім.