137] Тут його месник, Абанта нащадок, зустрів ще гарячим
138] Вістрям, добутим із рани; крізь ніздрі пробившись, залізо
139] Шиєю вийшло, й так і поліг він, просилений списом.
140] Поки Персеєві Доля сприяє, сини однієї
141] Матері — Клітій і Кланій — од ран неоднакових гинуть:
142] Клітію ясен важкий, що з могутньої вирвавсь долоні,
143] Стегна розсік, а Кланію вістрям між зуби ввігнався.
144] Впав Келадо'н, що із Мендеса, впав палестинської неньки
145] Син яснозорий Астрей, в кого батько був невідомий.
146] І Етіон, який знавсь на майбутнім, та, видно, тим разом
147] Птах віщуна підманув. І Тоакт, владаря зброєносець,
148] Гепнувсь об землю, й Агірт, осоромлений батька убивством.
149] Юрмами все ж на ослаблого тиснуть, усі — одного лиш
150] Хочуть зі світу звести, звідусіль піднялись одностайно,
151] Змовившись проти добра, проти честі й заслуги пришельця.
152] Тесть, шанувальник богів, і Персеєва юна дружина,
153] Й мати тривожаться ним, наповнюють криком покої,
154] Та заглушили їх брязкіт заліза й поранених зойки.
155] Ось і пенатів, убивством осквернених, дика Беллона
156] Кров'ю захлюпує й знов ошалілу зав'язує бійку.
157] Тільки його одного оточили — Фіней і не менше
158] Тисячі тих, що з Фінеєм; з обох боків ненастанно
159] Градом повз нього списи — біля вух та очей — пролітають.
160] До кам'яного стовпа він тоді прихилився плечима,-
161] Ззаду щоб хто не напав,— до напасників ставши обличчям,
162] Стримує їхній напір. Хаонієць Молпей вів до бою
163] Зліва загін; Ехемон-набатієць-правий очолив.
164] Так от тигриця, бува, роздратована голодом, чує
165] Мукання стад на одній водночас і на другій долині,
166] Й подумки в цей бік і в той поривається, спрагнена крові;
167] Так завагався Персей — чи праворуч метнутись, чи вліво.
168] Врешті, Молпея вразив, проколовши стегно, й відступити
169] Дав йому змогу, бо вже й Ехемон, у бою роз'ярілий,
170] Мітив у нього мечем, намагався поцілити в шию,
171] Та промахнувся — такої був сили удар, що н* кусні
172] Меч розлетівся, по грані стовпа кам'яного креснувши.
173] Бризнув уламок дзвінкий, і в горло нападника впився.
174] Та не такою була його рана, щоб тут же від неї [88]
175] Згинути,— весь він тремтів, простягаючи руки безсило,
176] Та надаремно: Персей покінчив з ним мечем Кілленіда.
177] Бачачи те, що не стримає й мужність тієї навали,-
178] "Що ж,— завагався Персей,— через вас буду змушений, видно,
179] Ворога взяти в підмогу собі. Відверніть же обличчя,
180] Хто серед вас мені друг!" І Горгони главу показав їм.
181] "Інших тим чудом лякай!" — Персеєві мовив глузливо
182] Тескел, і тут, розмахнувшись, мав ратище згубне в героя
183] Кинуть, але в тому русі застиг, наче з мармуру постать.
184] Ампікс, що поруч стояв, на сповнені духом великим
185] Груди Лінкідові меч підіймав, але, закам'янівши,
186] Права рука не могла ні туди, ні сюди ворухнутись.
187] Далі й Нілей, що нібито був семигирловим Нілом
188] Зроджений,— в доказ того й на своєму щиті позначив він
189] Сім його витоків, сріблом частково, частково ж і злотом,-
190] "Глянь-но,— щитом він потряс,— од якого я батька, Персею!
191] Радість, проте, немалу понесеш ти до тіней безмовних,
192] Що ось такий тебе муж подолав!" Та кінець того слова
193] Мов обірвавсь, і, здавалось, уста говорити ще хочуть,
194] Бо ж і розкриті були, та для слів не було вже дороги.
195] "Страх,— їх соромить Ерікс,— а не сила Медузи Горгони
196] Вас обертає в стовпів. Ану, всі за мною! Накиньмось
197] І повалімо хвалька зі страховищем разом на землю!"
198] Мав уже кинутись сам, але ноги немов скам'яніли,
199] Весь за хвилину завмер — у камені різьблений воїн.
200] Так по заслузі покарано всіх, та один був між ними,
201] Хто за Персея боровсь, Аконтей; але й він серед бою
202] Глянув Горгоні в лице — і на камінь — перемінився.
203] Астіагей не помітив того, й полоснув, мов живого,
204] Довгим мечем — задзвенівши, зі свистом відскочила зброя.
205] Щойно той здивувавсь — а вже й сам став такої ж природи,
206] На мармуровім обличчі здивований вираз лишився.
207] Довго б мені довелося мужів із незнатного роду
208] Тут називати: їх двісті всього після бою лишилось;
209] Двісті мужів, Горгону побачивши, заціпеніло!
210] Врешті, Фіней схаменувсь, нечестивої бійки призвідник,
211] Пізно розкаявсь, однак: довкіл одні статуї бачить,
212] І впізнає у них друзів своїх, і на ймення їх кличе,
213] Й помочі просить; торкається тих, котрі ближче,— не вірить
214] Власним очам, але скрізь тільки мармур. Тоді, відвернувшись,
215] Навскіс він руки в благанні простяг і, каючись гірко,-
216] "Перемагаєш, Персею,— сказав,— забери це жахливе,
217] Що перемінює в камінь, обличчя німої Медузи,
218] Швидше, молю, забери! Бо ж не гнів і не прагнення влади
219] Меч мені вклали до рук — за дружину цей бій розпочав я!
220] Подвигом ти прислуживсь, та при ній таки я був скоріше.
221] Жаль, що я в битві не впав! Пощади, найхоробріший, тільки [89]
222] Душу мою, а все інше — твоєю хай власністю буде!"
223] Так лепетав він, не сміючи глянуть Персеєві в вічі.
224] Той прохачеві в одвіт: "Не тремти, боязливий Фінею:
225] Що в моїх силах, про що боягуз тільки мріяти може,^
226] Матимеш те, не хвилюйсь! Не завдасть тобі шкоди залізо,
227] Мало того: з тебе пам'ятник вічний зроблю, щоб у домі
228] Нашого тестя в усіх на виду він стояв, непорушний:
229] Хай звеселяє дружину мою нареченого образ".
230] Мовив, і голову Змієволосої виставив рвучко
231] Саме в той бік, куди скований жахом Фіней одвернувся.
232] Той відсахнутись хотів, та не міг: у цю мить йому ствердла
233] Шия, і навіть текуча сльоза його — закам'яніла.
234] Так він у мармурі й заціпенів: на блідому обличчі —
235] Страх, каяття і благання; пониклими й руки лишились.