Мертві душі

Сторінка 63 з 65

Микола Гоголь

Але ми почали говорити досить голосно, забувши, що герой наш, який спав під час оповідання його повісті, уже прокинувся і легко може почути так часто повторюване своє прізвище. А він людина образлива і не любить, коли про нього висловлюються нешанобливо. Читачеві півбіди, розсердиться на нього Чичиков чи ні, а щодо автора, то він ні в якому разі не повинен сваритися зі своїм героєм; ще не малий шлях і не малу дорогу доведеться їм пройти удвох рука в руку; дві великі частини попереду — це неабищо.

"Ехе-хе, що ж ти?" сказав Чичиков до Селіфана: "ти?" "Що?" сказав Селіфан повільним голосом. "Як що? лобуряко! як ти ідеш? Ну ж, поганяй!" І справді Селіфан давно вже їхав, заплющивши очі, зрідка тільки торкаючи спросоння віжками по боках теж сонних коней; а з Петрушки вже давно, не знати в якому місці, злетів картуз, і він сам,

перекинувшись назад, уткнув свою голову в коліно Чичикову, так що той мусив дати їй щигля. Селі-фан підбадьорився і, хвисьнувши кілька разів по спині чубарого, після чого той пішов підтюпцем, та махнувши зверху батогом на всіх, промовив тонким співучим голоском: "не бійся!" коники розворушились і помчали як пух легеньку бричку. Селіфан тільки помахував та погукував: "ех! ех! ех!", плавно підстрибуючи на козлах в міру того, як тройка то злітала на пагорок, то мчала щодуху з пагорка, якими ряснів увесь стовповий шлях, що спадав ледве помітним схилом донизу. Чичиков тільки посміхався, злегка підлітаючи на своїй шкіряній подушці, бо любив швидку їзду. І який росіянин не любить швидкої їзди? Чи ж його душі, що прагне закрутитись, загулятись, сказати іноді: "чорт забери все!" чи ж його душі не любити її? Чи ж її не любити, коли в ній чується щось піднесено-чудове? Здається, невідома сила підхопила тебе "а крило собі, і сам летиш, і все летить: летять версти, летять назустріч купці на передках своїх кибиток, летить обабіч ліс з темними лавами ялин і сосен, зі стуком сокири і воронячим криком, летить увесь шлях не знати куди в зникаючу далину, і щось страшне таїться в цьому швидкому миготінні, де не встигає позначитися зникаюча річ, тільки небо над головою та легкі хмари та місяць поміж ними здаються недвижні. Ех тройка! птиця тройка, хто тебе вигадав? знать, у енергійного народу ти могла тільки родитись, у тій землі, що не любить жартувати, а гладінню-рівниною розкинулась на півсвіту, та й гайда лічити версти, доки не зарябіє тобі в очах. І не хитре, здається, дорожнє спорядження, не залізним прошите гвинтом, а нашвидку, живцем, самою сокирою та долотом спорядив і склав тебе кмітливий ярославський мужик. Не в німецьких ботфортах ямщик: борода та рукавиці, і сидить чорт знає на чому; а підвівся та замахнувся, та заспівав пісню — коні вихром, спиці в колесах злилися в один суцільний круг, здригнулася тільки дорога та скрикнув, з переляку зупинившися, пішохід і от вона помчала, помчала, помчала!.. І от вдалині уже видно, як щось курить і вихрить повітря.

Чи не так і ти, Русь, як прудка, необігнана тройка мчиш? Димом курить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає і зостається позаду. Спинився вражений Божим чудом перехожий: чи не блискавка це, кинута з неба? що означає цей жахом проймаючий рух? і що за незнана сила закладена в цих незнаних світом конях? Ех, коні, коні, що за коні! Чи вихори сидять у ваших гривах? Чи чуйне вухо пломенить у кожній вашій жилці? Зачули з височини знайому пісню, дружно і разом напружили мідні груди і, майже не торкнувшись копитами землі, обернулися в самі витягнуті лінії, що летять у повітрі, і мчить уся натхненна Богом!.. Русь, куди мчиш ти, дай відповідь? Не відповідає. Дивним дзвоном заливається дзвіночок; гримить і стає вітром роздерте на шматки повітря; летить мимо все, що тільки є на землі, і скоса поглядаючи, уступаються і дають їй дорогу інші народи й держави.

ПРИМІТКИ

1 Каніфасові — із каніфасу, лляної смугастої, дуже цупкої тканини.

2 Демікотонний — із демікотону, цупкої бавовняної тканини.

3 Збитенщик — продавець збитня, гарячого напою з медом і прянощами.

4 Пара чаю — порція чаю з цукром вприкуску; подавався у двох чайниках: один з окропом, другий — із заваркою.

5 Пулярка — відгодована курка (із франц. poularde).

6 Колезький радник — згідно "Табеля про ранги", введеного Петром І, чиновник 6-го класу. Всього в цьому "Табелі" було 14 класів.

7 Найчастіше ж помітні були почорнілі двоголові державні орли... — до введення "відкупів", тобто права винокуріння і продажу вина, надаваного державою приватним особам, т. зв. "відкупникам", це право було державною монополією. Тому над шинками і красувався герб Російської імперії — двоголовий орел.

8 Коцебу Август (1761—1819) — німецький письменник-драматург.

9 Мав на шиї Анну — орден святої Анни 2-го ступеня, у вигляді хреста, його носили на мундирі біля комірця.

10 Зірка — орден Станіслава 1-го ступеня.

11 "Вашим превосходительством" називали лише осіб, які мали генеральський чин (за табелем не нижче IV класу, тобто у громадянській службі — діючого статського радника). Статський радник — чин V класу, тобто, ще не "ваше превосходительство".

12 Бостончик — бостон, карточна гра.

13... форейторські крики віддалік... — Форейтор — при запряганні коней "цугом"верхівець, що сидить на передньому сидінні.

14 Зелений стіл — стіл для карточних ігор, покритий зеленим сукном.

15 Фініфть — художня емаль.

16 Взятка — в карточній грі: карта, "взята", покрита старшою чи козирем.

17 Міський голова — голова міської думи, виборчого, від купців і міщан, закладу, що відав господарством.

18 "Син Отечества" — історичний, політичний і літературний журнал, видавася у 1812—1844 pp. Набувши в 30—40-их pp. офіціозно-консервативного характеру, виступав проти Гоголя і письменників гоголівського напряму.

19Фемістоклюс — ім'я відомого давньогрецького полководця Фемістокла, або Фемістоклеса, дане сину Манілова, має латинське закінчення "юс".

20 Алкід (тобто син Алкмени, доньки царя Мікен) — Геркулес, герой давньогрецьких міфів, здійснив багато незвичайних подвигів. Батьком Геркулеса був верховний бог стародавніх греків Зевс.

21 Пряженці — "маленькі пиріжки з м'ясом і цибулею" (із записника Гоголя).