Мене називають Червоний

Сторінка 148 з 149

Орхан Ферит Памук

95

Каракоюнлу — об'єднана держава туркменських племен, яка виникла в другій половині XIV ст. на сході Анатолії.

96

Аккоюнлу — держава туркменських племен на північному сході Анатолії (кінець XIII — початок XIV ст.).

97

Отлукбелі — місто на північному сході Анатолії.

98

Султан Мехмед Фатіх (Мехмед II Завойовник) — турецький султан, роки правління: 1451–1481. Султан Мехмед Фатіх уславився завоюванням Константинополя в 1453 році.

99

Султан Сулейман Кануні (Сулейман Пишний) — турецький султан, що управляв Османською імперією з 1520 по 1560 рік. Роки правління Сулеймана Пишного вважаються розквітом держави Османів.

100

Хутбе, хутба — проповідь імама, яку він виголошує в мечеті на свята та в п'ятницю.

101

Улугбек Мухаммед Тарагай (1394–1449) — узбецький астроном і математик. У 1409 році був проголошений володарем Самарканда, з 1447 року — главою династії Тимуридів.

102

Сааді (1213/19, Шираз — 1292, там само) — класик персько-таджицької літератури, філософ-суфій. Понад двадцять років мандрував в одязі дервіша мусульманськими країнами. Основні твори — ліричні газелі, зібрання віршів "Бустан" ("Плодовий сад"), "Гулістан" ("Сад троянд", у прозі та віршах).

103

"Махзен-і Есрар" — "Скарбниця таємниць" (перс.).

104

Хюрмюз — давній бог іранців.

105

Мевляна — так називали Джеляледдіна Румі (1207–1273), видатного поета-суфія. Переважно писав перською мовою, хоча збереглися деякі його твори й давньотуркменською.

106

Султан Хусейн Байкара ібн Мансур (1438–1506) — останній з відомих правителів династії Тимуридів.

107

Малікіти — прибічники малікізму, мусульманської школи права, заснованої у VIII ст. юристом-богословом Маліком.

108

Ханбеліти — прибічники ханбелізму, найсуворішої з чотирьох шкіл у сунітському правознавстві.

109

Абу Ханіфі — засновник ханафізму, школи сунітського правознавства, яка вважається менш ригористичною, ніж інші.

110

Шафіїти — прибічники мусульманської юридичної школи шафіїзму, заснованої на початку IX ст. юристом-богословом ал-Шафі.

111

Тут і далі мається на увазі матрац на підлозі, оскільки тогочасні турки спали на підлозі.

112

"Книга про стани та зупинки" (араб.) — середньовічний мусульманський трактат про життя після смерті.

113

Ханим — шанобливе звертання до жінки (тур.), султан-ханим — султанша.

114

Шейхуліслам — найвища духовна особа в Османській імперії.

115

Фетва — в ісламі — рішення найвищої духовної особи або ж муфтія про відповідність тих чи інших дій Корану та шаріату.

116

Джумартесі — субота (тур.).

117

Чаршамба — середа (тур.).

118

Диван (перс. запис, книга) — у класичних літературах Близького та Далекого Сходу — поетична збірка одного автора чи збірник кількох авторів, де в межах певних жанрів в абетковому порядку розташовуються ліричні поезії. Кожен поет мусив мати бодай один диван.

119

Мухаммєд Сулейман-огли Фізулі (1494–1556) — азербайджанський поет. Писав азербайджанською, перською й арабською мовами. Автор класичних газелей, касид, рубаї.

120

Юсуф — у мусульман біблійний Йосип, син Якова.

121

"Юсуф і Зюлейха" — літературно-фольклорна пам'ятка багатьох народів Сходу, створена за мотивами біблійно-коранічної легенди про Йосипа (Юсуфа), сина Якова.

122

Ункапани — район на європейському боці Босфору.

123

Комо — озеро на півночі Італії.

124

Іса — в мусульман Ісус.

125

Калям — перо з очерету.

126

"Розрізнення" — двадцять п'ята сура Корану.

127

"Перенесення вночі" — сімнадцята сура Корану.

128

Азраїл — в ісламі — янгол смерті.

129

Джебраїл — архангел Гавриїл.

130

Сахан — мідний таріль.

131

Яхні — м'ясна страва, приготовлена зі смаженою цибулею.

132

Бей — ввічлива форма звертання до осіб чоловічої статі (тур.); тут: член привілейованих верств суспільства.

133

Хамал — носильник, вантажник.

134

"Сімейство Імрана" — третя сура Корану.

135

Леблебі — смажений горох.

136

Суджук — солодощі з вивареного виноградного соку.

137

Кале — гарбуз, смажений на олії.

138

Саз — східний щипковий музичний інструмент.

139

Мюрид — людина, яка бажає присвятити своє життя ісламу, учень, послідовник шейха.

140

Хадіс — в ісламі казання про висловлювання й вчинки пророка Магомета.

141

Бухарі (810–869) — вчений-богослов, знавець і упорядник хадісів, упродовж багатьох років подорожував ісламським Сходом, збираючи розповіді шейхів свого часу.

142

Шерефе — балкончик на мінареті, з якого муедзин закликає до молитви.

143

Гафіз (Мохаммед Шамседдін; близько 1325–1389/1390) — перський і таджицький поет. Писав переважно газелі. Літературний псевдонім Мохаммеда Шамседдіна став загальною назвою і означає "народний співець".

144

Бейт (араб.) — у тюркомовній, перській та арабській поезіях — двовірш, у якому міститься певна закінчена думка; може бути римованим та неримованим.

145

Ібліс — у східному фольклорі — демон, сатана, шайтан.

146

Пече — сіточка, якою мусульманки закривають обличчя.

147

Мисра — у тюркській, перській та арабській літературах — рядок вірша (половина бейта).

148

Якутлар — рубіни (тур.).

149

Зурнач — музикант, що грає на зурні (духовий музичний інструмент).

150

Намахрем — в ісламі — згідно з шаріатом дозвіл на шлюб (за умови відсутності родинних зв'язків).

151

Вав — літера арабського алфавіту.

152

Початок ісламського символу віри: "Немає Бога, крім Аллаха, і Магомет — Пророк Його".

153

"Ясін" — тридцять шоста сура Корану, яку читають як поминальну молитву.

154

Кибла — в ісламі — бік, куди спрямований погляд під час молитви, — в напрямку Кааби.

155

Сала — заклик до молитви перед намазом у п'ятницю або для здійснення похоронного обряду.

156

Диван — державна рада Османської імперії.

157

Чавуш — глашатай; унтер-офіцер (тур.); тут: палацовий служитель спеціального призначення.

158

Серпуш — головний убір.

159

"Фірасетнаме" — книга про майстерність їзди верхом.

160

Дєфтєрдар — тут: міністр фінансів.

161

Чавушбаші — начальник над чавушами.

162

Сир — таємниця (тур.).

163

Сев — люби (тур.).

164

Садразам (великий візир) — голова уряду Османської імперії.

165

Бейлербей — титул пашів, намісників на завойованих землях.

166

Баклава — тістечко ромбовидної форми з медом та мигдалем.

167

Маджуни — в'язкі цукерки (з ароматичними речовинами або ліками).