Ох, ці вже скромниці!.
(До неї).
Я б у послузі став
Охоче вам, щоб той браслет скоріш найшли ви.
Ніна
Будь ласка. Але де?
Князь
А де ж ви з ним були?
Ніна
Не пам'ятаю я.
Князь
На балі десь?
Ніна
Можливо.
Князь
Подарувать його комусь ви не могли?
Ніна
Чому подібне вам на думку, князю, спало?
Подарувала я? Кому ж?
Хіба що мужеві?
Князь
Чи в світі ж тільки муж?
Подружницям у вас немає переводу.
Ну, хай він згублений — та ось
Його для вас знаходить хтось —
Чи матиме від вас він щось у нагороду?
Ніна (посміхаючись)
Не знать!..
Князь
А що, як він
Кохає палко вас? А що, як за один
Чарівний усміх ваш чи слово, він земного
Не пошкодує у житті нічого?
Що, як йому, таємно, може буть,
Наважилися натякнуть
Самі ви про майбутнє раювання?
Що, як колись, під маскою, його
Ви пестили словами про кохання?
О! Зрозумійте це!
Ніна
Я з цього усього
Те зрозуміла, князь, що вас би не годилось
Мені і слухати. Прошу покірно вас
Мене покинути віднині навсякчас.
Князь
О, боже!.. Мріяв я... Невже ви розгнівились?
(Сам до себе).
А! Викрутилась ти! Дарма, ще буде час —
Свого я не зречусь без бою.
(Ніна відходить до баронеси. Чиновник розкланюється й
виходить).
Ніна
Adieu, ma chère, до завтра. Я вже йду.
Баронеса
О, ні, mon ange, зажди! Не мовила зі мною
Ще й слова ти.
(Цілуються).
Ніна (виходячи)
Тебе я завтра вранці жду.
(Виходить).
Баронеса
За тиждень стане день до зустрічі з тобою.
ВИХІД П'ЯТИЙ
Ті самі, крім Ніни й чиновника.
Князь (убік)
Я ще помщусь тобі! От скромниця знайшлась!
Можливо, я дурний, можливо, ще й зречеться,
Та я впізнав браслет.
Баронеса
Задумалися, князь?
Князь
Так, дещо розгадати доведеться.
Баронеса
Ви з Ніною, мені здалось,
Тут сперечалися про щось?
Князь
Доводив я, що стрів у маскараді...
Баронеса
Кого?
Князь
її.
Баронеса
Що? Ніну?
Князь
Так.
Я їй довів це.
Баронеса
Ви, однак,
Неславити людей і в вічі навіть раді.
Князь
Цього зректись не міг би я ніяк.
Баронеса
То пощадіть хоч би заочно.
Де докази цього, скажіть?
Князь
Дано браслет мені учора... а цю мить
У неї бачив я такий от точно.
Баронеса
Ну, от вам логіка! Це доказ? Не смішіть.
Подібні є у кожнім магазині.
Князь
Сьогодні всі оглянув їх
І пересвідчився, що тільки два таких.
(Після мовчання).
Баронеса
Дам завтра ж я пораду добру Ніні:
Не довірять балакунам.
Князь
Мені яка порада?
Баронеса
Вам?
Почате з успіхом продовжувать обачно,
І дорожити більше честю дам.
Князь
За дві поради ці подвійно вам я вдячний.
(Виходить).
вихщ шостий
Баронеса
Так честю женщини безкарно жартувать!
Відкрийся я — мені було б те саме, може!
Прощайте, князю! Ні, оману викривать
Я вам тепер не стану... Ах, крий боже!
Одне дивує лиш: як я знайти могла
її браслет... Так, Ніна там була.
І от розв'язання шаради.
Не відаю чому, та я його люблю...
Можливо, так, з нудьги, або з досади,
Чи з ревності... та муки я терплю
І не знайду собі розради.
Мені вже чується глумливий сміх юрби,
Злостиве співчуття, і шепотіння,
О, ні! Від сорому врятуюсь я... хоч би
Рахунком іншої... хай потім мук сумління
За це зазнаю я, та збудуся ганьби.
(Замислюється).
Жахливий збіг провин! О, я нещасна!
вихід сьомий
Баронеса та Шпріх.
Ш п р і х (входить, розкланюється)
Баронеса
Ах, Шпріх! Ти завжди вчасно.
Шпріх
Та, боже мій! Щасливий був би я,
Коли б вам міг корисний бути.
Ваш чоловік...
Баронеса
П'ять літ тому, ще за життя,
Я знаю це.
Шпріх
Позичив тисяч...
Баронеса
Проценти всі, за п'ять років, віддам
Тобі сьогодні ж я.
Шпріх
Та годі, годі вам!
Про гроші згадувать і звички я не маю.
Баронеса
Які новини є?
Шпріх
У графа щойно був
Одного я, і там такого
Наслухався, — історій тьма!
Баронеса
Не чув
Про князя Звєздича й Арбеніну нічого?
Шпріх (спантеличено)
Ні... так... А втім, сказати слід,
Що й говорить про це уже покинув світ...
(Убік).
От жах який! — не відаю, що власне!
Баронеса
О, якщо це таке вже гласне,
Тоді нема чого й казать.
Шпріх
А ви про це скажіть, коли ласкаві.
Самі що зволите гадать?
Баронеса
Світ їх піддав уже неславі...
Проте могла б я їм поради дать цікаві.
Йому сказала б я, що люблять всі жінки
Настійливість в мужчині —
Щоб годен був піти він залюбки
На все, заради героїні.
А їй... їй побажала б я
Не так суворості, як скромності зажити.
Пробачте, мосьє Шпріх! Мене сестра моя
Жде на обід, і я вас мушу залишити.
(Виходячи, убік).
Я врятувалася... урок на все життя!
вихід восьмий
Шпріх (сам)
О, не турбуйтеся: все розумію я,
Повторювати марна справа,
Кмітливість розуму яка! Яка уява!
Інтрига тут... втручусь — лицем не вдарю в грязь;
По-перше, буде вдячний князь,
І траплю я йому в агенти;
Відтак сюди з рапортом прилечу
Й тоді одержу вже і полічу
Я п'ятирічні всі проценти.
СЦЕНА ДРУГА
ВИХЩ ПЕРШИЙ
Кабінет Арбеніна
Арбенін сам, згодом слуга.
Арбенін
Все ясно ревності, а доказів нема.
Боюсь я помилки, але несила терпіти це.
Вважать, що все дарма?
Таке життя — то краще вже могила.
Я знав людей, що їм душа застила;
Вони раюючи спокійно сплять в грозу.
Спокусливе життя!..
Слуга (входить)
Жде посланець внизу.
Приніс він барині записку від княгині.