— Вони справді всі існують? — запитав Бельбо.
— Їх навіть ще більше. До праці! Складіть остаточний список і тоді розішлемо проспекти. За кордон теж. У цьому середовищі новини поширюються швидко. Тепер нам залишається зробити лише одну річ. Треба обійти відповідні книгарні й порозмовляти не лише з продавцями, а й з клієнтами. У розмові обмовитися, що є така-то й така серія.
Діоталлеві звернув його увагу, що вони не можуть зраджувати себе таким способом, треба підшукати інших людей, і Ґарамонд погодився:
— Головне, щоб вони не просили грошей.
* * *
— Гарна вимога, — прокоментував Бельбо, коли ми повернулися до офісу.
Але боги підземель узяли нас під свою опіку. Саме в цю хвилину ввійшла Лоренца Пеллеґріні, ще більш сонячна, ніж звичайно, Бельбо засяяв, вона Ж побачила проспекти і зацікавилась.
Коли вона дізналася про проект сусіднього видавництва, її обличчя просвітліло:
— Як чудово, у мене є один надзвичайно симпатичний друг, колишній уругвайський тупамар, нині працівник у редакції часопису "Пікатрікс", який часто водить мене на спіритичні сеанси. Я подружилася з одним казковим гектоплазмом, і тепер він запитує про мене при кожній своїй матеріалізації!
Бельбо поглянув на Лоренцу так, ніби хотів її про щось запитати, але потім відмовився від свого наміру. Гадаю, він уже звик чути від Лоренци про її вкрай підозрілі товариські зв'язки, але вирішив звертати увагу лише на ті, які могли затьмарити їхнє кохання (чи було у них кохання?). І у цій згадці про "Пікатрікс" його занепокоїв не так привид полковника, як постать того надто симпатичного уругвайця. Однак Лоренца говорила вже про інше, розповідаючи нам, що відвідала чимало невеличких книгарень, де продають саме такі книги, які мали б видаватись у серії "Розкрита Ізіда".
— Там є, знаєте, дивовижні речі, — похвалилась вона. — Книги, де йдеться про цілющі трави, інструкції для створення гомункулуса, пам'ятаєте, як це зробив Фауст із Єленою Троянською; Якопо, давай і ми його створимо, я так хотіла б мати від тебе гомункулуса, потім він був би нам за таксу. Це легко, в тій книжці пишеться, що досить зібрати у пробірку трохи чоловічого сім'я, — тобі ж, сподіваюся, це не буде важко, не червоній, дурнику, тоді це треба змішати з гіпоменом, мені здається, це та рідина, яку декретують, ні, не декретують, як це пак говориться?..
— Секретують, — підказав Діоталлеві.
— Невже? Словом, яку декретують жеребні кобили, я розумію, що це важче, якби я була жеребною кобилою, я б нізащо не дозволила, щоб у мене брали гіпомен, особливо якісь чужі люди, але я гадаю, це можна купити в упаковці. Тоді поміщаєш усе це в посудину, залишаєш настоюватися протягом сорока днів, і поступово бачиш, як утворюється малесенька фігурка, зародочок, який ще через два місяці стає надзвичайно граціозним гомункулусом, виходить із колби і стає тобі на службу, — вони, здається, ніколи не вмирають, подумай тільки, він носитиме тобі на могилку квіти, коли ти помреш!
— А кого ти там бачиш у тих книгарнях? — поспитав Бельбо.
— Фантастичних людей, людей, які розмовляють з янголами, виробляють золото, потім професійних магів з обличчями професійних магів...
— Яке ж це обличчя професійних магів?
— Звичайно в них орлиний ніс, брови, як у росіянина, грізні очі, волосся спадає їм на шию, як колись у художників, борода, але не густа, з прогалинами між підборіддям та щоками, вуса, які відстовбурчуються і падають пасмами на губу, ще б пак, верхня губа у них сильно відкопилена і в бідолах видно криві зуби. З цими зубами вони не повинні всміхатися, але вони солодко всміхаються, а очі (я, здається, казала, що вони грізні?) дивляться на тебе і викликають неспокій.
— Facies hermetica , — зауважив Діоталлеві.
— Он як? Я ж казала. Коли хтось заходить запитати про книгу, скажімо, з молитвами від злих духів, вони відразу підказують книгареві відповідне видання, якого у книгарні, звичайно, нема. Але якщо ти з ними подружишся і запитаєш, чи ця книга справді допомагає, вони знову з розумінням усміхаються, ніби розмовляють з дитиною, і кажуть тобі, що з такими речами не жартують. Тоді пригадують випадки, коли дияволи накоїли їхнім знайомим усяких лих; ти лякаєшся, а вони запевняють тебе, що часто це просто від істерики. Словом, так і не відомо, чи вони в це вірять, чи ні. Вряди-годи книгарі дарують мені кілька шматочків ладану, а одного разу подарували паличку із слонової кістки проти злого ока.
— Тоді, якщо тобі доведеться там бувати, — сказав їй Бельбо, — поспитай, чи не знають вони про цю нову серію видавництва "Мануціо", і при нагоді покажи їм цей проспект.
* * *
Лоренца пішла з десятком проспектів. Упродовж наступних тижнів вона, мабуть, добре попрацювала, але я не думав, що події розгортатимуться так швидко. Через кілька місяців пані Грація вже не могла упоратися з дияволістами, як ми визначили АВК з окультними інтересами. Ім'я їм було легіон.
44
Викликай сили Стола Єдності, дотримуючись Верховного Ритуалу Пентаграми, з Активним і Пасивним Духом, з Егейє та Агла. Повертайся до вівтаря і виголошуй таке Викликання Енохових Духів: OlSonuf Vaorsag Goho lad Balt, Lonsh Calz Vonpho, Sobra Z-ol Ror I Ta Nazps, od Graa Ta Malprg... Ds Hol-q Qaa Nothoa Zimz, Od Commah Ta Nopbloh Zien...
Israel Regardie. The Original Account of the Teachings,
Rites and Ceremonies of the Hermetic Order of the Golden Dawn,
Ritual for Invisibility, St. Paul, Llewellyn Publications, 1986, p. 423
Нам пощастило, перша співбесіда була щонайвищого ґатунку, принаймні для цілей нашого втаємничення.
З цієї нагоди тріо зібралось у повному складі — я, Бельбо та Діоталлеві, і при вході гостя у нас ледь не вихопився вигук подиву. У нього було facius hermetica, описане Лоренцою Пеллеґріні, до того ж він був зодягнений у чорне.
Він увійшов, сторожко оглядаючись довкола, і відрекомендувався (професор Каместрес). На запитання "професор яких наук?" зробив невиразний жест, ніби спонукуючи нас до стриманості.
— Даруйте, — мовив він, — я не знаю, чи панове займаються цією проблемою з погляду чисто професійного, комерційного, чи пов'язані з якоюсь групою втаємничених...