* * *
Отож я вирішив перелічити насамперед неспростовні докази.
Нема сумніву, що Діоталлеві помер. Мені це сказала Ґудрун. Ґудрун завжди лишалася поза нашою історією, вона б її не зрозуміла, отже, вона єдина мовила правду. Ще одна правда, що Ґарамонда не було в Мілані. Звичайно, він міг бути абиде, але те, що його нема і не було минулими днями, дозволяє вважати, що він був у Парижі, де я його й бачив.
Подібним чином відсутній і Бельбо.
Тепер спробуймо припустити, що побачене мною в суботу ввечері у Сен-Мартен-де-Шан справді відбулося. Може, не так, як це бачив я, збаламучений музикою та куріннями, але щось таки відбулося. Це схоже на історію з Ампаро. Повертаючись додому, вона, безперечно, не мала певності, що в неї вселилася Помба Жіра, але точно знала, що таки була у шатрі умбанди і таки повірила — або поводилася так, наче повірила, — що в неї вселилася Помба Жіра.
Нарешті правдою є те, що мені сказала Лія в горах, її тлумачення було цілком переконливе: послання з Провена було списком із пральні. Не було ніяких зібрань тамплієрів у Ґранж-о-Дім. Не було ніякого Плану і ніякого послання.
Список із пральні став для нас кросвордом із порожніми клітинками, але без визначення слів. Отже, треба було так заповнити клітинки, щоб усе належно зійшлося. Але, можливо, це порівняння не досить точне. У кросворд уписуються слова, які повинні перехрещуватися на спільній для них літері. У нашій грі ми перехрещували не слова, а поняття і факти, отже, наша гра мала інші правила, яких, по суті, було три.
Перше правило — поняття пов'язуються одне з одним за аналогією. Нема закону, який би одразу визначав, чи є дана аналогія добра або погана, адже кожна річ із якогось погляду подібна до будь-якої іншої речі. Приклад. Картоплина асоціюється з яблуком, адже і те і те належить до рослинного світу і має круглу форму. Від яблука до змія переходимо за біблійною асоціацією. Від змія до бублика — за формальною подібністю, тоді від бублика до рятувального кола, а від нього — до купального костюма, від купання до мореплавної карти, від мореплавної карти до туалетного паперу, від туалету до спирту, від спирту до наркотиків, від наркотиків до шприца, від шприца до діри, від діри до ями, від ями до землі, від землі до картоплини.
Чудово. Згідно з другим правилом, якщо в кінцевому рахунку tout se tient , значить дана асоціація законна. Від картоплини до картоплини, tout se tient. Отже, асоціація правильна.
Третє правило: асоціації між фактами не повинні бути оригінальними, і враховувати треба лише такі асоціації, які принаймні раз, а ще краще багато разів були встановлені у минулому іншими. Тільки такі очевидні асоціації здаватимуться правдоподібними.
Хіба не це мав на увазі пан Ґарамонд: книги дияволістів не повинні говорити нічого нового, вони повинні повторювати вже сказане, а то що ж залишиться від авторитету Традиції?
Ми робили саме так. Ми нічого не вигадували, окрім розміщення окремих елементів. Так робив і Арденті, він нічого не вигадував, лише досить незграбно розмістив елементи, а що був менш освічений за нас, то елементи мав не всі.
А Вони мали всі елементи, але не мали схеми кросворду. І тут ми — ще раз — виявилися кмітливішими.
Я пам'ятаю одну фразу, яку сказала мені Лія в горах, докоряючи за те, що я встряв у паскудну гру: "Люди відчувають жадобу планів, і варто тобі натякнути на якийсь план, як вони накинуться на тебе, наче зграя вовків. Ти вигадуєш, а вони вірять. Не слід породжувати нові вигадки, їх уже й так занадто багато".
По суті, все в світі відбувається саме так. Юний Герострат страждає, бо не знає, як стати знаменитим. І ось він бачить фільм, де хирлявий хлопчина стріляє в зірку музики кантрі й стає героєм дня. Тоді, знайшовши в цьому потрібну йому формулу, він іде й стріляє у Джона Леннона.
Те саме стосується й АВК. Як мені стати поетом, якого друкують, і потрапити на сторінки енциклопедій? А Ґарамонд пояснює йому: дуже просто, треба заплатити. Раніше це ніколи не спадало АВК на думку, але оскільки план "Мануціо" існує, він бачить у ньому вихід для себе. АВК переконаний, що про видавництво "Мануціо" він мріяв із самого дитинства, лише не знав, що воно є.
Отже, ми вигадали фіктивний План, а Вони не лише взяли його за чисту монету, але й переконали себе, що вже давно до нього належать, тобто ототожнили фрагменти своїх неупорядкованих і туманних проектів з елементами нашого Плану, чітко вибудуваного згідно з неспростовною логікою аналогії, позірності, підозри.
Але якщо ви вигадуєте план, а хтось утілює його в життя, складається враження, начебто ваш План таки існує, ба більше, він таки починає існувати насправді.
З цієї хвилини ватаги дияволістів кинуться прочісувати весь світ у пошуках карти.
Ми запропонували карту людям, які намагалися подолати в собі глибоку фрустрацію. Яку саме? Мені це підказав останній файл Бельбо: програшу не було б, якби План існував насправді. У цій поразці нема твоєї провини. Зазнати фіаско від космічної змови не соромно. Ти не боягуз, ти — мученик.
Ти ж не скаржишся на свою смертність, на те, що стаєш здобиччю тисячі мікроорганізмів, над якими не маєш влади, ти не винен, що не можеш чіплятися ногами за гілки, що у тебе зник хвіст, що волосся і зуби у тебе не відростають, що ти губиш дорогою нейрони, що твої судини втрачають еластичність. Це все провина Заздрісних Ангелів.
Те саме слушне для щоденного життя. Візьмімо крах на біржі. Він відбувається тому, що кожен робить якийсь хибний крок, і всі хибні кроки, взяті разом, створюють паніку. Тоді той, у кого слабкі нерви, питає себе: чиїх рук це діло, кому це вигідно? І горе, якщо не знайдеш ворога, який плете змову, адже тоді винним почуватимешся ти сам. Тобто почуваючи себе винним, ти вигадуєш змову, й не одну. А щоб боротися з нею, ти повинен створити власну змову.
І чим більше чужих змов вигадуєш, щоб виправдати свою нездарність, тим більше ти до них прив'язуєшся і починаєш будувати власну змову на їхню мірку. Саме це відбувалося серед єзуїтів та беконівців, павликіан та неотамплієрів — кожен звинувачував у змові іншого. Колись Діоталлеві зауважив: "Певна річ, приписуєш іншим те, що робиш сам, а що робиш ти бридкі речі, то й інші стають бридкими. Але оскільки інші зазвичай прагнуть займатися тим самим паскудством, яким займаєшся ти, вони підігрують тобі, даючи змогу повірити, ніби вони завжди мріяли робити те, у чому ти їх звинувачуєш. Бог позбавляє зору тих, кого хоче знищити, і лишається тільки допомогти Йому в цьому".