n_35
36
36 Піднайменник — Грищка Отрєп'єв, що під ім'ям царевича Дмитрія, сина Івана ІV, царював один рік у Москві.
n_36
37
37 Лісовчики — військо польського пана Лісовського, що разом з Сапегою та іншими панами довго воював з Москвою і не бажав вивести свого війська з Московщини після підписання пакту Варшави з Москвою.
n_37
38
38 Капудан-баша — адмірал турецького флоту.
n_38
39
39 Конституція — постанова вального сойму.
n_39
40
40 Наливайко Северин — ватажок козацького повстання 1591-1593 років.
n_40
41
41 Привілей — королівський наказ, або грамота, якою король надавав певній особі якісь особливі права в нагороду за які-небудь послуги королю.
n_41
42
42 Протестація — запис, що його вписують до судових книг, докладно викладаючи порушення закону. Такий запис мав подвійну мету: по-перше, це була заява до суду, прохання притягти злочинців до права, а по-друге, оголошення незаконних вчинків, щоб знеславити злочинця в очах суспільства.
n_42
43
43 Гродський суд існував у кожному воєводстві. Його розгляду підлягали справи карні: душогубства, наїзди, гвалтування, підпали тощо; отже, запис до гродських книг визначав, що гродський суд мусить розглянути таку справу.
n_43
44
44 Трибунал — найвищий суд польської держави, який існував не в Варшаві, а в Любліні. Йому підлягали справи, вже розглянуті в гродському суді свого воєводства, коли люди, постраждалі від злочину, не задоволені вироком (касаційна інстанція).
n_44
45
45 Колегіум — шляхетська середня школа.
n_45
46
46 Овідій — римський поет І сторіччя нашої ери.
n_46
47
47 Голіаф — велетень, якого поборов єврейський цар Давид.
n_47
48
48 Лотри — перекручене латинське слово "latro" (розбійник). Так польські пани звали козаків.
n_48
49
49 Візир — найвищий урядовець турецької держави, носій султанської печатки.
n_49
50
50 Маршалок — почесна гідність, яка найближче відповідає предводителю дворянства часів царату.
n_50
51
51 Почти — магнатські військові загони, двірське військо, почет, який супроводив магната в дорозі, як охорона від наглого нападу і для пишності.
n_51
52
52 Радця — член міської ради. Обирався завжди з багатих міщан.
n_52
53
53 Ванчос — добре вистругані тонкі дошки для теслярських робіт.
n_53
54
54 Мекка — арабське місто, де поховано мусульманського пророка Магомета і куди магометани ходять на прощу.
n_54
55
55 Намазлик — килимок, який мусульмани підстелюють під себе під час молитви. Мінарети — вежі мусульманської церкви, так званої мечеті. Аллах — бог, мулла — мусульманський піп.
n_55
56
56 Кет-худа — взагалі означає хазяїн, а в татарському селі — сільського старосту.
n_56
57
57 Дідич — землевласник.
n_57
58
58 Креденець — (від франц. credence) — великий буфет з трьома двійчастими дверцятами.
n_58
59
59 Прокуратор — адвокат-юрист, не професійний оборонець на суді.
n_59
60
60 Дезуніт — той, хто не прийняв унії, тобто православний. В устах католиків того часу слово набувало образливого відтінку.
n_60
61
61 Лан — земельна міра, щось із тридцять гектарів; слово "лан" уживається, крім того, в значенні ріллі.
n_61
62
62 Віргіліуш — римський поет, автор відомої поеми "Енеїда"; на початку доби Відродження італійський поет Данте Алігієрі в своїй "Божественній комедії" описує свої блукання пеклом, де душа Віргілія супроводить його і дає йому пояснення всього, що він бачить.
n_62
63
63 Партач — ремісник, що не належав до професійної організації — цеху. Цехові розповсюджували думку, що партачі погано працюють, щоб позбавити їх замовців; згодом слово набуло значення"той, що погано робить", як його уживають і зараз.
n_63
64
64 Вендрувати — від німецького слова подорожувати. Тому що за середньовіччя міста польські були заселені німецькими ремісниками, — всі терміни, що стосуються цехового устрою, і самий цеховий уст рій був мало не копією такого ж німецького устрою. Від слова "вендрувати" і походить сучасна форма мандрувати.
n_64
65
65 Юридика — передмістя, а іноді частина міста, де жила шляхта, яка не визнавала влади магістрату, як стану нешляхетного.
n_65
66
66 Шпиталь — будинок для старих і немічних людей, де тимчасово перебували прочани.
n_66
67
67 Рочки — сесія земського суду, що розглядала справи цивільні. Такі рочки відбувалися тричі на рік: у січні, після польського свята трьох королів, так звані трикрульські, троїцькі та михайлівські — після католицького свята Михайла, 29 вересня. Кожні рочки тривали два-три тижні.
n_67
68
68 Антоній Грекович — намісник митрополита Йосипа Рутського, що перейшов до унії. За часів Сагайдачного точилася запекла боротьба між уніатами й православними. Унія — це спроба об'єднати обидві ворожі церкви (римську та грецьку), залишаючи непорушеною православну відправу та догматику, але з умовою, щоб вони визнали над собою владу римського папи. Така унія була передусім корисна римській церкві, бо тоді до неї переходили незліченні скарби, маєтки та підданці православних монастирів, церков і парафій, а з другого боку, шляхті як класу визискувачів, бо католицьке духовенство допомагало їй проводити в життя покріпачення селянства. Проте унія була невигідна старшині й дрібному православному духовенству, відбираючи у перших одну десяту прибутків на користь Риму, а у других — парафії. Між духовенством православним і католицько-уніатським точилася боротьба за право визискувати парафіян та за монастирські маєтки. Православні спиралися на селянство й козацтво, звідси й оригінальні поняття тих часів — "хлопська віра", себто православна, і "панська віра", тобто католицька. Єпископи мало не всі самохіть перейшли до унії, щоб зберегти за собою від шляхетського наступу свої маєтки й кошти.
n_68
69
69 Йосип Рутський — київський митрополит, уніат, один з найзапекліших проводирів унії. Плетенецький чимало разів позивався з ним, полемізував і навіть боровся з ним збройною силою.
n_69
70
70 Кир (грецьк.). — господар, пан.
n_70
71
71 Надгробок Острозького зберігається й досі в головній лаврській церкві. Коштом Острозького надруковано слов'янську біблію і чимало книжок наукового, релігійного та полемічного змісту.
n_71
72
72 Папежники — католики, прибічники папи римського.