Царедворець, який чекає ласки від свого князя, дуже засмутився б, якби князь поставився до нього так, як бог до мене, а мені було байдужісінько. Я мала все, що потрібно: здоров'я, різні придоби; якщо подобаються богові мої молитви — добре, а як ні, то я вважала, що як слід виконала свій обов'язок перед ним, і годі.
Я, звичайно, не мала себе на увазі, але така вже була моя душа. Проте вже наближались події, що мали змінити і очистити мої думки.
Прийшла весна, і Нарцис одного разу несподівано, не заповістившись, завітав до мене, коли я була зовсім сама в домі. Тепер він прийшов як мій милодан і запитав мене, чи віддам я йому своє серце, а коли дістане високу посаду і добру платню, то й руку.
Правда, його вже прийняли у нас на службу, але спочатку відсували скорше назад, аніж просували вперед, боячись його честолюбства, і тримали на маленькій платні, бо він мав власні достатки.
При всій своїй прихильності до нього, я знала, що він не така людина, з якою можна говорити цілком одверто. Тому я стримайа себе і відіслала його до батька, у згоді якого він, здається, не сумнівався, але хотів спершу дістати мою згоду. Нарешті я сказала "так", конче поставивши умовою згоду моїх батьків.
Тоді він формально поговорив з ними. Вони виявили своє задоволення, дали свою згоду, хай лише дочекається підвищення по службі. Повідомили про це сестер і тіток, наказавши їм найсуворіше тримати все в таємниці.
Ось так він тепер із милодана став нареченим. Різниця між ними виявилась дуже велика. Якби хто зумів перетворити милоданів усіх доброчесних дівчат на наречених, то вчинив би цим величезне добродійство для всієї жіночої статі, хоч би справа й не завжди кінчалась одруженням. Кохання між двома особами від цього не зменшується, лише стає розумніше. Незчисленні дрібні дурощі, кокетування, примхи одразу відпадають. Коли наречений скаже, що ми йому більше подобаємось у ранковому чепчикові, аніж з найкращою зачіскою, то розсудлива дівчина одразу стане байдужою до фризури, і нема нічого при-роднішого, як те, що в нього солідний смак і що він воліє мати в домі добру господиню, аніж виводити в світ вичепурену ляльку. Так воно буває скрізь і завжди.
Якщо такій дівчині при цьому пощастить, що жених її буде розумний і знаючий, то вона навчиться більше, ніж їй дати можуть вищі школи і різні заграниці. Вона не тільки радо засвоює всі знання, які він їй дає, але намагається все далі йти таким шляхом. Кохання робить можливим багато неможливого і нарешті розвиває у жіночої статі таку потрібну і приналежну їй покірливість. Жених не наказує як чоловік, він лише просить, а його кохана намагається прикмітити, чого він бажає, і попередити його бажання.
Так досвід навчив мене того, без чого я сама не могла обійтись. Я була щаслива, справді-таки щаслива, як тільки можна бути на цьому світі, себто недовгий час.
Пройшло літечко в цих тихих радощах. Я не мала від Нарциса і найменшої прикрості, він ставав мені все ми-іішіїй, я щирим серцем горнулась до нього. Він це добре шав і вмів шанувати. А тим часом з незначних дрібниць Щось таке сплелось, що непомітно зіпсувало наші взаємини.
Нарцис обіходився зі мною як жених, але ніколи не наважувався побажати того, що для нас було ще заборонене. Однак про межі доброчесності і моральності ми були різної думки. Я хотіла бути спокійна і не дозволяла жодної вільності, про яку не могли б знати всі. Він, звикнувши до лагоминок, вважав, що ця дієта занадто сувора, і тут завжди входив у суперечності з самим собою: хвалив мою стриманість і намагався зламати мою непохитність.
Тут я знову згадала те "серйозне", про яке говорив мій учитель, а також і засіб, який тоді проти цього вживала, і знову щиріше вдалася до бога. Він дарував мені такого милого жениха, і за це я була йому вдячна. Земне кохання навіть зосередило мій дух і зворушило його, і моє ставлення до бога не суперечило цьому. Цілком природно, я скаржилась йому на те, чого боялася, не помічаючи, що сама і бажаю, і прагну того, що мене лякає. Я вважала себе за дуже сильну і не молилася: "Не введи мене в спокусу". Від спокуси думки мої були ще далеко.
У цій порожній фальші власної чесноти я насмілювалась з'являтися перед богом. Він не відштовхував мене. Найменше поривання до нього залишало в душі моїй лагідне розчулення, яке заохочувало мене раз у раз до нього звертатися.
Цілий світ без Нарциса здавався мені мертвий, ніщо, крім нього, не приваблювало мене. Навіть у вбранні кохалася я тільки з одною метою: сподобатись йому. Коли я знала, що він не бачить мене, то була байдужа до вбрання. Я залюбки танцювала, та коли його не було, то мені здавалось, що цих рухів я терпіти не можу. До одного бучного свята, на якому його не було, я не могла ні придумати нового вбрання, ні перекроїти навіть старе по-модному. Всі були для мене однакові, або, краще сказати, всі мені сприкрились. Я думала, що найкраще буде цей вечір просидіти зі старшими особами при якійсь грі, хоч раніше я не мала до цього й найменшої охоти, і коли один давній добрий приятель покепкував з цього, то я чи не вперше усміхнулася за весь вечір. Так бувало і на прогулянках, і на всіх спільних розвагах, які лише можна собі уявити.
Я вибрала його одного
І більш не прагнула нічого,
Як наші душі поріднить.
Я частенько бувала в товаристві самотня, і повна самотність була для мене здебільшого найприємніша. Але мій діяльний дух не міг ні спати, ні мріяти. Я відчувала, я думала і помаленьку набула здібності розмовляти з богом про свої почуття і думки. Тоді в душі моїй виникли почуття іншого роду, хоч вони й не суперечили першим. Бо моє кохання до Нарциса відповідало загальному плану світостворення і ніде не порушувало моїх обов'язків. Ці почуття не перечили одне одному, а проте були безмежно відмінні. Нарцис — ось єдиний образ, що стояв передо мною, на якому зосередилось усе моє кохання. Друге ж почуття не стосувалось до жодного образу і було невимовно солодке. Тепер його вже немає в мене і ніколи не може бути.
Мій коханий, що взагалі знав усі мої таємниці, про це не відав нічого. Невдовзі я помітила, що й думки в нього інші. Він часом давав мені твори, які всіма засобами заперечували геть усе, що можна було назвати зв'язком із пезримим. Я читала ті книжки, бо вони були від нього, але наскінчу в моїй голові не лишалося жодного слова з того, що там було написано.