Тітонько, чао!
Як я зрозумів, у Києві життя б'є ключем і все по голові. І сенс існування в тому, щоб перепало не тобі, а сусідові. По-доброму вам заздрю. У нас все інакше, особливо в лікарні. Якось передавали по радіо концерт-загадку і задали питання "А хто написав цю оперу ?" Мій сусіда-латиш одразу обхопив голову руками і заходив узад-вперед по палаті, голосно повторюючи "справді, хто б це міг написати ?" Потім опустився на ліжко і став пильно дивитися на тайгу за парканом. Підвівся, підійшов до мене: "Ти не знаєш ?"Довго ходив по кімнаті, зрідка бурмочучи: "Дев Толстой — письменник, Чехов — також. Хто ж тоді її написав?" Зрештою, він радісно всміхнувся, і, неначе його пропозиція повинна була ощасливити більшу частину людства, бадьоро сказав: "Нуте, всі разом думати,-хто автор оперки ? Це ж цікаво, товариші!" Його ентузіазм пробудив зацікавлення історією музики ще в одного зека. Той простодушно назвав Мусліма Магомаєва, судячи з усього, єдине ім 'я, відоме йому із світу музики. Така гіпотеза не могла не викликати відповідної реакції у мене, і я висловився в тому дусі, що це опера-капусняк, до якої увійшли пісні створені Бабаджаняном і Полем Робсоном, а також балет "Чорне золото" Гомоляки. Останнього я назвав, підштовхуваний почуттям національної чванливості. Але доста про життя особливо небезпечних державних злочинців. Алочко, дуже шкодую, що не вдалося нам побачитись. Так хотів подякувати тобі за піклування і турботи. Я часто не знаходив часу бути з тобою приємнішим і лагіднішим небожем. Друзям, роботі, розвагам і майже ніколи тобі. Мама розповідала, яка ти в нас рибонька, я так розчулився — цілий стрес. З великим задоволенням читаю твої листи, часто й друзям. Тут новини побутового характеру — на вагу золота. Всякі плітки, анекдоти смакуються. Переказуй їх подеколи. Тітонько, на фото ти — суперстар. Як сказав один хлопець: "Феміна, 66
умм! Познайом". Я сказав: "Січас". Цілий вечір потому йшли паломники, просили глянуть. Я подумував був за показ уже й гроші брати. Але менш хижі почуття перемогли і я обмежився усним перерахуванням твоїх доброчинств, а заразом вихвалянням нашої родини. Замов побільше цих фоток. Такий французький стиль, топ cher, пальчики оближеш. Твій лист часу побачення до мене не дійшов, бо в ньому виявлено умовності. Треба писати без умовностей, по-солдатському. Конверти й марки підібрані з артистичним смаком — завжди відчутна тітоньчина інтелігентність. Я тут їх переглядаю й переглядаю. Надішли мені, будь ласка, ще поштових листівок. Їх треба більше. Які нові фільми закордонні бачила ? Велике вітання і подяку за теплі слова Ніні. Її душевна щедрість мене просто вразила. Якщо маєш змогу, пошукай тексти англійських пісень Тома Джонса (Ділайла, Грін грас оф хоум), із фільму "Серенада сонячної долини". В цьому може допомогти Брова. Але якщо нема, то не треба. Не хочу, щоб ти для моїх забаганок ганяла. При нагоді розпитай. А ні, то ні. Ага,, ще слова пісні Рибчинського "Заручена". Поспівую здебільшого народне. А хочеться й чогось космополітичного. Ну, поки що все. Пиши, як відпочинок. Небіж.
Писано рукою власною. 5 сторінок.
Урал. 14/VII-74
Кращій з матерів, котрих я будь-коли бачив (Петрарка)
Рідна мамочко!
Скільки я про тебе думав за цей час! Повір — без твоєї присутності не було жодного дня. Тюрма і табір не ті місця, де повинно б згадуватися ім'я моєї матері. Але нам призначено пройти і це випробування. Я часто бачив сни з тобою, дуже хотів поділитися враженням від творів Достоєвського та Хемінгуея, ну й, звісно, після того, як надсадно вимагалось: розкажи все, розкайся. На Короленка, 33 я пригадував дитинство, скільки витерпіла ти... Це найжахливіше бачити, як глумляться над найріднішим тобі і не могти нічого вдіяти. Не мати змоги нічого вдіяти. Я бачив очиці садиста, що впивається власною жорстокістю, що топче твою гідність із всілякими гарними словами про обов'язок, закон etc.
Моральні тортури чи не набагато менш болючі, аніж фізичні. Пам'ятаєш, батько рідко мене бив. Але чому я весь час рознервовувався й плакав, коли він вів зі мною виховні бесіди ?А коли ти прибігала додому і схвильована питала: "Що з тобою, Валерка ?" — він завжди поспішав вставити: "Я його й пальцем не торкнув". Світ удосконалюється. Зовсім не обов'язково бити. Тепер і я не плачу під час душеспасенних розмов, коли до тебе лізуть з міркуваннями печерної людини (ти ситий, вдягнений, що ще треба). Тільки внутрішньо мені дуже боляче.
Хоча тебе не було поруч, я ніколи не залишався сам на сам з бідою. Біоструми чи якісь інші сили давали відчути: там мамуся, там ти, хто найбільше хвилюється замене. Це допомагало й розслабляло. Знаю, що ти весь час в русі, в боротьбі за мене. Знаю, що, як бия тобі не погрожував, ти не відступишся, не припиниш. Але, мамо, заклинаю: не треба ні принижень, ні згадок про листи. Пам'ятай, останнє слово за мною. І я, безперечно, зроблю так, як сказав. Трохи про здоров'я. П'ю 5-НОК та шипшину. Потроху оклигую. Зараз на Уралі спекота — майже південна. Приємно не мерзнути. Хлопець дав сухого молока, то я вживаю щодня по тому горняті, що ти передала. Після твого від' їзду почував себе добре. Але знову якась мінікриза. В мене почастилися сечовиділення, здається гіпоізостенурія. Потім болить серце, а раніше такого не бувало. Чи не взаємопов'язано це ? Проконсультуйся при нагоді. Хоча загалом почуваю себе незле. Пишу, як завжди, або так, як є, або нічого. Зараз лежу й потроху читаю. Дуже раджу знайти роман Ю. Трифонова "Нетерпение" (жур. "Новый мир" № 3-5 за 1973 р.). Зверни увагу на обставини, пов'язані з Тришкою Гольденбергом. Боже милосердний, їхній підлоті нема краю. Одержав твого листа, писаного в поїзді. Молодца, Ляксандр Василич! Лікар мені сказав, що ти написала і йому. Цікаво, що відповість ? Е-хе-хе! Збирався написати тобі суцільну лірику, а вийшло "слово, моя ти єдиная". Видно, тяжко звідси писати без емоцій.
Твій син.
Кармен, привіт!* Ти не згоріла там дощенту в пожежі кохання ?А твій Хосе, скільки в нього двійок і чи перейшов він взагалі до наступного класу? М-да, пристрасті згубили не одну жінку. Ну а він же що ? Теж серйозно ? А може, відкладете шлюб трохи, най он постаріє? Місяць-два почуття не пригасять, а грошей на майбутнє трохи назбираєте. На сніданках, кіно