14(1) січня Новий рік 18(5) січня Голодна Кутя сніг ішов 19(6) січня Хрещення до третьої години ясно а після третьої похмуро вночі йшов сніг проти Хрещення на вечір туман 24(11) січня Вітусі день народження 26(13) січня Козиренкової Ніни Наташі рік 27(14) січня поїхали Толя з своїми і Тамара приїжджала 2(20) лютого Валя приїхала
3(21) лютого Валя поїхала
5(23) лютого розтав сніг цілий день дощ 6(24) лютого два роки Іванові Маляренкові 7(25) лютого дощ ввечері
8(26) лютого всю ніч дощ вдень дощ 15(2) лютого Стрітення похмуро 28(15) лютого рік як померла баба Тофаниха 2(17) березня отелилась корова у Колі Настя Хрипачка померла 3(18) березня Настю хоронили 8(23) березня сина Марининого Костиного свайба 10(25) березня пройшло два тижні посту
12(27) березня померла Настя 1 березня мій день народження сімдесят один
нас стріляють"; а за кладовищем теж стрілянина; з автоматів стріляють; крик "за Родіну, за Сталіна"; ну, чоловіки кричать "втікайте"; і вони через город Гані німецької та через другу дорогу та до Наді у двір; а там льох; не льох, а яма глибока з картоплею і зверху солом'яний дах; вони як почали туди летіти, як галушки; хто по драбині, а хто й так; а в неї ще ж і дитина під боком; "мамо, мамо, що це"; "дочко, війна"; ну й сидять вже в ямі; вона така страшна ця яма; візьме та як увернеться ця земля на них; якась кругла ця яма, як діжа; ще й пічури з усіх боків; шум над ними; коли з гармати гряк, потім знов бабах-бах; сидять; і з ними Марко, хазяїн цеї ями; і жінка Оляна, і Надя, їхня братова; така ж приїжджа, як і вона; каже вона "Марко, вилазьте, подивіться, що там"; Оляна ж як закричить "що, ти хочеш, щоб мого Марка вбили"; а з гармати бабах, бах, бах; аж каганець тухне; і земля, як дощ, сиплеться по них; Оляна іще кричить "сама лізь, як хочеш"; "й полізу"; донька й собі в крик "і я, мам"; думає, нехай лізе; як помирати, то разом; ну, лізе вгору, а ляда дощана над головою, закрита; й вона боялася зовсім відкрити; а так, просунула трохи голову, далі плечі; ляда трохи піднялася; а вона далі просовується; і ляда вже по спині її тисне; а тут ще й двері із соломи; вона до них потягнулась, відкриває помаленьку; а воно знов гряк-гряк; тільки голову простромила — ох, мамочко; її побачив содат, і вона як злякається; бо ж знала своїх військових, ті були з петлицями; а це, дивиться, з погонами; "ви што сдєсь дєлаєтє"; "які це б'ють"; "вот б'ють наші, а вот фріц проклятий"; бачить вона, троє поранених качається на подвір'ї, і в хатині двері розчинені на обоє дверей; "що там таке" кричить Марко з ями "до кого ти там говориш"; "наші тут, наші; ваша хата відкрита"; "злазь, ізлазь, я подивлюся"; стягнув її і її дочку, поліз; а Оляна хреститься "Марко, що там"; "ой, Оляно, наша хата горить"; Оляна знов хрести почала класти на груди та приплакувати "а там мука закопана, а там одежа закопана; все ж погорить, Марко"; сестра її тільки в куточку, бідна, зігнулася, сидить, головою киває; дитину до себе пригорнула; Оляна скупа була, нічого не давала; а тепер і те добро пропаде; а вона в крик "злазьте, я вилізу, бо тут ще подушимося"; "Марко, горить?" Оляна своєї; "ні, дірку пробило, задиміло і не горить"; "тікайте, я вилізу" крикнула знов і, як буря, її вгору піднесло, а за нею й донька; а там позгиналися і на дорогу, та в Ганнин город; тепер уже не страшно; солдати свої і офіцери; навпроти лейтенант на коні; кричить "куди, назад"; та куди там назад; вона ж до своїх, до свеї хати; біля хати побачила за купою
соломи стоять кулемети, хата відчинена; на порозі стоїть офіцер, дивиться в бінокль; вона підбігла та з радощів "хто-хто в мою хатину заліз"; "а ти кто такая"; "я хазяйка"; "так вот, хазяйка, скажі, что там на полє чєрнєєт"; подивилася; правда, там якась купка чорніє; каже "там не було нікого, але там німці є"; "а ти откуда знаєш"; "ну, бачили, як ішли, і десь ділися"; "вот что, хазяйка, уході отсюдова, сдєсь передовая"; ой, х^й що буде; нікуди вона звідси не піде; і от побачила, що таке війна; співдня і до ранку гасили, гасили; наші зайняли оборону в селі, а німець бив за село, в поле; а ввечері загорілося декілька хат, і було видно в селі; вона з хати нікуди не виходила; чотирьом солдатам зробила перев'язки; а привезли п'ятого, вона вже не змогла; в очах пожовтіло, як побачила; і опустилися руки; вийшла на поріг, стала; а з їхнього ясенка всі верхи збиті, подвір'я встелене гіллям; бідний ясенок, молоденький та високий; тоже взнав війну; попідбивали йому гілля, наче руки; а він то був і помічником; антени на нього вішали; а тепер от бачиш; поранили і тебе, наш холодочок; як наші пішли, якась наволоч почала сунути ззаду; вона ще звечора помітила на Перего-нівці, троє ходили в шкіряних пальтах; а вони вдвох з Мариною, чоловіковою двоюрідною сестрою в хаті були; ну й Лена маленька; коли й до них стукають; вони попри-чаювалися, Марина на печі, а вона з дочкою на ліжечку; Грицько її давно вчив, щоб на ліжечку не лягала, бо можуть і гранату в хату кинути, і що хочеш; а на печі хоч можна врятуватися; але вона думала, що вже наші, то чого ховатися; боїться, але підійшла до дверей і питається "хто там, чоловіка нема вдома; я не відчиню"; "відчиняй, бо вікна повибиваю"; і як бахне чимсь по шибках; а скло сповнилося зранку похмуро перед обід ясно Белу Настю хоронили
15(2) березня після обід сніг дощ 17(4) березня три тижні пройшло посту 18(5) березня померла Щербаченчиха Катерина 19(6) березня Катерину Щербаченчиху хоронили у Лени корова отелилась 24(11) березня Зіни день народження Козиренки перебралися 6(24) квітня Козиренкової Юриної Віти два рочки 7(25) квітня Благовіщення 8(26) квітня Володимировій Лілі два рочки 13(31) квітня дощ 14(1) квітня Пасха холодно і сніг і вранці вночі дощ з третьої години йшов 28(15) квітня два тижні од Пасхи пройшло Гутова Бориса син в Армію 2(19) травня Василюк Іван помер 5(22) травня од Пасхи три тижні пройшло Корнієнка Олексія син в Армію пішов я була в Новому Бузі 6(23) травня Григорія один раз зозуля кувала з третьої години невеликий дощ вітер сильний цілий день
було бемське, грубе, і розсипалося дрібненько, на руки, лице; й уже чує: кров; мусила відчиняти двері; а він зразу насеред хати та до печі "хто ще в хаті є"; вона стала й тремтить, слова сказати не може; коли Марина задки суне з печі; а він побачив, що така задниця злазить, от його й взяло; руками махає "не треба, не злазь", і сам на піч лізе; а до неї гукає, щоб лягла на ліжечко й не ворушилась, бо стріляти буде; вони з дочкою полягали, тремтять; ой, горе що вже перетерпіли; але ж думає, як звідси вибратися, бо хто його знає, що в того бандюги у голові; тихенько попросилася, чи можна вийти надвір; той дозволив; але щоб туди й назад; вона як тільки на вулиці опинилася, гайда до батька; "тату, спасайте"; "що таке"; розказала батькові, що за горе, а сама плаче, качається, бо ж там Лена маленька, ще покалічить дитину той гад; ну, батько за рушницю та до сина старшого "ходім"; а Петро каже "не піду, на халєру воно мені здалося"; тоді батько сам; він знав, як у хату зайти; бандюга ж, видно, побачив, що її довго нема, то він злий назад вернувся і на защіпку двері взяв; а батько знав, що як двері трохи штовхнути, то вони одійдуть і можна руку просунути й зняти защіпку; вскочив батько в хату, гукнув "виходь, руки вгору"; а той і не повірив, що це хтось міг влізти; розізлився, й до батька "я офіцер, ви отвічати будете"; батько з рушниці бабах, і пробило дірочку в стіні, якраз над Лениною головою; як воно тільки дитини не зачепило; вивів його батько надвір і до капітана повів; тут у селі поранених багато було; наші як німця погнали, то ранених залишили, і капітан з ними був, у руку поранений; капітан побачив їх двоє; питає "в чом дєло"; батько, так і так; а капітан каже "слухай, друг, іди, щоб я тебе більше не бачив"; той розізлився, і десь його співдня не стало, заховався; а її вже страх узяв; вона вже в ту хату не захотіла йти; послали Параску, щоб Лену забрала; "тату, я в вас буду жити, а туди не піду"; "то живи"; а той десь побачив Параску й каже "де хазяйка, веди мене до неї, куди вона втекла"; а та не довго думає, і до капітана його знов; він як побачив, що його обдурили, та в крик; Параску під зад носаком; ну, й голова сільради вже занепокоївся, питається "що тут у вас"; вона розказує, як було; голова "ходім покажеш, хто він"; і йдуть; а вона вже знала, де вони там збираються; й Параска там бувала на гульках; хата старенька, а в сіни, як у яму стрибати; "он він, красавчик" показала, а сама драла, не хотіла на очі попадати, бо ще вб'є; капітанові шкода її стало, як вона приходила, каже "слухай, іди в район і заяви"; а як у той район іти; ожереди по полях, біля дороги; хто знає, що там у них ховається; страшно; і