Гаррі киває: Бессі буде підтримувати малого — вони адже обидва темноокі Спрінгер.
— О'кей, особливої біди я не бачу. Так скільки ж ти заплатив за цей драндулет?
— Він просив чотири дев'ятсот, але я виторгував у нього за чотири двісті.
— Бог ти мій, це ж набагато більше, ніж за прейскурантом. Ти хоч в прейскурант-то заглядав? Ти знаєш що це таке?
— Звичайно, я знаю, пап, що таке цей чортів прейскурант. Справа в тому, що спортивні машини йдуть не за ціною прейскуранта, вони як антикваріат: їх на світлі стільки-то і більше не буде.
— Ти заплатив чотири двісті за "тріумф" сімдесят шостого року, коли новий коштує шість тисяч. Скільки миль вона пройшла?
— На ній їздила дівчина, а вони не заганяють машини.
— Залежить від того, яка дівчина. Я бачу на дорозі по-справжньому нахабних дівчат. Так скільки, ти кажеш, миль вона пройшла?
— Ну, в загальному, важко сказати. Цей хлопець, що поїхав на Аляску, намагався щось зробити під приладової дошкою і, по-моєму, не знав ...
— О-хо-хо! О'кей, подивимося, чи не вдасться нам збути її за оптовою ціною і списати як експеримент. Завтра я подзвоню Хорнбергеру, він ще торгує цими "тріумфи" та "МГ", може, він не в службу, а в дружбу позбавить нас від неї.
Гаррі раптом розуміє, чому коротка стрижка Нельсона не дає йому спокою: так хлопчисько виглядав в середній школі до того, як в кінці шістдесятих все пішло шкереберть, і вид сина нагадує йому про це. Він тоді ще не знав, що буде маленьким, і хотів стати подає в бейсболі, тому все літо ходив в кепі, від чого волосся над вузьким веснянкуватим особою були завжди прим'яті. І ось зараз цей костюм і краватку, зовсім як то бейсбольне кепі, виглядають символом марних надій. Очі у Нельсона заблищали, точно у нього ось-ось потечуть сльози.
— Він визволить нас від неї за собівартістю? Пап, я ж знаю, що ми можемо її продати і виручити на цьому тисячу. І потім, у нас ще дві таких.
— Ще два "тріумфу"?
— Ще дві спортивні машини там, позаду. — Тепер хлопець вже добряче наляканий: він так побілів, що повіки і вуха його здаються яскраво-червоними.
Кролик теж наляканий: не потрібні йому ці машини; але ситуація вже некерована — тепер хлопець змушений показати їх йому, а він змушений якось реагувати. Вони проходять по коридорчику повз відділу запасних частин; Нельсон крокує попереду і знімає з дошки поруч з металевими дверима в'язку ключів; потім вони виходять в величезний порожній гараж, де по неділях варто гучно тиша, — такий собі голий, перерізаний незакладеними балками танцзал, просочений теплим добротним запахом мастил і ацетилену. Нельсон відключає сигналізацію і відсуває засув на задніх дверях. Вони знову на повітрі. Далеко за річкою — Бруер, видно верх найвищої будівлі суду з бетонним орлом, що стирчить над заростями бур'янів, будяка і лаконоса в дальньому кінці майданчика, де ніхто не буває. Ця порожня частина майданчика більше, ніж слід було. Дивлячись на неї,Кролик чомусь завжди думає — "точно в Парагваї".
Своєрідним островом стоять окремо на асфальті дві спортивні машини американських марок, знятих з виробництва: "Меркурій-Кугар" сімдесят другого року — верх у нього рваний кремовий, а корпус — кольору густої блідою піни, іменованого нільським зеленим, і "Олдс-Дельта 88 Руайян "сімдесят четвертого року, багряно-червоного кольору, яким жінки в пору захоплення шпигунськими фільмами фарбували нігті. Гаррі змушений визнати, що це доблесні старі машини — все це олово і аеродинаміка мчали по Головній вулиці в повний місяць з втиснути в підлогу старої педаллю швидкості. І він каже:
— Ці поставлені на комісію або як? Я хочу сказати, ти за них ще не платив? — Він відчуває, що і не слід було говорити.
— Вони куплені, пап. Вони — наші.
— Мої?
— Чи не твої, вони належать компанії.
— А це, чорт забирай, як ти обтяпал?
— Що значить — обтяпал? Попросив Мілдред Крауст виписати чеки, а Чарлі сказав їй, що все о'кей.
— Чарлі сказав — о'кей?
— Він вважав, що ми про все домовилися. Пап, припини. Не така вже це велика закупівля. Адже вся ідея нашого підприємства — вірно? — в тому, щоб купувати машини і продавати їх з вигодою?
— Але не ці прокляті машини. У скільки ж вони обійшлися?
— Можу заприсягтися, ми заробимо шість-сім сотень на "Меркурій", а на "Олдс-дельті" ще більше. Який же ти відсталий, тато. Адже це ж всього лише гроші. Мав же я право приймати відповідальні рішення хоч в якійсь мірі, поки тебе не було, чи ні?
— Скільки?
— Скільки в точності — не пам'ятаю. Одна машина щось близько двох тисяч, а інша — вона стояла у одного торговця близько Поттсвілла, його знає Біллі, і я подумав, що треба нам мати якийсь вибір, так що мені довелося заплатити за неї дві з половиною.
— Значить, дві тисячі п'ятсот доларів.
Повільно повторюючи ці цифри, він відчув себе краще — все-таки позловтішався. Якщо він чогось недодав Нельсону, зараз син узяв своє сповна. І Гаррі знову приймається за старе:
— Значить, виклав дві тисячі п'ятсот повноцінних американських ...
Хлопчисько мало не кричить:
— Ми їх повернемо, обіцяю тобі! Це ж як антикваріат, як золото! На цьому, пап, не можна втратити.
Гаррі не може втриматися, щоб не додати:
— Чотири тисячі двісті — за цю штампування "тріумф", чотири тисячі п'ятсот ...
Хлопчисько молить:
— Дозволь мені діяти самому — я все зроблю. Я вже помістив оголошення в газеті — через два тижні вони підуть. Обіцяю тобі.
— Ти обіцяєш! Через два тижні ти будеш в коледжі.
— Ні, тат. Не буду.
— Не будеш?
— Я хочу піти з Кента, залишитися тут і працювати. — Особа перелякане, несамовите — таке біле, що веснянки різкіше виступають на шкірі і рясніють, як мушки на склі.
— Господи, тільки цього мені не вистачало, — зітхає Гаррі.
Нельсон, вражений, дивиться на нього. Він тримає в руці ключі від машини. Очі у нього застеляють сльози, нижня губа тремтить.
— Я хотів, щоб ти прокотився в "Олдс-дельті" — отримав задоволення.
Гаррі каже:
— Задоволення! А ти знаєш, скільки бензину жеруть ці машини на старій тязі? Ти думаєш, сьогодні, коли галон бензину коштує долар, комусь захочеться купити таку восьмициліндровий нікчемну махину, тільки щоб відчути, як вітер свистить у вухах? Хлопець, ти живеш в уявному світі.