— Я ж так не сказав.
— А що ж ти сказав? Повідомив мені, що все ще думаєш про цю бабу, з якої ти спав двадцять років тому, і що у вас, виявляється, є чарівна крихта.
Він кидає на Дженіс погляд і бачить, що подібності з Елізабет Тейлор вже немає і в помині: губи жорстко стиснуті і зморщилися, точно спеклися від злості. Іда Лупіно. Куди вони діваються, всі ці знамениті голлівудські стерви? У місті на перехресті, де Джексон-стріт вливається в Центральну, багато років стояв просто покажчик "стоп", але в минулому році, після того, як син мера розбив свою машину, налетівши на цей покажчик, тут поставили світлофор, який майже весь час блимає: жовтий в одну сторону, червоний — в іншу. Гаррі береться за гальмо і робить лівий поворот. Дженіс на повороті привалювати до нього, так що її рот виявляється поруч з його вухом.
— Ти просто ненормальний! — кричить вона. — Вічно ти хочеш того, чого у тебе немає, і не радієш тому, що є. Весь так і розплився при одній думці про цю неіснуючої донечці, в той час як твій справжній син від твоєї власної дружини чекає тебе зараз вдома, ти ж кажеш, що хотів би, щоб він сидів в Колорадо.
— Я дійсно цього хочу, — каже Гаррі: він готовий сказати що завгодно, лише б змінити тему розмови. — І ти не маєш рації, вважаючи, що я хочу, чого у мене немає. Мені дуже навіть подобається те, що я маю. Вся біда в тому, що починаєш боятися, як би у тебе це не відібрали.
— Ну, у всякому разі, відбирати буде не Нельсон, він від тебе нічого не вимагає, хіба що трохи любові, але і цього не отримує. Просто зрозуміти не можу, чому ти такий дивний батько.
Прагнучи закінчити суперечка до того, як вони під'їдуть до будинку матусі Спрингер, він зменшує швидкість на Джексон-стріт, де каштани і клени так переплелися, що через густий тіні здається, ніби зараз куди пізніше.
— Хлопчисько щось затаїв проти мене, — м'яко вимовляє він, щоб подивитися, що за цим піде.
Дженіс зараз знову розпалюється:
— Ти весь час так говориш, але це неправда . Він любить тебе. Або любив. — Небо там, де воно видніється крізь переплетення гілок, ще світле, і по їхніх обличчях і руках, немов метелики, ковзають відблиски. — Одне я знаю абсолютно твердо, — примхливим, але вже куди більш м'яким тоном каже вона, — я не бажаю більше чути про твою милою незаконної доньці. Це огидно.
— Я знаю.Сам не розумію, чому я про неї згадав. — Він помилився, вирішивши, що вони єдине ціле, і поділившись з нею цим баченням з тих часів, коли він був один. Помилка, властива одруженим людям.
— Огидно! — кричить Дженіс.
— Я більше ніколи не згадаю про це, — обіцяє він.
Вони згортають на Джозеф-стріт, де пожежний гідрант все ще стоїть в вицвілому від часу червоно-біло-синьому клоунському вбранні — так розфарбували його школярки три роки тому з нагоди двохсотріччя Америки. З ввічливістю, народженої нової неприязню до Дженіс, він запитує:
— Поставити машину в гараж?
— Залиш її біля ганку — вона може знадобитися Нельсону.
Вони піднімаються на ганок, і крокувати Гаррі так важко, ніби раптом зросла сила тяжіння. Вони з сином багато років тому пережили складний період — Кролик себе за це пробачив, а ось син, наскільки йому відомо, його не пробачив. Коли згорів будинок Гаррі, там загинула дівчинка на ім'я Джилл — дівчинка, яку Нельсон любив як сестру. Принаймні як сестру. Але пройшли роки, живі залатали рани, та й стільки людей, убитих хворобами, в яких винен лише один Бог, з тих пір поповнили ряди мерців, що трапилося не здається більше таким вже страшним, швидше за Кролику здається, що Джилл просто переїхала в інше місто , де безперервно зростає населення. Джилл було б зараз двадцять вісім років. Нельсону — двадцять два. Подумати тільки, який тягар провини змушений нести Господь Бог.
Вхідні двері будинку матусі Спрингер заїло, і її вдається відкрити лише ударом плеча. У вітальні темно, і до безлічі м'яких меблів додалися ще рюкзаки. На майданчику сходів варто пошарпаний картатий валізу — НЕ Нельсона. З веранди доносяться голоси. Ці голоси послаблюють силу тяжіння, гнітючу Гаррі, як би спростовують курсують в світі чутки про загальну смерті. Він йде на голоси через їдальню, потім через кухню і виходить на веранду, усвідомлюючи, що вхопив трохи лишку і тому недостатньо обережний — пролунав, обм'як і являє собою таку собі величезну рухому мішень.
Листя бука налипли на сітку, що захищає веранду. Обличчя і тіла піднімаються з алюмінієво-нейлонової меблів, точно хмари вибуху, який бачиш на екрані телевізора з вимкненим звуком. Зараз, в зрілому віці, світ все частіше і частіше постає перед Гаррі у вигляді картинок на екрані несправного телевізора — такі ж ось картинки миготять в нашому мозку перед тим, як ми засипаємо, картинки, які здаються осмисленими, поки в них не дивіться, а Вдивіться — і прокидаєшся вражений. Швидше за всіх піднялася дівчина — кучерява, досить міцна дівчисько з блискучими карими витрішкуваті очима і рубіново-червоною посмішкою з ямочками, точно скопійованій з листівок, які посилали на початку століття в Валентинів день. На дівчині бувалі джинси і щось на зразок індійської вишитої сорочки, на якій не вистачає блискіток. Її рукостискання — вологе, нервове — дивує Гаррі.
Нельсон не поспішаючи піднімається на ноги. Зазвичай, стривожене обличчя його покрито гірським засмагою, і він виглядає стрункішою, ширше в плечах. Менше схожий на цуценя, більше — на паршивого пса. Десь — в Колорадо або в Кенті — він коротко підстригся під панка, а в школі носив волосся до плечей.
— Пап, це моя приятелька — Мелані. Мій батько. І моя мати. Мам, це Мелані.
— Приємно з вами обома познайомитися, — каже дівчина, до її губ немов приклеїлася весела, яскрава посмішка, точно ці прості слова — переддень жарти, маленького циркової вистави. Ось кого вона нагадує Гаррі — цих не цілком реальних, але явно хоробрих жінок, які в цирку висять під куполом, тримаючись за щось зубами, або, зачепившись ногою за оксамитовий канат, швидко піднімаються вгору і летять крізь переливається блискітками повітря, — саме їх, хоч вона і одягнена в подобу лахміття, які нині чіпляти на себе дівчата. Дивна стіна або завіса з сліпучого світла миттєво опускається між ним і цим дівчиськом — повна відсутність інтересу, яке він пояснює добрим ставленням до сина.