У будинку його зустрічає вигук Дженіс:
— Куди ти стільки нарвав — цього на шістьох вистачить!
— А де матуся?
— У передній, дзвонить Грейс Штуля. Ні, право, вона неможлива. Я, право, думаю, у неї починається маразм. Гаррі, що ж нам робити ? ..
— Ну, лапочка, це ж її будинок, а не наш і не Нельсона.
— Ох, та Замовкни. Ніякої від тебе допомоги. — В її карих, затуманених джином очах повільно спалахує думка. — Ти не хочеш допомогти, — оголошує вона. — Тобі подобається бачити, як ми воюємо.
Вечір проходить в атмосфері приївся тріска телевізора і пригнічених образ. "Чекаю, щоб подзвонив коханий ..." Матуся Спрингер, будьте ласкаві розділити з ними за кухонним столом трапезу, що складалася з грибного супу в грудках, який розігріла Дженіс, і холодного ростбіфа, покрити легкої потом після надмірного перебування в холодильнику, а також всього цього салату, який він нарвав, видаляється наверх, в свою кімнату і так рішуче зачинив за собою двері, що, напевно, звук долинув до того будинку, де живуть чоловікоподібні баби. Кілька машин в пошуках "гарячих штучок" повільно проїжджають по Джозеф-стріт — шурхіт їх шин по мокрому асфальту викликає у Гаррі і Дженіс таке відчуття, ніби вони сидять удвох на острові. До вечері вони відкоркували пляшку галло-шаблі, і Дженіс раз у раз вислизає на кухню, щоб підлити собі,так що на десяту годину її починає похитувати, чого Гаррі ненавидить. Він прощає людям багато гріхів, але терпіти не може відсутності координації — це корінь усіх зол, так він вважає, бо без координації не може бути порядку, взаємозв'язку. В такому стані Дженіс вдаряється об косяки, проходячи в двері, і ставить келих на ручку дивана так, що з нього на волохату сіру оббивку вилітає великий прозорий мову рідини. Вони дивляться до кінця "Зоряні війни" і чималий шматок "Тури любові", щоб зрозуміти, що в це плавання вирушати не варто. Коли вона в черговий раз піднімається, щоб наповнити свій келих, він перемикає телевізор на бейсбол — грають "Філадельфія" ... "Експо" не дає "філадельфійців" закинути більше одного м'яча — просто неймовірно, яка у них величезна сила. У новинах показують заворушення через бензину в Левіттаун:летять пивні пляшки, заправлені бензином; пляшки вибухають — таке враження, що дивишся старі фільми про війну у В'єтнамі, але відбувається це в Левіттаун, зовсім поруч, на північ від Філадельфії. Показують страйкуючого водія вантажівки, який тримає плакат зі словами: "ШЕЛЛ" НА МИЛО. А в іншу сторону від Філадельфії — на Три-Майл-Айленд — виявили витік радіоактивних нейтронів. Погода завтра, схоже, буде хорошою, оскільки широкий фронт високого тиску продовжує рухатися з району Скелястих гір на схід, до Мена. А тепер пора і спати.А в іншу сторону від Філадельфії — на Три-Майл-Айленд — виявили витік радіоактивних нейтронів. Погода завтра, схоже, буде хорошою, оскільки широкий фронт високого тиску продовжує рухатися з району Скелястих гір на схід, до Мена. А тепер пора і спати.А в іншу сторону від Філадельфії — на Три-Майл-Айленд — виявили витік радіоактивних нейтронів. Погода завтра, схоже, буде хорошою, оскільки широкий фронт високого тиску продовжує рухатися з району Скелястих гір на схід, до Мена. А тепер пора і спати.
Гаррі нітрохи не сумнівається — він це знає з досвіду вже стільки років, — що ввечері після бою з матінкою і зловживань алкоголем Дженіс потребують любові. Перші десять років їх шлюбу йому було з нею важкувато — вона багато чого не знала і навіть не бажала знати, а це якраз тоді і займало думки Кролика, але після її роману з Чарлі Ставросом, коли вона розкрилася одночасно з польотом на Місяць, а час було таке, що ніяких бар'єрів, так і смерть, потихеньку вгризається в тіло, змусила Дженіс зрозуміти, що не такий вже вона безцінний посудину і що немає на світі надлюдини, заради якого варто було б себе берегти. Гаррі вже не на що скаржитися. Власне, скарги по цій частині тепер були у неї. Десь на початку правління Картера його інтерес до ліжка, який до того часу був незмінним, почав спадати,а тепер у нього з'явилася справжня невпевненість в собі. Він звинувачує в цьому гроші — то, що він нарешті став жити в достатку і достатку, а крім того, гроші, що лежать без руху в банку, весь час зменшуються, і він постійно думає, як тут бути, та й багато іншого крутиться в думках : "Філадельфія", небіжчики і гольф. Він пристрасно захопився цією грою, з тих пір, як вступив в клуб "Летючий орел", проте майстерність його не покращується — в усякому разі, чіткість і сила, з якими скорочуються його м'язи, радують не більш, ніж в ті перші рази, коли він вдало відбивав м'яч. Ось так і в житті — її протягом не можна форсувати, а рушійний нею принцип надовго не визначити. "Руки як мотузки", — іноді говорить він собі і вельми процвітає виправити це, а коли не виходить, каже: "Скинь вагу". Або: "Не махай руками, як курка крилами". або:"Тримай під кутом", — маючи на увазі кут між ключкою і рукою, коли згинати зап'ястя. Іноді він думає, що вся справа в руках, а потім — що вся справа в плечах і навіть в колінах. Коли треба згинати коліна — ось тут він не вміє зробити це вчасно. У баскетболі все виходило якось само собою. Якби ти йшов по вулиці тим манером, яким грають в гольф, ти впав би на бруківку. Однак, коли він завдає прямого удару або тихенько посилає м'яч, це сповнює його такого задоволення, яке він раніше відчував, думаючи про жінок, уявляючи собі, що було б, якби опинитися з однією з них наодинці на острові.У баскетболі все виходило якось само собою. Якби ти йшов по вулиці тим манером, яким грають в гольф, ти впав би на бруківку. Однак, коли він завдає прямого удару або тихенько посилає м'яч, це сповнює його такого задоволення, яке він раніше відчував, думаючи про жінок, уявляючи собі, що було б, якби опинитися з однією з них наодинці на острові.У баскетболі все виходило якось само собою. Якби ти йшов по вулиці тим манером, яким грають в гольф, ти впав би на бруківку. Однак, коли він завдає прямого удару або тихенько посилає м'яч, це сповнює його такого задоволення, яке він раніше відчував, думаючи про жінок, уявляючи собі, що було б, якби опинитися з однією з них наодинці на острові.