Алк з несподіванки шарпнувся, потім оговтався і, не поспішаючи, підійшов до екрана. "Поінформували, значить, без мене, — думав Алк, — ну, що ж, може, це й краще..." Дихав важко, серце колотилось, і це, мабуть, помітив Нескуба, що пильно дивився на нього з екрана.
— Що з вами, Алче? Не бачу бойового запалу.
— Буде запал, буде... — відповів Алк.
— То коли?
— Чим швидше, тим краще, — видихнув Алк.
— Тоді давайте почнемо сьогодні. Я думаю — у малому спортзалі, не заперечуєте?
— У малому? Не вистачить місць...
— Гадаєте, буде стільки болільників? — усміхнувся капітан. — Ну, що ж, підходьте, порадимось з арбітром. Я на вас чекаю!
Кров шугнула в скроні, Алк з роззявленим ротом дивився, як тьмяніло зображення капітана. "Болільники, арбітр... Це ж він про шаховий матч! А я... Ну, зажди, я за тебе візьмусь..."
Матч на першість "Вікінга", особливо після нічийного рахунку (12 : 12), привернув увагу чи не всіх вільних від вахти. Тринадцяте очко! Для кого ж це число виявиться щасливим? Місця в залі були зайняті задовго до початку. Тут стояв глухий гомін — люди вже давно не збиралися разом, і зараз панувало нервове збудження. Говорилося про що завгодно, тільки не про гравітаційні пута, які скували корабель. Усі наче змовились — жодного слова про це! Чи таки справді шаховий двобій цілком заполонив думки?
Ось дві молодиці — тендітна брюнетка і блондинка спортивного типу — розмовляють, час від часу позираючи навколо:
— Ти часто прогулюєшся з отим інженером, — каже з прихованою заздрістю брюнетка. — Що ти в ньому знайшла?
Блондинка знизує плечима:
— З ним легко, і час минає швидко — як на крилах летить. — Вона усміхається, і хлопчакувате її обличчя, освітлене усмішкою, стає милим, симпатичним. — Розумієш, він увесь час розмовляє сам. Запитує і відповідає. А я тільки слухаю, та й то не все. Якщо нецікаво, то думаю про своє. Але здебільшого його монологи цікаві.
— А мій поки підбере слово, — зітхнула чорнявка, — то й паста з хлорели може скиснути.
— Не знаю, в чім тут секрет, а зі мною всі балакучі, навіть Алк.
— Ну, цей найохочіше розмовляє з Еолою... Хоча останнім часом... Ти як вважаєш, хто з них має рацію — Алк чи Нескуба?
— Хоча б і Алк, а я все одно за капітана! — щось зухвале зблиснуло в очах блондинки.
— Логіка... — скривила губи чорнявка.
— Доброта — ось моя логіка!
— Ну, знаєш... Так можна скотитися...
Білява нічого не сказала, тільки блиснула очима. Подруги відхилились одна від одної, сіли рівно й надовго замовкли.
Чоловіки не зводили очей з демонстраційного табло, на якому електронний промінь миттю висвітлював кожну зміну в розташуванні фігур. Події на шахівниці розвивалися бурхливо. Спочатку ініціатива була в Нескуби, та поступово Алкові вдалося вирівняти гру, а згодом розпочати активні дії. Тепер більшість знавців перевагу віддавала чорним, якими командував Алк,— може, через невдале розташування білого ферзя на g7.
Хтось упівголоса сказав:
— Хоча білі мають зайвого пішака, але позиція...
— Боротьба гігантів!
— Не треба було брати пішака на g7. Зараз чорна тура нападе на ферзя — і капець.
— Але ж хід білих.
— Ну то й що?
— Ферзь може взяти ще одного пішака — на h7.
— Ну, тоді зовсім... Атака чорних буде невідпорна.
Рука сама шарпнулася до тури, але Нескуба вчасно схаменувся і зупинив її за кілька сантиметрів од фігури. "Не смій! — наказав собі. — Втрата темпу!!" Рукою, що на мить зависла в повітрі, потер чоло. Відчув, як з глибини єства напливає острах, думки розлітаються, як листя на вітрі. Вгамуйся, опануй емоції... Потрібна ясність думки...
Нескуба нахмурив брови і знову почав аналізувати позицію. Часу в нього було обмаль, та якщо дисциплінувати думку... А думки з'являлися самовільно, і важко їх погамувати. Так, часу все менше й менше... А що таке час? Черговість подій, ситуацій, станів?.. От зроблю хід, і стан зміниться, з'явиться цілком інша ситуація. Калейдоскоп: від одного поруху змінюється вся картина. "Вікінг" потрапив у гравітаційний тунель, і от маємо... А годинник цокає, клацає, стріляє... Який же хід зробити? Мабуть, таки треба підтягувати ферзя до центру подій... Але ти чомусь вагаєшся? Що ж ти за капітан, якщо не можеш перебороти страх?
Нескуба почав подумки картати себе, і це було певною прикметою мобілізації душевних сил.
Алк старанно приховував свою радість — тримав, наче птаха в клітці. Хоча Нескуба тільки зсунув брови, проте ясно, що нервує... Так, так, він боїться! Ну, звичайно ж, загроза така очевидна і... невідворотна. Зараз я йому покажу... Більш не буде спати на посту!
Алка тіпало п'янке передчуття перемоги. Зиркав то на шахівницю, то на руку Нескуби, яка от-от мала зробити хід. Ну ж бо, давай, давай... Тепер уже поразки не уникнеш! Певне, піде ферзем, але це не рятує... Так і є — взявся за ферзя...
— Фh7.
Алк одразу ж відповів:
— Тg8.
Білий ферзь відійшов на h3, і цієї миті серце Алкове стрепенулося, забилося в радісному ритмі. Розгром! Алкові хотілося вигукнути це слово на весь зал, ох, як хотілося! Розгром! Та він якось мляво вимовив:
— Ну, що ж, здавайся, капітане.
Простягши міцну руку, Алк цупкими пальцями підняв туру і, взявши пішака на g2, аж засичав:
— Ш-шах!
Окинув очима на капітанове обличчя і встиг помітити, як по ньому промайнула гримаса болю. Ага, попався? Чого ж ти ще роздумуєш? Чому не капітулюєш?
Зал теж затаїв подих, ждучи, що капітан зараз потисне Алкові руку, вітаючи того з перемогою. Декого навіть дратувала безглузда його упертість. Що тут ще можна зробити, як не здатися?
Коли Алк оголосив шах, Нескуба цілком механічно взяв туру ферзем і пробубонів:
— Здаватися? Ще чого не вистачало! Поборемось...
У голосі відчувалась безнадія.
Алк поставив свою другу туру на g8. Пропав ферзь!
Нескубу аж пересмикнуло, неначе по ньому пройшов струм. Як можна опиратися без ферзя?.. Зажди, зажди, але ж ферзь гине за дві тури? І в мене зайвий пішак... А позиція... у мене ж чудова позиція! Поспішив Алк... Я ж беру з шахом!
Нескубі все стало так ясно, наче розсіявся туман. Ще не вірячи собі, окинув поглядом шахівницю. Так і є, чорні пішли на авантюру. Ну що ж, зараз буде несподівана для них розв'язка.