Входить донна Анна.
Донна Анна
Він знову тут. Мій отче, вибачайте,
Що я порушила задуму вашу.
Дон Гуан
Я мушу в вас, сеньйоро, вибачéння
Прохати. Може, я перешкоджаю
Печалі вашій вільно виливатись.
Донна Анна
Ні, отче мій, печаль моя в мені.
При вас мої благання можуть в небо
Смиренно зноситись. Прохаю також
I вас до них свій голос прилучити.
Дон Гуан
Мені молиться з вами, донно Анно!
Не годен я доручення такого.
Я не посмію грішними устами
Святу молитву вашу повторяти.
Я тільки здалека дивлюсь на вас
З побожністю, коли, схилившись тихо,
Ви чорні кучері на мармур білий
Розсиплете, — і бачиться, що тайно
На сей надгробок янгол прилетів.
В душі збентеженій я не знаходжу
Тоді молитви. Я дивуюсь німо
I думаю: щасливий той, чий мармур
Зігріто подихом її небесним
I скроплено слізьми її кохання.
Донна Анна
Які чудні слова!
Дон Гуан
Сеньйоро!
Донна Анна
Що?
Мені... забули ви...
Дон Гуан
Що недостойний
Самітник я? Що грішний голос мій
Тут не повинен гучно розтинатись?
Донна Анна
Мені здалося... Я не зрозуміла...
Дон Гуан
Ах, бачу: ви про все, про все дізнались!
Донна Анна
Про що дізналась?
Дон Гуан
Так, я не чернець...
Край ваших ніг пробачення благаю.
Донна Анна
О Боже! Встаньте, встаньте!.. Хто такий ви?
Дон Гуан
Нещасний, жертва марного чуття!
Донна Анна
О Боже мій! I тут, при цьому гробі!
Лишіть мене!..
Дон Гуан
Хвилину, донно Анно!
Одну хвилину!
Донна Анна
Що, як зайде хто!
Дон Гуан
Ні, ґрати замкнені. Одну хвилину!
Донна Анна
Ну? Що? Чого жадаєте ви?
Дон Гуан
Смерті!
О, хай край ваших ніг умру я зараз,
Хай бідний прах мій тут же поховають,
Не обік праху, милого для вас,
Не тут, не близько, далі, там де-небудь
Біля дверей, край самого порога.
Щоб каменя мого могли торкнутись
Ви легкою ногою чи убранням,
Коли сюди, на цей надгробок гордий,
Ви прийдете, щоб кучері схиляти
I лити сльози.
Донна Анна
Ви ума збулися!
Дон Гуан
Хіба бажати смерті, донно Анно,
То знак безумства? О, коли б я був
Безумцем, я б хотів живим лишитись,
Я б мав надію ніжною любов'ю
Порушити вам серце; о, якби
Я був безумцем, я б тоді всі ночі
Простоював перед балконом вашим,
Я б серенадами ваш сон тривожив,
Не став би я ховатись — навпаки,
Старався б вам потрапити на очі;
Якби я був безумцем, я б не став
Свої страждання зносити безмовно...
Донна Анна
То це ви мовчите?
Дон Гуан
Ах, донно Анно,
Це випадок, це випадково сталось,
Що вихопився я, а то моєї
Сумної таємниці ви не взнали б
Ніколи в світі...
Донна Анна
I давно мене ви
Кохаєте?
Дон Гуан
Давно чи ні — не знаю,
Але відтоді, лиш я склав ціну
Хвилинному життю, відтоді тільки
Я зрозумів, що значить слово "щастя".
Донна Анна
Ідіть собі — ви чоловік непевний.
Дон Гуан
Непевний! Чим?
Донна Анна
Я слухать вас боюсь.
Дон Гуан
Я змовкну, тільки не женіть того,
Для кого образ ваш одна відрада.
Я не таю в душі палких надій.
Нічого не жадаю, тільки вас
Я мушу бачити, коли судилось
Мені життя.
Донна Анна
Ідіть — не місце тут
Таким словам, таким безумствам... Завтра
Прийдіть до мене; і коли на Бога
Присягнетéсь поводитись зі мною
З повагою, я вас прийму, але...
Увечері, пізніш... Як повдовіла,
З того часу не бачу я нікого...
Дон Гуан
Ви янгол, донно Анно! Хай Господь
Утішить вас, як ви самі сьогодні
Утішили нещасного!..
Донна Анна
Ідіть же.
Дон Гуан
Одну хвилинку ще.
Донна Анна
Ні, треба, мабуть,
Самій піти... До того ж і моління
На ум не йде. Ви світськими річами
Мене розважили; від них вже ухо
Моє давно-давно відвикло. Завтра
Я вас прийму...
Дон Гуан
Ще вірити не смію,
Не смію щастю я свому віддатись!
Я завтра вас побачу... I не тут,
Не крадькома!
Донна Анна
Так, завтра, завтра.
Як вас зовуть?
Дон Гуан
Дієго де Кальвадо.
Донна Анна
Прощайте, дон Дієго.
(Виходить)
Дон Гуан
Лепорелло!
Лепорелло входить.
Лепорелло
Чого вам треба?
Дон Гуан
Любий Лепорелло!
Я... я щасливий! Завтра! Чуєш? "Завтра
Увечері, пізніш"! Мій Лепорелло,
Вже завтра!.. От що, приготуй мені...
Я, мов дитя, щасливий!
Лепорелло
Донна Анна
Далась на мову? Пару слів ласкавих
Вона до вас промовила, чи, може,
Її ви поблагословили?
Дон Гуан
Ні,
Мій Лепорелло, ні! Вона у себе
Побачення, побачення мені
Призначила!
Лепорелло
Невже? О вдови, вдови!
Всі ви одної вдачі.
Дон Гуан
Я щасливий!
Співати хочу, світ увесь обняти!
Лепорелло
А командор? Що скаже він про це?
Дон Гуан
Ти думаєш, він буде ревнувати?
Вже певно ні: він чоловік розумний,
I як умер, з того часу притих.
Лепорелло
Ні, ви погляньте на його статýю.
Дон Гуан
Що ж?
Лепорелло
Ніби дивиться вона на вас
I сердиться.
Дон Гуан
Іди лиш, Лепорелло,
Проси її ласкаво завітать
До мене, ні, до донни Анни завтра.
Лепорелло
Статую в гості кликати! Навіщо?
Дон Гуан
Вже ж певно не для милої розмови.
До донни Анни запроси статую
Прийти пізніш увечері і стати
Біля дверей на варті.
Лепорелло
Ну й охота
У жарти вам заходити і з ким!
Дон Гуан
Іди ж.
Лепорелло
Але...
Дон Гуан
Іди.
Лепорелло
Преславна, пишна
Статує! Пан мій, Дон Гуан, покірно
Вас просить завітати... Ні, не можу,
Їй-богу, страшно.
Дон Гуан
Тхір! Ось я тобі...
Лепорелло
Чекайте. Пан мій, Дон Гуан, вас просить
Прибути завтра ввечері пізніш
До вашої дружини в дім і стати
Біля дверей...
Статуя киває головою на знак згоди.
Ай!
Дон Гуан
Що там?
Лепорелло
Ай, ай, ай!
Ай, ай!.. Умру.
Дон Гуан
Що сталося тобі?
Лепорелло
(киваючи головою)
Статуя... ай!
Дон Гуан
Ти кланяєшся?
Лепорелло
Ні,
Не я — вона!
Дон Гуан
Що за бредню верзеш ти!
Лепорелло
Підіть самі.
Дон Гуан
Ну, от дивись, нікчемо!
(До статуї)