Калігула

Сторінка 12 з 16

Альбер Камю

ХЕРЕА. Я не розумію цього, і мені не до вподоби такі ускладнення.

КАЛІГУЛА. Звичайно, Хереа. Ти людина твереза. Ти не прагнеш нічого надзвичайного. (Заходячись реготом.) Ти хочеш жити і бути щасливим. І все!

ХЕРЕА. Вважаю, що нам краще припинити розмову.

КАЛІГУЛА. Ще ні. Трохи потерпи, гаразд? Цей доказ у мене, дивись. Мені заманулося вважати, що я не можу стратити вас без нього. Це моя думка і мій відпочинок. Ну, то дивись же, на що перетворюються докази в руках імператора.

Підносить табличку до смолоскипа. Хереа підходить ближче. Між ними смолоскип. З таблички починає капати віск,

Ти бачиш, заколотнику! Віск тане, і так само швидко, як зникає доказ, ранок невинності прокидається на твоєму обличчі. Яке, Хереа, в тебе гарне і чисте чоло. Яке добро — бути невинним, яке добро! Дивуйся моїй владі. Навіть боги не можуть повернути невинності, не покаравши перед тим. А твоєму імператорові треба тільки пломінця, щоб розгрішити й надихнути тебе. Живи далі, Хереа, будь вірним аж до кінця отим чудовим думкам, які ти виклав. Твій імператор чекає спочинку. Це його спосіб жити і бути щасливим.

Хереа вражено дивиться на Калігулу. Робить ледь помітний рух, здається, він збагнув, розкриває рота й швидко виходить. Калігула й далі тримає табличку над полум'ям і з посмішкою проводжає Хереа поглядом.

Завіса

ДІЯ ЧЕТВЕРТА Сцена 1

Сцена в півсутіні. Заходять Хереа та Сці-п і о н. Хереа йде праворуч, потім ліворуч і повертається до Сціпіона.

СЦІПІОН (із суворим виглядом). Чого ти хочеш від мене?

ХЕРЕА. Час підганяє. Ми мусимо бути непохитні в тому, що збираємось робити.

СЦІПІОН. А хто каже, що я вагаюся? ХЕРЕА. Ти не був на зборах учора. СЦІПІОН (відвертаючись). Не був, Хереа.

ХЕРЕА. Сціпіоне, я старший від тебе і не маю звички просити допомоги. Але ти мені справді потрібний. За це вбивство повинні взяти відповідальність люди поважні. Серед цих уражених амбіцією і ницим: .страхом змовників тільки у нас двох чисті думки. Я знаю, якщо ти й покинеш нас, то нічого не викажеш. Та це байдуже. Я лише хочу, щоб ти залишався з нами.

СЦІПІОН. Я розумію тебе. Але присягаюсь, я не можу.

ХЕРЕА. Отже, ти з ним?

СЦІПІОН. Ні. Не можу бути проти нього. (Пауза, потім глухо.) Якби я вбивав його, то, принаймні, моє серце було б із ним.

ХЕРЕА. Але ж він убив твого батька!

СЦІПІОН. Так, із того все почалося. Та на тому воно й скінчилося.

ХЕРЕА. Він заперечує те, що ти визнаєш. І глузує з того, що ти шануєш.

СЦІПІОН. Це правда, Хереа. Проте щось у мені нагадує його. Однаковий вогонь палить нам серце.

ХЕРЕА. Але є хвилини, коли треба вибирати. Я змусив замовкнути в собі те, що могло нагадувати його.

СЦІПІОН. Я не можу вибрати, бо страждаю не так від власних скорбот, як від його страждань. Моє горе цілком зрозуміле.

ХЕРЕА. Отже, ти вибрав, і вважаєш його правим.

СЦІПІОН (кричить). Ох! Благаю тебе, Хереа, повір: ніхто, вже ніхто ніколи не буде правим для мене.

Пауза. Вони дивляться один на одного.

ХЕРЕА (зворушено, підходячи до Сціпіона). Знай, що я ще більше ненавиджу його за те, що він зробив із тобою.

СЦІПІОН. Так, він навчив мене скрізь шукати підстави.

ХЕРЕА. Ні, Сціпіоне, він збезнадіїв тебе. А позбавити надії юну душу — злочин, який перевершує все, що він накоїв досі. Присягаюсь, тільки за це я вбив би його не вагаючись.

Прямує до виходу. Заходить Гелікон.

Сцена 2

ГЕЛІКОН. Я шукаю тебе, Хереа. Калігула влаштовує тут невелику дружню вечірку, треба, щоб ти був на ній. (Повертається до Сціпіона.) А в тобі, дурнику, нема ніякої потреби. Можеш іти.

СЦІПІОН (уже виходячи, обертається до Хереа). Хереа!

ХЕРЕА (дуже лагідно). Так, Сціпіоне.

СЦІПІОН. Спробуй зрозуміти.

ХЕРЕА (дуже лагідно). Ні, Сціпіоне.

Сціпіон і Гелікон виходять.

Сцена З

За лаштунками брязкіт зброї. 3 правого боку заходять двоє охоронців, ведучи Старого Патриція і Першого Патриц і я, які виказують усі ознаки переляку.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ (до охоронця, намагаючись говорити твердо). Зрештою, чого хочуть від нас так пізно вночі?

ОХОРОНЕЦЬ. Сідай отут. (Вказує на стільці праворуч.)

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Коли ми, як і всі інші, маємо померти, нащо стільки тяганини.

ОХОРОНЕЦЬ. Сідай отут, старий віслюче.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Сідаймо. Він нічого не знає. Це ж очевидно.

ОХОРОНЕЦЬ. Так, ясочко, це очевидно.

Виходить.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Я знав, що треба діяти швидко. Тепер на нас чекають тортури.

Сцена 4

ХЕРЕА (спокійно, сідаючи). Про що йдеться?

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ і СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (разом). Змову викрито.

ХЕРЕА. Ну, й що далі?

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (тремтячи). Будуть тортури.

ХЕРЕА (незворушно). Пригадую, як Калігула дав двадцять чотири тисячі сестерціїв злодію-рабу, що не зізнався під тортурами.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Ну, то завдаток ми вже отримали.

ХЕРЕА. Ні, але це доводить, що він любить сміливість, а ви повинні відповідати за себе. (До Старого Патриція.) Ти можеш не цокотіти зубами? Мене той цокіт жахає.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Це я...

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Досить балачок. Це ж ідеться про наше життя.

ХЕРЕА (лагідно). Ви знаєте улюблені слова Калігули?

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (мало не плаче). Так. Він їх каже катові: "Вбивай повільно, щоб він відчув смерть".

ХЕРЕА. Ні, у нього є ще дошкульніші. Після страти він позіхає і каже повагом: "А найбільше мене захоплює моя нечутливість".

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Ви чуєте?

Брязкіт зброї.

ХЕРЕА. Ці слова викривають людину слабку.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Може ти припиниш свої філософські роздуми? Мене бере жах.

В глибині сцени заходить раб, який приносить зброю і розкладає її на стільці.

ХЕРЕА (не бачить його). Принаймні визнаймо, що вплив у нього незаперечний. Він змушує думати. Він усіх змушує думати. Небезпека — ось що змушує думати. І тому його так ненавидять.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (тремтячи). Подивись.

ХЕРЕА (помітивши зброю, трохи зміненим голосом). Мабуть, ти маєш рацію.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Діяти треба було швидше. Ми задовго чекали.

ХЕРЕА. Тільки ми зрозуміли це запізно.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Та це ж безглуздя. Я не хочу вмирати.

Підводиться й хоче втекти. З'являється двоє охоронців, б'ють і силоміць утримують його. Перший Патрицій уклякає на стільці. Хереа щось каже, але нічого не чути. Раптом у глибині різко й уривчасто заграли систри та кимвали. Патриції замовкли й перезираються. За завісою в глибині, як у театрі тіней, видно Калігулу в коротенькому вбранні танцівниці, з квітами на голові: він робить кілька кумедних танцівних рухів, і світло зникає. Одразу по тому охоронець каже врочисто: "Виставу скінчено". Під час тієї сцени поза глядачами мовчки заходить К е з о н і я. Вона промовляє безбарвним голосом, і всі підскакують.