816] "Ах ви, нещасні вожді і порадники війська данаїв!
817] От доведеться вже вам од вітчизни і друзів далеко
818] Тіл ваших жиром лискучим під Троєю псів годувати!
819] Але скажи, Евріпіле-герою, годованцю Зевсів,
820] В силі затримати Гектора міць величезну ахеї
821] Чи упадуть і загинуть, його переборені списом?"
822] Відповідаючи, так Евріпіл йому ранений мовив:
823] "Жодного, паростку Зевсів, Патрокле, рятунку ахеям
824] Більше нема, — побіжать до човнів вони чорних небавом!
825] Найхоробріші вої, що досі були поміж нами,
826] При кораблях полягли, стрілою троян або списом
827] Вбиті нещадно. А сила ворожа зростає всечасно.
828] Тож порятуй мене зараз, веди до човнів чорнобоких,
829] Вийми стрілу із стегна і теплою змиєш водою
830] Чорную кров, а рану добірним посиплеш вигойним
831] Зіллям, що ти його, кажуть, навчивсь пізнавать від Ахілла,
832] Той — від Хірона, що був справедливіший серед кентаврів.
833] Що ж до своїх лікарів — Подалірія та Махаона,
834] То, як здається, із раною той десь лежить у наметі
835] І бездоганного лікаря сам потребує, а другий
836] Десь на троянській рівнині змагається з лютим Ареєм".
837] В відповідь мовив до нього Менойтів син веледужий:
838] "Що ж воно буде? І що нам робить, Евріпіле-герою?
839] Я побіжу до Ахілла відважного слово повідать,
840] Як староденний звелів мені Нестор, захисник ахеїв.
841] Але й тебе не покину самого я тут знемагати".
842] З словом цим, груди обнявши, повів він керманича лкЩ
843] Аж до намету. Служник розстелив йому шкури волові.
844] Там він лягає, й Патрокл із стегна йому гостропекуче
845] Вістря ножем вирізає і, теплою змивши водою
846] Чорную кров та коріння гіркеє руками розтерши,
847] Зілля вигойного сипле на рану й загоює зразу
848] Ввесь її біль, і рана присохла, і кров зупинилась.
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
БІЙ БІЛЯ ВАЛУ
1] Так під наметом високим Менойтів син веледужий
2] Рану тяжку Евріпілові гоїв. Аргеї й трояни
3] Лавами бились тим часом. Та вже не могли для данаїв
4] Захистом бути ні рів, ані вал, що його спорудили
5] Вздовж кораблів вони власних, широким навкруг окопавши
6] Ровом, — не склали вони багаті богам гекатомби,
7] Щоб кораблі бистрохідні і здобич із ними численну
8] Охороняли в безпеці. Були ті укріплення проти
9] Волі безсмертних збудовані, — час їм недовгий стояти.
10] Поки ще Гектор живий був, Ахілл же охоплений гнівом,
11] І незруйнованим ще залишалось Пріамове місто —
12] Доти великі ахейські вали ще мали стояти.
13] А як загинуло в січі багато троян щонайкращих
14] І між аргеїв одні полягли, а інші лишились,
15] І на десятому році зруйновано місто Пріама,
16] І в кораблях відпливли до своєї вітчизни аргеї, —
17] Поміж собою схвалили тоді Посейдон з Аполлоном
18] Вал зруйнувать, спрямувавши на нього всю силу потоків,
19] Що із ідейських вершин у море спадають глибоке —
20] Ресу і Родію з ним, також Гептапору й Каресу,
21] Греніка й далі Есепа, і води Скамандру священні,
22] І Сімоенту, де стільки щитів шкіряних і шоломів
23] В порох упало і стільки мужів — півбогів премогутніх.
24] Гирла потоків тих Феб-Аполлон позливав воєдино
25] Й всю течію дев'ять днів гнав на вал той. А Зевс безустанно
26] Дощ посилав, щоб у хвилю морську чимскоріш його змити.
27] Сам же землі потрясатель, свій в руки тризубець узявши,
28] З хвилями йшов, вириваючи ними всі валу основи,
29] Що, трудячись, із колод і каміння заклали ахеї.
30] Все він зрівняв із землею до вод Геллеспонту бурхливих,
31] Самий же берег великий він знову пісками засипав,
32] Вал зруйнувавши цілком, і знов повернув усі ріки
33] В річища, де яснохвилі їх води й раніш струмували.
34] Тож на майбутнє поклали таки Посейдон з Аполлоном
35] Так учинити. А зараз круг стін, побудованих міцно,
36] Битва кипіла шумлива, в розбиваних вежах тріщало
37] Брусся могутнє. Приборкані пугою Зевса аргеї,
38] Під кораблями глибокими збившися, ледве тримались,
39] Повні страху перед Ректором дужим, носителем жаху.
40] Він же так само в бою шаленів, до вихру подібний.
41] Наче той лев або вепр, оточений псами й ловцями,
42] Грізно стрибає навкруг, могутністю гордий своєю,
43] Ті ж оточили стіною його, свої лави зімкнувши,
44] Стали навпроти і мечуть на нього із рук безустанно
45] Гострі списи. Але не страшиться, боязні не знає
46] Серце відважне, він навіть безстрашністю сам себе губить.
47] Сміло стрибає навкруг, ловців іспитуючи мужність, —
48] Де б він не кинувсь, ловецькі ряди перед ним відступають.
49] Так же і Гектор по юрмах троян пробігав і благав їх,
50] Рів перейти спонукаючи. Та не посміли зробити
51] Й коні цього прудконогі, лиш тяжко хропли, біля краю
52] Рову того упираючись, — надто широкий, страшив їх
53] Виглядом він, — здавалося, їм його ні переїхать,
54] Ні проскочити. Кручами-бо обривався стрімкими
55] Рів той обабіч, до того ж густий частокіл понад ними
56] Гостро стирчав — його збудували синове ахеїв
57] Високо й міцно, щоб захистом був їм од воїв ворожих.
58] Через той рів провести бистрохідну свою колісницю
59] Кінь би не міг, а піхота пройти його все ж поривалась.
60] Полідамант підійшов до хороброго Гектора й мовив:
61] "Гекторе й інші троянські й союзні вожді й полководці!
62] Це божевілля — крізь рів отой коней нам гнать прудконогих!
63] Страшно-бо важко його перейти, ще й загострене кілля
64] З нього стирчить, а за ним іще й вал збудували ахеї.
65] Ні перейти неможливо той рів, ані битися в ньому
66] Кінно. Він надто вузький, і, боюсь, полягли б там всі вої.
67] В разі, ахеям замисливши лихо, їх знищити хоче
68] Зевс громовладний і поміч троянському війську подати, —
69] Дуже того я б хотів, щоб негайно це все відбулося, —
70] Хай же далеко від Аргоса згинуть безславно ахеї!
71] А як повернуть на нас вони, й відсіч дадуть, одігнавши
72] Од кораблів, і в рів заженуть нас, глибоко проритий,
73] То навіть вісник біди від стрімкої навали ахеїв