341] "Хтось, Діомеде, підходить до нас од троянського стану.
342] Чи не до наших швидких кораблів це підглядач таємний,
343] Чи із полеглих на полі він хоче озброєння зняти?
344] Даймо-но спершу йому по рівнині, нас трохи минувши,
345] Далі пройти; а потім, накинувшись разом, раптово
346] Схопим його. А як він обжене нас ногами прудкими,
347] До кораблів увесь час його будем від стану тіснити,
348] Грозячи списом, щоб він не спромігся до міста умкнути".
349] Так розмовляючи, нишком між трупів вони край дороги
350] Вдвох заховались. А він перебіг повз них, необачний.
351] А як пройшов уже стільки, як мули проходять у плузі
352] Не зупиняючись, — мул від вола-бо придатніший завжди
353] Глибоко плуга важкого тягти по неораній ниві, —
354] Кинулись слідом удвох. Він спинився був, тупіт почувши,
355] З думкою в серці, що друзі із Трої його здоганяють,
356] Щоб за наказом від Ректора в табір його завернути.
357] Ті вже — як списом докинуть — од нього були або й ближче, —
358] Раптом збагнув він, що то вороги, і кинувсь чимдужче
359] Геть утікати. Вони ж у погоню за ним подалися.
360] Наче два пси гострозубі, досвідчені в ловах,мисливських,
361] Оленя гонять чи зайця, полюючи їх безустанно
362] У лісовій гущині, і з зойками ті утікають, —
363] Так син Тідеїв удвох з Одіссеєм городоборцем,
364] Відступ Долону відрізавши, гнали його безустанно.
365] До кораблів утікаючи, мав він уже заховатись
366] Серед сторожі, коли Тідідові славна Афіна
367] Сил додала, щоб не мовив ніхто з міднозбройних ахеїв,
368] Ніби він перший Долона здолав, той-бо другим з'явився.
369] Списом своїм замахнувшись, гукнув Діомед премогутній:
370] "Стій, а то списа я кину, й тоді вже, гадаю, недовго
371] Ждати тобі від моєї руки неминучої смерті!"
372] Мовив це й списа у нього метнув він та схибив навмисно.
373] Спис пролетів гостролезий над правим плечем його й тут же
374] В землю уп'явсь. З переляку спинивсь він, щось став белькотати,
375] Дрожем охоплений весь, аж зуби йому цокотіли,
376] Зблід од перестраху. Ті ж, задихані, врешті підбігли
377] Й міцно за руки вхопили. Він, слізьми вмиваючись, мовив:
378] "Не убивайте мене! Відкуплюся. Багато в нас дома
379] Золота, міді й заліза, що так його важко кувати.
380] З радістю батько мій викуп за мене вам дасть незліченний,
381] Тільки б почув, що живий на човнах я лишився ахейських".
382] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:
383] "Будь спокійний, нехай тебе думка про смерть не бентежить.
384] Ти мені от що скажи та розказуй одверто і щиро:
385] Що ти блукаєш отут, по табору між кораблями,
386] В темряві ночі, коли усі люди давно спочивають?
387] Може, з полеглих на полі ти хочеш озброєння зняти?
388] Може, від Гектора посланий ти роздивитися потай
389] Між кораблів крутобоких? Чи власним ти посланий серцем?"
390] В відповідь мовив Долон, і коліна у нього тремтіли:
391] "Багатьма обіцянками звів мене з розуму Гектор —
392] Подарувать обіцяв колісницю, оздоблену міддю,
393] З однокопитими кіньми славетного сина Пелея
394] І наказав мені в темряві ночі, що швидко минає,
395] Близько пройти до ворожих мужів і потай розвідать —
396] Охороняють швидкі кораблі вони, як і раніше,
397] Чи, вже приборкані рук наших силою, тільки про втечу
398] Радяться поміж собою і варти нічної не хочуть
399] Більше виконувать, втоми вагою пригнічені тяжко".
400] Так, усміхнувшись, йому відповів Одіссей велемудрий:
401] "Справді-бо, серце твоє великих дарів забажало:
402] Коней баских Еакіда відважного, їх-бо несила
403] Смертним приборкати людям або запрягти в колісницю
404] Всім, крім Ахілла, якого безсмертна родила богиня.
405] Ти мені от що скажи, та розказуй одверто і щиро.
406] Гектора де ти, йдучи, залишив, поводатаря люду?
407] Де його зброя лежить бойова, де поставлено коней?
408] Де у троян вартує сторожа і де спочиває?
409] Що замишляють вони — чи тут залишатися й далі
410] Мають біля кораблів недалеко, а чи незабаром
411] В місто вернутись збираються, воїв здолавши ахейських?"
412] Відповідаючи, так промовив Долон, син Евмедів:
413] "Все це по правді тобі розкажу я одверто і щиро.
414] Скликав таємно старійшин усіх і порадників Гектор
415] Радити раду аж біля надгроб'я божистого їла,
416] Далі від шуму. А варти, якої питав ти, герою,
417] Власне, немає окремої, щоб стерегти увесь табір,
418] А при вогнях, що в потребі своїй розпалили трояни,
419] Стану пильнують вони й один одного всі окликають,
420] Щоб не заснути. Одні лиш славетні союзники їхні
421] Сплять, доручивши троянам спокою свого пильнувати,
422] Бо ні дітей поблизу, ні дружин тут їхні* немає".
423] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:
424] "Як же союзники сплять і трояни, впокірники коней, —
425] Разом чи нарізно? Все говори, щоб я знав достеменно".
426] В відповідь знову до нього промовив Долон, син Евмедів:
427] "Все це по правді тобі розкажу я одверто і щиро.
428] Понад затокою кари стоять, криволукі пеони,
429] Далі — лелеги, кавкони, за ними — пелазги божисті;
430] А біля Тімбри — лікіян загони, місян гордовитих,
431] Ще й конеборних фрігіян і далі — меонів комонних.
432] Але навіщо про кожен загін вам питати окремо?
433] Хочете ви до троянського стану пробратись таємно,
434] То он, оподаль од інших, фракійці, недавно прибулі.
435] А на чолі у них Рес, державець їх, син Ейонея.
436] Бачив чудових на вигляд я коней його величезних.
437] Снігу біліші вони, бистротою до вітру подібні;
438] Злотом і сріблом оздоблена в нього уся колісниця;
439] Ще й золотеє озброєння пишне, аж глянути любо,
440] Він із собою привіз; але не мужам смертнородним,
441] Тільки безсмертним богам те озброєння личить носити.
442] Отже, тепер мене до кораблів поведіть бистрохідних,