327] "Як ви, Енею, могли б проти божої волі високий
328] Свій Іліон врятувати? Вже бачив я, правда, як інші,
329] Силою й міццю своєю боронячи край свій, на власну
330] Мужність лише покладались, хоч воїв було небагато.
331] Вам же сам Зевс над данаями повну здобути звитягу
332] Дуже бажає. А ви тремтите і не йдете до бою".
333] Так він сказав. Дальносяжця Еней упізнав Аполлона,
334] Щойно побачив. Озвавсь він до Гектора й голосно крикнув:
335] "Гекторе й інші вожді і троян, і союзників наших!
336] Сором, як будем тікати від любих Арею ахеїв
337] До Іліона, подолані всі малодушністю злою.
338] Нині наблизивсь до мене один із богів і підтвердив —
339] Зевс, промислитель верховний, нам буде в бою оборонцем.
340] Йдім же сміліш на данаїв, щоб їм не вдалося безкарно
341] До кораблів своїх з мертвим умкнути Патрокловим тілом".
342] Так він сказав, і кинувся з шерегу, й став попереду.
343] 1 обернулись трояни та й рушили враз на ахеїв.
344] Списом ударив Еней Леокріта, що був Арісбанта
345] Сином і вірним у битвах товаришем був Лікомеда.
346] Жалем до друга пройнявсь Лікомед, Ареєві любий,
347] Став біля вбитого й, списом блискучим своїм замахнувшись,
348] Апісаона прошив Пппасіда, керманича люду,
349] Під передсердям, в печінку, й коліна у нього зомліли.
350] Із Пеонії буйнородючої в Трою прибувши,
351] Воїном кращим вважавсь він за Астеропеєм завзятим.
352] Жалем пройнявсь тоді Астеропей, Ареєві любий,
353] Кинувся він на данаїв, бажаючи битись завзято.
354] Та нічого не встиг. Щитами круг тіла Патрокла
355] Огородились вони, щетинячись грізно списами.
356] Воїв обходив Еант і давав їм належні накази.
357] Не відступать від Патрокла убитого всіх закликав він,
358] Не вириватися з лав, не битись від інших окремо,
359] А коло тіла триматися близько й боротись завзято.
360] Так їм Еант наказував, велетень, і багрянилась
361] Кров'ю земля пурпуровою, й купами падали трупи
362] Воїв троянських та силою гордих союзників вірних,
363] Як і данайських бійців, що теж не без крові боролись,
364] Тільки їх гинуло значно менше: вони-бо старались
365] Поміч подать один одному в час небезпеки лихої.
366] Так, наче полум'я, битва між ними палала. Сказати б,
367] Не залишилося більше ні сонця, ні місяця в небі —
368] Пітьма така огорнула тоді бойовище, де кращі
369] Вої стояли навкруг убитого сина Менойта.
370] Інші ж трояни та всі в наголінниках мідних ахеї
371] Билися вільно під небом ясним; навкруги променіло
372] Сонячне сяйво; ніде не видно було ні хмарини —
373] Ні над полями, ні в горах. Із перепочинками бились,
374] Стоячи одаль одні проти одних, здаля уникали
375] Стогнучих стріл. А хто посередині був, ті од битви
376] Й пітьми терпіли, і гинули там од нещадної міді
377] Вої найкращі. Тим часом двоє мужів войовничих,
378] Славні брати Фрасімед з Антілохом, ще навіть не чули,
379] Що бездоганний Патрокл загинув. Обидва вважали,
380] Що він живий і з троянами б'ється у лавах передніх.
381] Щоб від загибелі й відступу воїв своїх врятувати,
382] Здалеку бились вони, як наказував батько їх Нестор,
383] Ще їх у бій виряджаючи від кораблів чорнобоких.
384] Так цілий день вирувала між ними страшна колотнеча
385] Звади великої. Втома нестерпна і піт безупинний
386] Воям весь час і очі, й гомілки, і руки, й коліна,
387] Й ступні зісподу всім заливали, що бились над мертвим
388] Другом шляхів бойових швидкого онука Еака.
389] Так, наче шкуру велику з бика, наповнену жиром,
390] Людям своїм доручає господар як слід розтягнути,
391] Ті ж, ухопившись за неї і ставши навкруг, на всі боки
392] Тягнуть її, і з неї вологість виходить із жиром,
393] Поки від спільних зусиль поволі розтягнеться шкура.
394] Так же туди і сюди на малому просторі тягнули
395] Тіло ті й другі. Трояни його затягнуть сподівались
396] До Іліона, твердині високої, вої ж ахейські —
397] До кораблів глибодонних. Страшна колотнеча точилась
398] Круг його тіла. Ні войовничий Арей, ні Афіна
399] Бою того б не картали, хоча б на бійців і гнівились.
400] Так того дня обтяжливий труд для людей і для коней
401] Зевс розпростер над Патроклом. Тим часом Ахілл богосвітлий
402] Досі ще навіть не знав про Патроклову смертну загибель.
403] Бо аж під муром троянським точилася битва, далеко
404] Від кораблів бистрохідних. Не смерті-бо він сподівався
405] Друга свого, а думав, той дійде до брами міської
406] Й вернеться цілий-здоровий. Не сподівався й того він,
407] Щоб Іліон — чи без нього, чи й з ним — міг Патрокл зруйнувати.
408] На самоті про це часто від матері чув він своєї,
409] Що сповіщала про задуми Зевса великого потай.
410] Та про нещастя, що сталось, нічого йому не сказала
411] Мати й що має загинуть товариш його найлюбіший.
412] Ті ж, над полеглим підносячи рзтиш загострених безліч.
413] В сутичках безперестанних один проти одного бились.
414] Дехто в той час виголошував з мідянозб^ойних ахеїв:
415] "Друзі, не буде нам слави, якби ми відціль повернулись
416] До кораблів глибодонних. Нехай тут усіх нас поглине
417] Чорна земля! Для нас це краще було б набагато,
418] Ніж цього мужа, впокірникам коней троянам дозволить
419] В місто своє волокти і цим славу для себе здобути".
420] Дехто й з троян, душею могутніх, викрикував гучно:
421] "Друзі, якщо нам судьба біля цього загинути мужа
422] Разом отут, то й тоді хай із бою ніхто не тікає!"
423] Дехто вигукував так, і міцніла у кожного сила.
424] Так вони бились тоді, і підносився гуркіт залізний
425] Аж до небес мідяних крізь безплідні ефіру простори.
426] Коні ж баскі Еакіда жорстокого осторонь бою
427] Плакали, дивлячись, як їх візничий у пил подорожній
428] Впав од долоні потужної Гектора-мужозвитяжця.
429] Доблесний Автомедонт, могутнього син Діорея,
430] То батогом ляскотливим їм боки постьобував шпарко,
431] То умовляв лагідненько, то лайкою сипав крутою.
432] Коні ж не хтіли іти ні на простір ясний Геллеспонту
433] До кораблів глибодонних, ні в бій повертать до ахеїв,