12] "Паростку Зевсів, владарю людей, Менелаю Атріде!
13] Йди собі й тіло облиш, не чіпай цеї здобичі краще.
14] Жоден з троян чи союзників славних раніше од мене
15] Списом своїм у жорстокім бою не ударив Патрокла.
16] Дай же мені у троян заслужену славу здобути,
17] Щоб і тебе я не вбив, і життя не забрав би солодке".
18] В відповідь мовив із гнівом йому Менелай русокудрий:
19] "Зевсе, наш батьку! Чи ж личить зухвало отак вихвалятись!
20] Не величається силою так ані барс кровожерний,
21] Ані розлючений лев, ні кабан гостроіклий, що більше
22] Інших може пишатись могутністю дикою в грудях,
23] Як вихваляються тут Пантоя сини, списоборці.
24] Силою й юністю тішивсь недовго, проте, Гіперенор,
25] Коней впокірник, коли підійшов він і став глузувати,
26] Кажучи в вічі, що я із усього данайського війська
27] Воїн найгірший. Певен я, він не своїми ногами
28] Втішить вернувся кохану дружину й батьків своїх любих.
29] Так же позбавлю я сили й тебе, якщо ти проти мене
30] Виступив. Раджу тобі я назад відійти і сховатись
31] Серед громади. Отож не виходь проти мене, щоб лиха
32] Гіршого ще не зазнати. Мудрий дурень по шкоді".
33] Так він сказав. Не послухав Евфорб і в відповідь мовив:
34] "Сповна заплатиш тепер, Менелаю, годованцю Зевсів,
35] Ти за убитого брата, що вбивством його вихвалявся,
36] Жінку його вдовою в їх спальні навік залишивши,
37] Горя завдавши батькам невимовного й сліз безустанних.
38] Може, нещасним гіркі припинив би я сліз тих потоки,
39] Голову знявши твою і з озброєнням разом віддавши
40] В руки Пантою старому й Фронтіді його богосвітлій.
41] Хай непочатим не довго наш труд бойовий залишиться
42] Й неперевіреним — хто з нас відважний, хто втечі шукає!"
43] Мовивши так, Менелая у щит він округлий ударив.
44] Та не пробив, проте, міді: об щит його, міцно окутий,
45] Вістря зігнулось. Другим підняв тоді мідного списа
46] Славний Атрід Менелай, помолившися батькові Зевсу,
47] Хоч відступив той, а списом йому він під горлом у воло
48] Втрапив та ще й надавив, на важку покладаючись руку.
49] Вістря навиліт крізь ніжну проткнулось Евфорбову шию,
50] Тяжко він гримнув на землю, аж зброя на нім забряжчала.
51] Кров'ю намокла чуприна, на коси Харіти подібна,
52] Кучері пишні, злотом і сріблом примхливо повиті.
53] Як садівник молоду вирощує парость оливи
54] В затишнім місці, де б'є джерельна войа струмениста,
55] І зеленіє те віття, й колишеться тихо під ніжним
56] Подувом легких вітрів, і білим цвіте воно цвітом.
57] Та налетить несподівано з буйною силою вихор,
58] Вирве із грядки ту парость і кине тут же на землю.
59] Так і, сина Пантоя, славетного списом Евфорба,
60] Вбивши, Атрід Менелай почав з нього зброю знімати.
61] Наче той лев, певен сили своєї гірський вихованець,
62] Вихопить кращу корову із стада, що мирно пасеться,
63] Й спершу зламає їй карк, тримаючи міцно зубами
64] Дужими, потім розтерзані нутрощі з теплою кров'ю
65] Жадібно всі пожирає; навкруг пастухи і собаки
66] Здалеку галас великий зчиняють, але підступити
67] Ближче не хочуть вони: блідий-бо їх острах проймає.
68] Так же ні в кого з троян бажання не виникло в грудях
69] Ближче зійтися тоді у бою з Менелаєм поважним.
70] Славне озброєння зняти із сина Пантоя відразу
71] Міг би Атрід, якби Феб-Аполлон йому тут не позаздрив.
72] Гектора в бій він послав, Ареєві рівного мужа,
73] Мента прибравши подобу, кіконських бійців полководця.
74] До Пріаміда озвавшись, він слово промовив крилате:
75] "Гекторе, ти недосяжне догнать пориваєшся нині —
76] Коней баских Еакіда хороброго! Смертним-бо людям
77] Впоратись важко із ними та їх запрягать в колісницю,
78] Крім лиш Ахілла, що мати безсмертна його породила.
79] А Менелай войовничий, син мужній Атрея, тим часом.
80] Тіло Патрокла стерігши, найкращого з воїв троянських
81] Вбив Пантоща Евфорба й відваги палкої позбавив".
82] Мовив це бог, і знов до людської борні повернувся.
83] Гектору ж смуток страшний охмарнілу окрив його душу.
84] Пильно поглянув по шерегах він бойових і побачив,
85] Як той озброєння славне знімає, а цей непорушно
86] Мертвий лежить, і кров із одкритої рани струмує.
87] Виступив Гектор тоді, блискучою сяючи міддю,
88] І на весь голос гукнув, на Гефестове схожий невгасне
89] Полум'я. Крик цей гучний не пройшов повз увагу Атріда.
90] Тяжко зітхнувши, звернувсь до свого він одважного серця:
91] "Горе мені! Якщо з цим я чудовим озброєнням разом
92] Кину Патрокла, що смертю поліг задля честі моєї,
93] Чи не осудить мене, це побачивши, хтось із данаїв?
94] А як, соромлячись їх, на троян і на Гектора вийду
95] Сам я один, то ворожі мужі мене зразу оточать.
96] Лави троян-бо Гектор веде сюди шоломосяйний.
97] Тільки навіщо оцим своє миле тривожу я серце?
98] Хто проти божої волі із мужем змагатися вийде,
99] Любим для бога, лихої зазнає біди незабаром.
100] Тим-то мене не осудить за те ні один із данаїв,
101] Що перед Гектором я відступив, — бо од бога він б'ється.
102] От якби зараз Еанта знайти мені з голосом дужим,
103] Разом пішли б ми тоді, бойову спогадавши відвагу,
104] Хоч би боги й не сприяли нам, тільки б Патроклове тіло
105] Вирвати нам для Ахілла, — було б то лихо найменше".
106] Поки отак у серці і мислях своїх міркував він,
107] Лавами військо троян надійшло, їх очолював Гектор.
108] І відступив Менелай, залишивши Патроклове тіло
109] Й часто назад оглядаючись, наче той лев пишногривий,
110] Що пастухи і собаки його від кошари списами
111] Й криками геть відганяють, а серце відважне у грудях
112] Раптом холоне, і змушений він із обійстя тікати.
113] Так від Патрокла тоді відступив Менелай русокудрий.
114] Лав досягнувши своїх, він спинивсь і назад оглянувся,
115] Теламоніда Еанта очима шукаючи всюди.
116] Раптом його він побачив на лівім крилі бойовища, —
117] Товаришів підбадьорював той, укріпляючи дух їм:
118] Жахом-бо Феб-Аполлон їм наповнив серця нездоланним.