Чи у них свою владу і діячів своїх палко-ніжно-вірно люблять і ніколи у них не розчаровуються? Вони владу, а влада їхня взаємно любить свій народ. Сиріч електорат і, таким чином, існує повна гармонія? Га?
От і думаєш: а чи варто японський спосіб порятунку від нещасливої любові та запроваджувати ще й у нас? Зрештою, це небезпечно. Ну, хай вони у своїй Японії і далі люблять свою рідну владу — як кажуть, на здоровля! А раптом ми всі поспіль почнемо розчаровуватися у своїй владі та у своїх політичних — чи ще яких там? — діячах? І перестанемо їх — не доведи Господи! — любити, га? Що тоді, братове, товаришочки, пани й добродії? Усім тоді видавати лікарняні од нещасливої любові? Та де ж їх стільки набрати, лікарняних? Навіть паперу на них не настачиш. Чи тоді доведеться вивішувати оголошення: "УКРАЇНА ЗАЧИНЕНА! ВСІ ПІШЛИ НА ЛІКАРНЯНІ".
Тож боюся, що любов по-японському, як і їхня боротьба з наслідками нещасливої любові, нам не підходить. Чому? Та тому, що ми, як і раніше палко любимо рідну владу і своїх рідних вождів — навіть самозваних, яких у нас переважна більшість. Тож і не відаємо що ж таке нещаслива любов. Чи, може, ми вже той, більше не любимо свою владу та вождів від усіх партій і партійок? А тому й не потребуємо для порятунку лікарняні, так звані листки непрацездатності?
Як ви гадаєте, га? Любимо чи не любимо? Чи давайте на пелюстках ромашки — наш, праукраїнський, ще праслов’янський спосіб — поворожимо. А раптом уже не любимо? Бідна, бідна економіка України, де ж вона стільки набере лікарняних?..
СЕКС — ЯК ФОРМА СПІЛКУВАННЯ
Оскільки в Києві (та й загалом по Україні теж) ще чомусь уціліли деякі кінотеатри — із колишніх тисяч і тисяч їх позоставалися десятки і сотні — ми з дружиною одного вихідного дня вирішили...
Так, так, відвідати який-небудь — культурна програма! — із ще чомусь уцілілих кінотеатрів, не переведений на різні там комерційні шоу і подивитися там...
Так, так, гарний фільм, як-то ми ходили дивитися в далекі роки, коли в кінотеатрах ще демонструвалися художні... такі художні, кінострічки.
— Фільм вибираємо для душі, — застерегла дружина, розгортаючи рекламну газету. — Що нам пропонують цікавеньке?.. Ага, ось... "Людина-павук", США.
От і добре.
Треба ж і нам до світової культури прилучатися. Відстали ж бо... Слухай, читаю анотацію: "Під час наукової демонстрації дослідів опромінений радіацією павук..." Гм-гм, бідолаха! Так ось він "кусає студента Пітера Паркера..." Теж, бідолаха... Хвилиночку терпіння. Ага, ось і далі: "Після цього у молодої людини розвиваються незвичайні здібності, якими володіють тільки павуки..." Гм-гм... "Назвавшись "людиною-павуком", Пітер намагається використати можливості свого організму, щоб заробляти гроші"... Бідолаха!..
— Гм... — невиразно гмикнув, бо якийсь там студент Пітер мене аж ніяк не схвилював зі своїми незвичайними можливостями. — Вельми цікаво. Тепер послухай, що я знайшов... Ага, ось... "Доісторична жінка", США. Будемо прилучатися... До культурних цінностей. "В результаті землетрусу... якась дівиця зі списом і в шкурах забралася в дім головного героя Девіда. Його компанія давно шукає жінку, що нагадує дику тварину..." Хоча... Щось мені розхотілося дивитися на жінку, яка нагадує дику тварину.
— Гм... — тепер уже дружина невиразно гмикнула. — Послухай, що
я вибрала. "Кривавий кулак", США. "Фільм захоплює ефектними і досить жорстокими сутичками та бійками..." Гм... Слухай, що далі. "Смерть по заповіту", — вигукнула дружина, явно входячи в азарт. — "Гостросюжетна історія про вбивство крупного бізнесмена і багато інших неприємностей..." Чуєш, нам пропонують крім убивства ще й багато інших неприємностей... Цікаво!
— "Втеча на відьмину гору", США, — вигукнув я, не дослухавши свою половину. — "Брат і сестра володіють унікальними здібностями, які хотіли б використати у своїх цілях двоє злодіїв..."
— "Власність диявола", США. Слухай рекламку: "Безжалісний убивця Френкі Мак Гуайр, втягує сім’ ю... в кривавий конфлікт". Чим не розвага для вихідного?
— "Вовче лігво", США. "Мумія", США. "Візит перевертня", США... Ні, давай краще підемо на "Оракула", — не могла стриматись від захоплення дружина. — "Чотири подружки збираються влаштувати сеанс окультизму. Після цього з кожною відбуваються дивні і страшні речі... Як вирватися?.. Дивіться фільм..." Гм, щось дивитися й розхотілося. Давай краще подивимося "Людину тьми", США — "Відомий вчений випадково виявляється в центрі пожежі, що влаштована мафією. Не дивлячись на сильні опіки, він залишається живим, створює собі нове обличчя і починає мстити..."
— "Небесний капітан" — підхопив естафету я. — "Всесвітньо відомі вчені зникають за вельми загадкових обставин... Героїня силкується зруйнувати плани божевільного професора, який перетворюється в надприродну істоту і намагається захопити світ з допомогою жахних, ним створених монстрів..." Їд-дрі т-вою... — я чи не вперше, не втримавшись, вдався до не зовсім нормативної лексики. — Виявляється, вже й на світ білий замахуються... А ми з тобою вирішили до культурних цінностей прилучатися. Мабуть, спізнилися...
— Знаєш що, — зітхнула дружина, відкладаючи газету. — Культпохід у кіно за духовними цінностями поки що відміняється і переноситься на... на невизначений строк, думаю, хоч кілька кінотеатрів на той час уціліє і ми якось зможемо прилучитися до культурних цінностей Америки та Європи... Тай чого кудись іти, як у нас вдома таке ж є, — кивнула на телевізор "Соні" — щодня по ньому демонструють по кілька подібних фільмів. І вдома, і замужем...
Я пристав на її пропозицію. Вдома ми дивилися фільм "Спи зі мною". Сюжет? "Лейла звикла зустрічатися з чоловіками заради швидкого сексу"... Гм-гм... Що це таке — швидкий секс, по правді кажучи не дуже уявляю... "На одній вечорниці вона зустрічається з Девідом... між ними спалахує пристрасть... вони швидко виявляються в одній постелі... Для них, як і для багатьох представників їхнього покоління, секс — це форма спілкування..."
ВИКРАДЕННЯ НЕСТОРА МАХНА
— Чули?.. Росія забирає собі... Махна!
— Що ви кажете таке несусвітнє? Хоча... стривайте. Якого?