Похмурий день зачаївся в туманi.
Над бродом ржуть, полохаючись, конi.
Мiй меч бренить, та чую, що на гранi
Мене не зрадять крицевi долонi.
Учора твердо так, без повороту
Промовив: нi, суворий до останку.
I цiлу нiч пiд бурю i пiд сльoту
Процiлував я оп'янiлу бранку.
Хай анти ждуть за рiчкою в туманi,
Мене не зрадять крицевi долонi.
I тiльки образ голубий на гранi
Не осiнить мої гарячi скронi.