МІСТЕР СМІТ. Перше ніж щось закидати абатові та його бабусі, слід розібратись у власному вусі.
МІСІС СМІТ. То розпочніть усе знову, пане Головпожежнику, зжальтеся.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Фух! Не знаю, чи зможу. Я ж тут на роботі. Все залежить від того, яка в нас тепер година.
МІСІС СМІТ. У нас тут немає годин.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. А годинник є?
МІСТЕР СМІТ. Є, але він погано ходить. Не може, щоб не суперечити. Як на нього не подивишся, завжди показує протилежний час.
ЯВА 9
Ті самі й Мері.
МЕРІ. Місіс... містер... МІСІС СМІТ. Я вас слухаю. МІСТЕР СМІТ. Чого вам тут треба?
МЕРІ. Пробачте мені, будь ласка... і ви теж, панове... я лиш хотіла... хотіла... у свою чергу... розповісти вам один анекдот. МІСІС МАРТІН. Що вона каже?
МІСТЕР МАРТІН. Видається мені, що служниця наших друзів з'їхала з глузду. їй теж заманулося розказати якийсь анекдот.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Що вона собі думає? (Дивиться на неї.) Ой! МІСІС СМІТ. Хто дав вам право втручатися у розмову?
МІСТЕР СМІТ. Це щось нечуване. Ну, Мері... ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ой! Невже це вона! Не може МІСТЕР СМІТ. Що з вами? МЕРІ. Неймовірно! І де! Тут!
МІСІС СМІТ. Поясніть мені, що тут відбувається? МІСТЕР СМІТ. Ви знайомі? ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ще й як!
МЕРІ. Яка я щаслива, що знову побачила вас... нарешті! МІСТЕР і МІСІС СМІТ. Ой!
МІСТЕР СМІТ. Це вже занадто, щоб тут, у нашому домі, у передмісті Лондона.
МІСІС СМІТ. Хто ж так робить!..
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Це вона, вона гасила мої перші пожежі. МЕРІ. Я — його маленький водограйчик.
МІСТЕР МАРТІН. Якщо усе справді так... любі друзі... ці почуття по-людськи зрозумілі й гідні поваги...
МІСІС МАРТІН. Усе, що робиться по-людськи, гідне поваги.
МІСІС СМІТ. І все ж, я не хочу бачити її тут, серед нас...
МІСТЕР СМІТ. Вона не дістала відповідного виховання...
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Чому ви так упереджено до неї ставитесь?
МІСІС МАРТІН. А я такої думки, що не годиться водитися зі служницями.
МІСТЕР МАРТІН. Навіть якщо з неї вийшла б така гарна нишпорка.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Пустіть мене.
МЕРІ. Не йдіть, заклинаю вас!.. Вони лиш зовні такі мерзотники. МІСТЕР СМІТ. Гм... мг... ви мене вкрай... я такий зворушений... ваші щирі... але з іншого боку... так... так...
МІСТЕР МАРТІН. Саме так. Це ви добре помітили. МІСТЕР СМІТ. Так якось привселюдно...
МІСТЕР МАРТІН. Що не кажіть, а існує щиро британська сором'язливість, даруйте, але я спробую ще один раз загострити свою думку, що так дивує і спантеличує всіх іноземців, знавців, навіть фахівців, і завдяки якій, якщо можна так висловитися... звичайно, присутніх це не стосується...
МЕРІ. Я хотіла вам розповісти...
МІСТЕР СМІТ. Не розповідайте.
МЕРІ. Але ж я...
МІСІС СМІТ. Мері, серденько, йдіть тихенько на кухню і почитайте свої поезії перед люстерком...
МІСТЕР МАРТІН. Я також, хоч я й не служниця, читаю вірші перед дзеркалом.
МІСІС МАРТІН. От і цього ранку ти дивився у дзеркало, але себе не побачив. МІСТЕР МАРТІН. Не побачив, бо я ще туди не дійшов. МЕРІ. А, може б, я все-таки прочитала вам один маленький віршик? МІСІС СМІТ. Мері, голубонько, хіба можна бути такою нестримно впертою? МЕРІ. Отже ви згодні? То я вам його прочитаю. Вірш називається "Пожежа" і присвячений панові Головпожежнику.
Мері кидається на шию до Головпожежника.
ПОЖЕЖА
Якось у лісі загорілися поліпи
Зайнявся камінь
Зайнявся замок
Зайнявся ліс
І зайнялись чоловіки
Жінки теж зайнялися
Зайнялись пташки
І зайнялося небо І зайнявся попіл Зайнялась курява
І риби зайнялися Зайнялась вода
Пожежа зайнялася Зайнялося все геть Зайнялося зайнялось.
Вона виголошує вірш, поки Сміти не виштовхують її геть за лаштунки.
ЯВА 10
Ті самі без Мері.
МІСІС МАРТІН. Аж мороз поза шкірою йде...
МІСТЕР МАРТІН. Разом з тим у цій поезії є щось напрочуд гаряче, шалене.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. А я просто в захваті.
МІСІС СМІТ. Все одно...
МІСТЕР СМІТ. Ви перебільшуєте...
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Як вам сказати, розумієте... я згоден, це все — суб'єктивно... але вкладається у мою концепцію світобачення. Мою мрію. Мій ідеал... Між іншим, мушу вже йти. Через те, що у вас тут немає годин, знайте: рівно через три чверті години і шістнадцять хвилин у мене буде пожежа на протилежній околиці міста. Мушу поквапитись. Навіть якщо пожежа матиме дрібнолокальний характер.
МІСІС СМІТ. А що це буде? Димар горітиме?
ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Якби то! Миттєвий спалах і незначна печія у шлунку. МІСТЕР СМІТ. Шкода, що ви нас залишаєте. МІСІС СМІТ. Ви так чудово нас розважали.
МІСІС МАРТІН. Завдяки вам ми мали таку змістовну філософсько-психологічну бесіду.
ГОЛОВПОЖЕЖНИК (іде до дверей, раптом спиняється). До речі, як там та Голомоза Співачка?
Загальна мовчанка, збентеження.
МІСІС СМІТ. Як завжди, не міняючи зачіски. ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ну гаразд, панове і пані, прощавайте. МІСТЕР МАРТІН. Хай вам теж щастить і щасливої вам пожежі! ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Дай боже. І вам також.
Головпожежник виходить. Усі проводять його до дверей і вертаються на свої місця.
ЯВА 11
Ті самі без Головпожежника.
МІСІС МАРТІН. Я можу придбати складаний ніж для свого брата, але вам не вдасться купити Ірландію для свого діда.
МІСТЕР СМІТ. Ми пересуваємося ногами, а зігріваємося електрикою або вугіллям.
МІСТЕР МАРТІН. Той, хто сьогодні продає бугая, завтра не матиме ні худоби, ні зерна.
МІСІС СМІТ. Життя прожити — не у вікно подивитися. МІСІС МАРТІН. Можна сісти на стілець тільки коли він стоїть. МІСТЕР СМІТ. Ніколи не можна нічого з голови викидати. МІСТЕР МАРТІН. Стеля нагорі, а підлога долі.
МІСІС СМІТ. Коли я кажу "так", я вже висловлююсь певним чином. МІСІС МАРТІН. У кожного своя доля.
МІСТЕР СМІТ. Візьміть коло, заколисайте його, і воно зробиться зачарованим.
МІСІС СМІТ. Шкільний вчитель учить дітей читати, а кошенята замолоду ссуть свою матір.
МІСІС МАРТІН. А проте холодцю не звариш без гарної коров'ячої ноги. МІСТЕР СМІТ. Виїжджаючи на природу, я над усе прагну тиші та спокою. МІСТЕР МАРТІН. Не кажіть, не такий уже ви й стариган. МІСІС СМІТ. Бенджамін Франклін мав рацію: ви нервовіші за нього. МІСІС МАРТІН. Які сім днів тижня ви знас-те? МІСТЕР СМІТ. Санді, манді, т'юзді, вензді, сезді, фрайді, сетеді. МІСТЕР МАРТІН. Edward is a clerk; his sister Nancy is a typist, and his brother William is a shop assistant.1