Генріх V

Сторінка 13 з 25

Вільям Шекспір

Конетабль
Зірки.

Дофін
Цього ранку декотрі з них можуть погаснути

Конетабль
На моєму небосхилі їх не забракне.

Дофін
Можливо, бо у вас їх і так забагато. А коли стане менше, це більше відповідатиме вашим заслугам.

Конетабль
От коли б ви скинули зі свого коня хоч трохи тих похвал, якими він так обтяжений, то він би швидше скакав.

Дофін
Я залюбки нав'ючив би на нього стільки похвал скільки він заслужив! Хоч би вже ранок! Проскачу цілу милю й устелю свій шлях англійськими головами.

Конетабль
Я такої обіцянки не даю, бо так можна й з дороги збитися. А от ранку теж ніяк не дочекаюсь. Кортить уже англійцям вуха нам'яти.

Рамбюр
Хто гратиме зі мною в кості на двадцять нолонених?

Конетабль
Перше треба власні кості цілими з бою винести.

Дофін
Уже північ. Піду приготуюсь до бою.

( Виходить)

Герцог Орл.
Дофін ніяк не дочекається ранку.

Рамбюр
Він жадає англійської крові.

Конетабль
Тією, що він проллє, не вп'єшся.

Герцог Орл.
Присягаюся білосніжною ручкою моєї дами, принц — хоробрий чоловік.

Конетабль
Присягніться краще ніжкою, вашій дамі буде зручніше розтоптати цю клятву.

Герцог Орл.
Він найдіяльніша людина у Франції.

Конетабль
Якщо гра — діяльність, то він завжди діяльний.

Герцог Орл.
Я ніколи не чув, щоб він комусь чинив зло.

Конетабль
Цього ранку теж не чинитиме, щоб не згубити свого доброго імені.

Герцог Орл.
Я знаю його як мужнього чоловіка.

Конетабль
А мені відомо про це від людини, яка знає його краще за вас.

Герцог Орл.
Хто ця людина?

Конетабль
Їй-богу, він сам мені про це говорив, ще й казав, що ні від кого цього не приховує.

Герцог Орл.
Бо й немає потреби. Ця його чеснота й так ні для кого не таємниця.

Конетабль
Присягаюся, що це не так! Ніхто не бачив її, крім його слуги. Дофінова хоробрість — мов сокіл під ковпачком: тільки його знімеш, і хоробрість наче вітром змітає.

Герцог Орл.
"Від ворога доброго слова не жди".

Конетабль
Я це прислів'я покрию іншим: "Дружби не буває без лестощів".

Герцог Орл.
На це я відповім, що: "І чорт має чесноти".

Конетабль
Влучно сказано! Бо в цім випадку ваш друг і є чорт. А ось вам у самісіньке око: "Чортові місце в пеклі".

Герцог Орл.
Ви краще знаєтесь на прислів'ях, але: "Дурень відразу всі стріли випускає".

Конетабль
Додайте: і не влучає, як оце ви.

Герцог Орл.
Ну певно ж, бо вам знову нічим стріляти.

Входить гонець.

Гонець
Великий конетаблю, англійці за півтори тисячі кроків від ваших наметів.

Конетабль
Хто визначав відстань?

Гонець
Пан Гранпре.

Конетабль
Відважний і вельми досвідчений дворянин. Коли б уже ранку діждатись! Сердешний Гаррі Англійський! Навряд чи йому цей світанок так само бажаний, як нам.

Герцог Орл.
Англійський король — жалюгідний дурень! Щоб вже зайти зі своїм тупоголовим воїнством у таку безвихідь!

Конетабль
Якби в англійців була хоч крихта здорового глузду, то вони вже давно повтікали б.

Герцог Орл.
Цього їм якраз бракує. Бо коли б їхні голови захищав панцер глузду, вони не носили б таких важких шоломів.

Рамбюр
Їхній острів — батьківщина хоробрих. Бульдоги в них надзвичайно сміливі.

Герцог Орл.
Цуцики недоумкуваті! Кидаються наосліп у пащу російському ведмедеві, і він трощить їхні черепки, наче гнилі яблука! Блоху теж можна хороброю назвати за те, що вона насмілюється снідати на губі у лева.

Конетабль
Що правда, то правда. Англійські солдати таки схожі на бульдогів. Лізуть на пробій, а розум залишають удома, біля жінок. Їм аби яловичини вдосталь та залізяччя до рук. Тоді вони жертимуть як вовки, а битимуться як чорти.

Герцог Орл.
Так, але зараз англійцям прикро бракує яловичини.

Конетабль
Отже, вранці матимемо нагоду пересвідчитись у тому, що їхній бойовий дух перемістився у шлунки. Однак уже час ладнати зброю. Ходімо, приготуємось.

Герцог Орл.
Вже друга після півночі. А вранці
Гурт за гуртом до нас посунуть бранці.

Виходять.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Входить Хор.

Хор
А зараз уявімо, як поволі
Згасають голоси і темна ніч
Над цілим світом крила простирає.
Ледь чутно лине гомін таборів
Крізь темряву, що вже їх огорнула.
Вслухається у шепіт вартових
Ворожий пост навпроти через річку.
Горять багаття. В полисках блідих
Розглянуть можна ворога обличчя.
Іржання коней тишу розриває,
Мов гордий виклик. Лицарів до бою
Заковують у лати зброєносці;
Над табором перестук молотків
Пливе зловісно, як пересторога.
Співають півні, дзиґарі б'ють лунко,
Годину третю ночі сповіщають.
Французи, самовпевнені й веселі,
Упевнені в безпеці й перевазі,
Завзято в кості грають на англійців
І дешево життя цінують їхнє.
За грою лають ніч, яка повільно,
Мов відьма і кульгава, і бридка,
Ледь тягнеться. Приречені англійці
Сидять довкруг багать, неначе жертви,
І ждуть, що грізний ранок принесе.
Обличчя схудлі, одіж, мов лахміття,
Видніються у місячному сяйві
І роблять всіх їх схожими достоту
На привиди страшні. Та хто погляне
На полководця тих, що жалю гідні,
Коли крокує він поміж наметів,
Той вигукне: "Хвала тобі і слава!"
Ось він обходить воїнство англійське
І, лагідно всміхаючись, вітає;
І зве братами й друзями усіх.
Спокійний видом, начебто не знає,
Яка страшна у ворога потуга.
І блідість не торкнулася чола,
Дарма що сну не знав цієї ночі.
Бадьорий вигляд. Усмішка ласкава
Осяяла цей благородний вид.
Для змучених і духом занепалих
Він мужності й відваги джерело.
Від погляду його, немов від сонця,
Холодний страх у душах розтає,
І воїн всяк, простий чи благородний,—
Даруйте нам невишуканість мови —
Хапає трошки духу в короля.
Тепер на бойовище поспішімо,
Хоча — як жаль! — недовго і зганьбити,
Вимахуючи смішно, недоладно
Мечами бутафорськими на сцені,
Це слово — Азінкур. І все ж можливо
Життя за грою уявить правдиво.