САШКО:
— Ну, от... (і карбуючи слова) — Іменем військового польового трибуналу — вас усіх приречено до розстрілу!.
(Хтось упустив шклянку. Хтось захлипав стримано, істерично. Хтось застогнав).
САШКО:
— Гріхи ваші великі й незчисленні!.. Але... (подивився на Данила. Потім скрутив папірурурку і видобув сірники. Підпалив.)
— ... Генерал приказав вас помилувати... Під свою відповідальність... К чорту такий трибунал... Ми хочемо!...Ми віримо... що...
(Всіх вибито з рівноваги. Капелюх хапає ротом повітря, щось хоче сказати й не може сказати. Хустка кидається до нього обійматись. Хтось плаче).
САШКО запалившись і стукаючи кулаком по столу:
— К чорту такий трибунал!!! І такі порядки!!. Ми... Ми... (Хтось крикнув — "Ура!.. " Всі підхоплюють:— "Ура-а!!!.. "Лише лейтенантик розгубився, а потім теж кричить з усіма "Ура!"хапає відро і наливає —шклянки. В нього віднімає відро Капелюх і сам наливає тремтячими руками та роздає. На його знак всі враз стають по-військовому в три лаві, роблять "струнко", позір на Капелюха... але слово забирає Сашко).
САШКО — вхопивши шклянку і скочивши на стілець:
— Годі!.. Досить страждать! Досить позорища, яке ми бачили і — самі творили!..
Ми вам проголошуємо амністію!!. І прощаємо всі ті тяжкі гріхи, в которих ви призналися...
А за це ви мусите доказати, чого ви варті!.. — Ми вас приймаємо до армії. Але не до тієї, що утікає, а тієї, що настапає! Що мусить наступати!!. Ви мусите скупити свою провину перед нашим народом... І всі мусять скупити провину... Особливо ті, що втікли вже до Уралу... Генерал вас поведе! До перемоги над усіма ворогами, і ви мусите бути сліпо йому віддані і вірні...
КАПЕЛЮХ кричить:
— Ура-а!!. Ура генералові!!.
(Всі підхоплюють. Сашко диригує тими вибухами гістерії).
КАПЕЛЮХ:
— Ах Боже мій!... Ах Боже мій!., (зворушено кидається до всіх, плаче) — В перший раз!.. В перший раз бачу СПРАВЕДЛИВЕ НКВД!!. Це ж мій друг!.. Це ж мій друг!!. Наконєц-то із нєго показался человєк... Ур-р-ра!!. (Істерично). Чєловєк вєдь!!!.. Урра!!.
ГОЛОСИ:
— "От генерал!" "У вогонь і в воду!..." — " Ми за нього У вогонь і в воду!!." — "Веди нас!.." — "Клянемось!!" — "Ура-а!!".
САШКО в захопленні розмахує руками і від щирого зворушення нічого не може сказати...
ГОЛОС:
— Музику!!! (Хтось ухопив гармонь і урізав "Туш". А потім зразу "ЯБЛУЧКО")
ГОЛОСИ:
— Місця!.. Дайте місця!!. (Вихоплюється два танцюристи танцюють "Яблучко ". Люди п 'ють горілку, черпаючи її шклянка. з відер. Хтось сів на кулемет, уже підпивши, і приляпує руками Інші теж приляпують. Сашко притупує, не витримує).
САШКО:
— Ех! Хіба ж так!!. (Скидає шинелю, танцюристи дають місце)
— Хай живе наша армія!!.
(Сашко танцює "Яблучко" по-моряцьки, під загальні вигуки захоплення).
19
В розпалі танку вскакує стрілок і мельдує, засапавшись:
— Впіймали Летючого Голландця!!.
САШКО танцюючи:
— Помилувать!!.. Всіх помилувать!.. І до нашої армії!!.(До музики): Піддай. Полундра!..
(Стрілок виходить, а за ним вибігає ЛЕЙТЕНАНТИК. По хвилі вскакує назад).
Л-НАНТИК мельдує весело, на всю горлянку, покриваючи музику:
— Так що прибув наш начальник штаба з усім гамузом. І начальник особого відділу з танковим дивізіоном!
(Замішання).
... Розшукують нас, розшукують товариша генерала-(Дурнувато-радісно) — і знайшли-и... Ідуть сюди...
САШКО завмерши на півколіні, ніби громом ударений:
— Що!. Га?!
ГОЛОСИ за дверима:
— "Пропустіть..." "Пропустіть..."
Вступає СТРІЛОК — мельдує:
_ Летючий Голландець!.. (Додає) — Которий помилуваний...
ДІВОЧИЙ ГОЛОС за дверима:
— Де Він?.." (слідом за тим вступає ОКСАНА в бойовій уніформі танкіста, озброєна гранатами і пістолем. Козиряє до всіх, кинувши байдуже — "Летючий Голландець" — І когось шукаючи очима). Де Він? Я його мушу бачити... Я хочу бачити першого справжнього генерала! нашого ... Мого генерала... (І раптом завмирає, вглядівши САШКА й ДАНИЛА. Вражена):
— Сашко?!?. Данило?!?... Боже мій!... (Мацає голову) — Що це?!. Бомбить?!? Га?!.
Замішання. Здивування. Вибухи обурення...
ГОЛОСИ:
— Афьора!!. "Аферисти!!"
— "Пугачов!"
КАПЕЛЮХ вражено, аж присів:
— "Ето какіє-то хохли-и-и!.. (вибухає наглою люттю). Самозванец!.. Самозванец!.. (Б'є себе по лобі і знову присідає). Ха-а... Да вєдь ето же какой-то ПЄТЛЮРА-а-а!!!
(Хтось спантеличено підхоплює, покриваючи всіх):
— ПЕТЛЮРА!!. ПЕТЛЮРА!!!.
ХУСТ КА і багато хто радісно:
— Га!!? Що!?!
— Де ПЕТЛЮРА?.. Де ПЕТЛЮРА?..
— Ху-у... Нарешті!.. Ну, слава Богу!..
Вскакує стрілок і мельдує, повернувши лице до відкритих дверей. Всі завмирають.
— Начальник штаба і...
НАГЛА АЛЯРМОВА СИРЕНА І КРИК ЗА СЦЕНОЮ:
— "Самольоти!!!!. Бойова ескадрилья!.. Курс на нас!!! ЗАХОДЯТЬ НА БОМБЬОЖКУ!!! Спасайся-а!.. (Сірена реве) —
Півхвилини на схорон!.. (В тон входить рев літака, що десь пікірує. Сірена реве, і в її шумі нагло починають рватись
бомби. Сперш здалеку. Ближче... Ближче... швидким наростаючим темпом. Паніка).
КРИК:
— Лягай!!! (Але ніхто не встиг) —
Страшний вибух! Струс. Дим. Сполохи блискавок. Темрява. Гул бомбардування, що віддаляється.
(Пауза).
САШКІВ ГОЛОС — мечеться в темряві:
— Товаришу генерале!.. Дядьку Даниле!!. Ой, дядьку Даниле!.. Та дядьку ж... Де Ви?!
(Мечеться і зупиняється на авансцені. З розпукою і жалем):
— Х-ху-у... Чорт!.. ЗА МАЛИМ НЕ СТАВ МАРШАЛОМ!
Перша завіса.
III
ГОНТ. Синє світло. Попри завісу пробігає САШКО, схопившись за оглушену голову:
— І книгу загубив... О, ЙОСИПЕ ШВЕЙКУ!! ЙОСИПЕ ШВЕЙКУ!! Розбомбили ідоли!.. Як же я сам тепер буду?"
О, Йосипе!.. Ой, Йосипе Швейку!..
Завіса
Розділ ЧЕТВЕРТИЙ
І
Гонг. Зелене світло.
САШКО: — несе курку:
— Га!.. На цілу область одна курка!.. І ту я забрав. І тепер
— ціла область плаче. (До курки, пестить и). Моя така... Рябесенька... Га! Курка! От чудо!